73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
14 серпня 2012 р. Справа № 5024/1019/2012
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніфер", м. Каховка Херсонської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Зоря Плюс", с. Кучерявоволодимирівка Чаплинського району Херсонської області
про стягнення 439369 грн. 86 коп.
за участі представників:
від позивача - Оліфіренко Г.О.- представник, довіреність №02/2012 від 09.07.2012 р.; Брага В.В. - представник, довіреність №1/2010 від 30.03.2012 р.;
від відповідача - не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніфер" (позивач) звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень від 10.08.2012р. просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Зоря Плюс" вартість товару в сумі 310735 грн. 38 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 84285 грн. 57 коп., штраф за порушення зобов'язання у сумі 46610 грн. 31 коп., 3% річних у сумі 3282 грн. 42 коп., що загалом становить 444913 грн. 68 коп.
Позивач звернувся з клопотанням, в якому повідомляє, що 10.08.2012р. відповідачем було частково сплачено заборгованість в сумі 65000 грн., в зв'язку з чим просить припинити провадження у справі в цій частині позовних вимог в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідач повторно не направив свого представника в судове засідання, не надав відзив на позов та витребувані судом документи , хоча відповідно до ст. ст. 64, 77 ГПК України був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Позивачем разом з позовом було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та на банківські рахунки, що належать відповідачу.
Дану заяву суд відхиляє, врахувавши наступне.
Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначається в постанові пленуму ВГСУ №16 від 26.12.2011р. при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити зокрема з того, що позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене.
Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 ГПК України.
Заява позивача про забезпечення позову не містить достатніх обґрунтувань та підстав необхідності забезпечення позову та пояснень чому саме цей вид належить застосувати.
Отже, позивач у встановлений законом спосіб не довів необхідність застосування заходів забезпечення позову, та, що їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення, тому суд не має правових підстав для вжиття цих заходів.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд
Між сторонами був укладений договір поставки №47/11-КОГ від 01 лютого 2011 року (далі - договір) відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти та оплатити товари згідно з специфікацією та на умовах, що визначаються у додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.
Додатками №№1-5 до договору сторони узгодили партії товарів, які позивач постачатиме відповідачу (а.с. 30-34).
Згідно накладних, копії яких додані до матеріалів справи, №УТ-00000169 від 23 березня 2011р., №УТ-00000391 від 29 квітня 2011 р., №УТ-00000406 від 04 травня 2011 р., №УТ-00000407 від 04 травня 2011 р., №УТ-00000427 від 06 травня 2011 р., №УТ-00000524 від 23.05.2011 р. позивачем передано відповідачу товарів загальною вартістю 582132 грн. 40 коп.
Факт отримання відповідачем товарів підтверджується довіреностями №5 від 23 березня 2011р., №25 від 23 травня 2011р.
Відповідно до пунктів п.3.1 додаткової угоди № 2 від 20.09.2011р. до договору відповідач зобов'язаний був розрахуватись за отриманий товар в наступному порядку. За товар поставлений 23 березня 2011 року суму 377349 грн. 90 коп. до 20 березня 2012р., за товар поставлений 29 квітня 2011 року суму 110127 грн. 60 коп. до 20 квітня 2011 року, за товар поставлений 04 травня 2011р. суму 31464 грн. до 20. квітня 2012р., за товар поставлений 06 травня 2011р. суму 9472 грн. 68 коп. до 20 квітня 2012р., за товар поставлений 06 травня 2011р. суму 23353 грн. 92 коп. до 20 квітня 2012р., за товар поставлений 23 травня 2012р. суму 15667 грн. 56 коп. до 20.05.2012р.
Відповідач частково розрахувався за отриманий товар на суму 94694 грн. 74 коп., що підтверджено банківськими виписками та 29 березня 2012 р. повернув частину поставленого товару на суму 176700 грн. 28 коп., що підтверджується видатковими накладними № ВП-0000001 від 29 березня 2012р., №ВП-0000002 від 29 березня 2012р., №ВП-0000003 від 29 березня 2012р.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач в порушення умов договору та вищезазначених норм законодавства не виконав належним чином грошове зобов'язання з оплати вартості отриманого від позивача на підставі договору товару, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 310735 грн. 38 коп.
Після звернення позивача до суду з позовом відповідач перерахував позивачу 65000 грн., що підтверджено банківською випискою. Суд припиняє провадження у справі в цій частині позовних вимог у відповідності до п. 1.1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Щодо позовних вимог про стягнення 245735 грн. основного боргу, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі статті 625 ЦК України нараховано відповідачу 3282 грн. 42 коп. 3% річних.
При перевірці судом розрахунку 3 % річних встановлено, що позивачем безпідставно збільшено суму, оскільки ним помилково взято більшу кількість днів прострочення сплати відповідачем коштів та невірні суми заборгованості.
За здійсненим судом розрахунком сума 3% річних становить 3255 грн. 71 коп.
Щодо вимог про стягнення штрафу суд зазначає наступне.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.
В даному випадку пунктом 5.3 Договору та п.2.2 додаткової угоди сторонами було обумовлено, що у випадку порушення термінів оплати товару більше ніж на 10 днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від суми заборгованості по договору.
Як зазначалось вище кінцевий строк розрахунку за поставлений товар встановлений 20 травня 2012 року. Станом на день подання позову за відповідачем рахувалась заборгованість в сумі 310735 грн. 38 коп. У зв'язку з несплатою вказаної заборгованості більше ніж 10 днів позивачем обґрунтовано нараховано позивачу штраф в розмірі 15% в сумі 46610 грн. 31 коп.
Крім того відповідно до п. 2.1 договору сторони домовились, що відповідно до ч. 5 ст. 694 та си. 536 ЦК України починаючи з 01.12.2011р. і до повної оплати вартості товару, покупець сплачує постачальнику 2,5% вартості товару, що залишилась неоплаченою, щомісячно як плата за користування чужими грошовими коштами.
Статтею 694 п. 5 ЦК України передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати..
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині заявлені позивачем правомірно та підлягають задоволенню. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 245735 грн. 38 коп. основного боргу, 3% річних в сумі 3255 грн. 71 коп., штрафу в сумі 46610 грн. 31 коп., процентів за користування чужими коштами в сумі 84285 грн. 57 коп.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку пропорційно задоволеній сумі.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.
Пунктом 4.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).
Таким чином, позивачу має бути повернутий з державного бюджету сплачений ним судовий збір в сумі 1576 грн. 16 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Керуючись ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково в сумі 379886 грн. 97 коп.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Зоря Плюс" (75220 Херсонська область Чаплинський район, с. Кучерявоволодимирівка, вул. Леніна,51, р/р 26004123895 у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 33172420) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Уніфер" (74800 Херсонська область, м. Каховка, вул. Мелітопольська, 17 "Б", р/р 26003000017355 у ПАТ "Креді Агріколь Банк", м. Київ, МФО 300614, код ЄДРПОУ 31431146) 245735 грн. 38 коп. основного боргу, 3% річних в сумі 3255 грн. 71 коп., штраф в сумі 46610 грн. 31 коп., проценти за користування чужими коштами в сумі 84285 грн. 57 коп. а також 8931 грн. 61 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В частині стягнення 65000 грн. припинити провадження.
4. В частині позовних вимог, щодо стягнення 26 грн. 71 коп. - 3% річних відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом "Зоря Плюс" ( Херсонська область Чаплинський район, с. Кучерявоволодимирівка, вул. Леніна,51, код ЄДРПОУ 33172420) з державного бюджету судовий збір в сумі 1576 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість гривень) 16 коп., сплачений за платіжним дорученням № 4701 від 10 липня 2012 р., в зв'язку з припиненням провадження у справі, оригінал платіжного доручення знаходиться у справі № 5024/1019/2012.
Повне рішення складено 17.08.12
Суддя Л.М. Немченко