1
Справа № 0124/4612/2012
2а/0124/434/2012
23 серпня 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Цалко А.А., при секретарі Єршовій Я.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Ялті адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, третя особа: Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини про визнання незаконним та скасування рішення,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до відповідача із позовною заявою, в якій просить суд визнати незаконним та виключити пункт 155 з додатку № 1 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24 січня 1992 року «Про затвердження списку знову виявлених об'єктів на території Ялтинського адміністративного району, які представляють історичну, архітектурну і культурну цінність».
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним рішенням порушуються її права, оскілки спірне рішення прийнято з порушенням діючого законодавства, тому повинно бути визнано незаконним та скасовано.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином. Її представник надала суду письмову заяву з проханням розглянути справу за її відсутності в порядку письмового провадження.
Представник відповідача виконавчого комітету Ялтинської міської ради у судове засідання не з'явися, причини своєї неявки суду не надав. Однак, раніше надав суду свої письмові заперечення, в яких просив в задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не надав. Однак, надав суду свої письмові пояснення, які долучаються до матеріалів справи.
Згідно із вимогами ч. 4 ст. 122 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.
Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушаються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та інше.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчій комітет місцевої Ради в межах своїх повноважень ухвалює рішення. Рішення виконкому ухвалюється на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконкому і підписується головою виконкому.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підстав свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 жовтня 1975 року є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.11).
26 липня 2011 року отримала листа з Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини (вих. № 1209 від 06.06.2011р.) (а.с.12) - про те, що вона зобов'язана укласти охоронний договір з третьою особою на домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24 січня 1992 року № 64.
Згідно до вказаного рішення № 64 від 24 січня 1992 року був затверджений список знов виявлених об'єктів, які представляють історичну, архітектурну і культурну цінність (Додаток № 1) (а.с.44-45).
Позивачка у своєї позовної заяви вказує, що вона не згодна з цим рішенням та просить його визнати незаконним та виключити пункт 155 з додатку № 1, оскільки вважає, що не було ніяких підстав до включення її будинку до вказаного додатку.
На час прийняття оскаржуваного рішення діяв Закон України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування».
Пунктом 5 статі 36 цього Закону встановлено, що до компетенції виконавчих органів відносяться повноваження вносить пропозиції до відповідних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що являють собою екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятниками природи, історії або культури, які охороняються законом.
Постановою Ради Міністрів СРСР № 865 віл 16 вересня 1982 року затверджено Положення «Про охорону и використання пам'ятників історії і культури».
Відповідно з пунктом 5 цього Положення, - управління в області охорони та використання пам'ятником історії і культури здійснюють органи виконавчої влади, в перелік яких входять і виконавчі органи міських рад.
Пунктом 13 вказаної Постанови встановлено, що державному обліку підлягають усі пам'ятники історії і культури, незалежно від того, в чий власності або в чому використання вони знаходяться.
Отже, оскаржуване рішення прийнято виконавчим комітетом Ялтинської міської ради в рамках компетенції наданої йому Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів і місцеве і регіональне самоврядування», інших підзаконних актів і нормативних актів і нічим не суперечить діючому законодавству.
Включення будинку за адресою: АДРЕСА_1 в перечень знов виявлених об'єктів, які мають історичну і культурну цінність нічим не обмежує права позивачки з володіння, користування і розпорядження даною будівлею.
Таким чином, суд вважає, що виконавчий комітет Ялтинської міської ради своїм рішенням ніяким чином ні порушив прав позивачки. Він діяв в рамках діючого законодавства, - виявив об'єкт культурного спадкування, передав цій перечень виявлених об'єктів третій особі Республіканському комітету АР Крим з охорони культурної спадщини для проведення подальшої роботи, тобто - проведення необхідної експертизи та інших зборів даних стосовно того, - буде цій об'єкт у подальшому визнаний пам'ятником архітектури, культурної чи історичної спадщини.
Коли позивач не згодна з діями третьої особи стосовно якогось обмеження її як власника в правах, вона може оскаржувати ці дії. Але ж це виходить за рамки заявленого предмету позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 2, 3, 6, 9, ч. 4 ст. 122, 17, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
В адміністративному позові ОСОБА_1 про визнання незаконним та виключення пункту 155 з додатку № 1 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24 січня 1992 року «Про затвердження списку знову виявлених об'єктів на території Ялтинського адміністративного району, які представляють історичну, архітектурну і культурну цінність» - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ялтинський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
СУДДЯ: (підпис). З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили
Суддя: секретар: