Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" серпня 2012 р.Справа № 5023/2600/12 вх. № 2600/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Макаренко О.В.
при секретарі судового засідання Яровому А.С.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - Гуліда А.В., директор
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Равтранс", м. Рава-Руська
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алві-Транс", м. Харків
про стягнення 5 000,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Равтранс" (позивач) звернулось до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алві-Транс" (відповідача) на користь позивача заборгованість у розмірі 5 000,00 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 1/11/18/10 про транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеним між сторонами 18.11.2010 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609,50 грн.
Представник позивача не з'явився в жодне судове засідання, витребуваних судом документів, які мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суду не надав, проте через канцелярію суду надав заяву (вх. № 268 від 23.07.2012 р., а.с. 46-47), в якій просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на виконання умов договору № 1/11/18/10 про транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеним між сторонами 18.11.2010 р., позивач надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги і доставив вантаж за заявкою на перевезення № 1/18/11 від 18.11.2010 р. з вартістю фрахту - 27 500,00 грн., що підтверджується відмітками про одержання вантажу в CMR. На виконання умов договору відповідачем був виставлений рахунок № 76 від 03.12.2010 р. на суму 27 500,00 грн. за автотранспортні послуги згідно з актом виконаних робіт № 76 від 03.12.2010р. Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, перерахував на рахунок позивача заборгованість за надані позивачем транспортні послуги з перевезення вантажів в сумі 22 500,00 грн., що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи банківськими виписками. У відповідача залишилась несплаченою заборгованість за вказаним договором в сумі 5000,00 грн., що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Позивач також повідомив суд про те, що у нього відсутні акти виконаних робіт, оскільки відповідач після підпису не повернув їх на адресу позивача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2012 р. суд визнав участь представника позивача у судовому засіданні 09.08.2012 р. обов'язковою та зобов'язав позивача виконати в повному обсязі вимоги пункту 4 ухвали господарського суду про порушення провадження у справі, та зобов'язав надати до суду оригінал заявки на перевезення №1/18/11 від 18.11.2010 р., оригінал рахунку № 76 від 03.12.2010 р. та докази надсилання на адресу відповідача оригіналів документів, передбачених пунктом 5.2. договору № 1/11/18/10 про транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 18.11.2010 р. Однак, позивач в судове засідання 09.08.2012 р. не з'явився, витребуваних судом документів суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнає та просить суд у позові відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що шляхом обміну електронними листами (електронна пошта) відповідачем було направлено, а позивачем прийнято до виконання заявку на перевезення №1/18/11 від 18.11.2010 р., відповідно до якої вартість послуг становить 22500,00 грн. Аналогічним чином позивач надіслав відповідачеві електронну копію рахунку № 76 від 03.12.2010 р. на суму 22 500,00 грн., копію акту виконаних робіт № 76 від 03.12.2010 р. на суму 22500,00 грн. та повернув підписану копію заявки на перевезення. Відповідач повністю оплатив виконане позивачем перевезення. При цьому позивач в порушення умов договору не надав відповідачеві оригінали рахунку та акту виконаних робіт за вищевказаним перевезенням. Крім того, відповідач вважає, що надана позивачем до позовної заяви копія заявки на перевезення №1/18/11 від 18.11.2010 р. не може вважатись належним та допустимим доказом по справі, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 5000,00 грн. є незаконними та необґрунтованими.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
18.11.2010 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) було укладено договір № 1/11/18/10 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - договір) (а.с. 16-17).
Згідно з п.1.1. договору предметом даного договору є взаємовідносини, які виникають між експедитором та перевізником з планування, розрахунків та здійснення доставки вантажу автомобілями в міських, міжміських та міжнародних сполученнях.
Відповідно до п.2.2. договору вид та об'єм вантажу, маршрут, вартість та строки оплати перевезення, інші умови обумовлюються в разовій заявці (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п.п. 2.7., 5.2. договору експедитор зобов'язався своєчасно здійснювати оплату перевізнику, яка здійснюється в національній валюті України у повному обсязі на рахунок позивача на протязі 10 банківських днів після надання оригіналів документів (рахунку, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної (ТТН, GMR), податкової накладної), якщо інше не зазначено в разовій заявці.
У відповідності до п.п.6.1., 6.2. договору даний договір носить довгостроковий характер, вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010 р. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна з сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору, строк його дії буде автоматично пролонгується на один рік на тих самих умовах.
З матеріалів справи встановлена відсутність будь-яких заяв сторін про розірвання договору, а тому даний договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами правочину.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на умови п.п. 2.7. та 5.2. договору, заявку на перевезення № 1/18/11 від 18.11.2010 р. (а.с. 15), та рахунок №76 від 03.12.2010 р.
Зі змісту наданих позивачем копій договору № 1/11/18/10 від 18.11.2010 р. та заявки на перевезення № 1/18/11 від 18.11.2010 р. (а.с. 15) судом встановлено, що сторони домовилися про те, що оплата здійснюється відповідачем на протязі 10 банківських днів після надання позивачем відповідачу оригіналів документів. Тобто, обумовлений сторонами строк оплати нерозривно пов'язаний з фактом надсилання позивачем оригіналів документів на адресу відповідача.
В матеріалах справи відсутні жодні докази надсилання позивачем на адресу відповідача оригіналів документів, хоча суд неодноразово зобов'язував позивача надати такі докази до матеріалів справи.
Таким чином з матеріалів справи вбачається, що позивач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором і до теперішнього часу не надав відповідачеві оригіналів зазначених в заявці документів, а саме: рахунку, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної (ТТН, CMR) та податкової накладної.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що звернення позивача до суду з даним позовом є передчасним, оскільки строк оплати наданих позивачем послуг не настав у зв'язку з невиконанням позивачем умов п.5.2. договору та заявки на перевезення щодо надання відповідачеві оригіналів відповідних документів.
При цьому суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що частковою сплатою боргу відповідач визнав факт отримання послуг на суму 27 500 грн., з наступних підстав.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач дійсно не заперечує проти отримання наданих позивачем експедиційно-транспортних послуг, а лише оспорює їх вартість. Крім того, він перерахував на рахунок позивача заборгованість за отримані послуги в сумі 22 500,00 грн., що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи банківськими виписками (а.с. 10-14) та не заперечується відповідачем. Проте суд не вважає це визнанням боргу в розмірі 27 500 грн., оскільки по-перше, відповідач не позбавлений права здійснити оплату в будь-який момент до настання терміну оплати, в тому числі в порядку попередньої оплати. По-друге, в обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач надав до матеріалів справи засвідчені копії заявки на перевезення № 1/18/11 від 18.11.2010 р. (а.с. 60), акту виконаних робіт № 76 від 03.12.2010 р. (а.с. 61) та рахунку № 76 від 03.12.2010 р. (а.с. 62), в яких визначено іншу вартість послуг - 22 500,00 грн. При цьому відповідач стверджує, що саме ці документи були узгоджені та підписані обома сторонами і на підставі електронних копій цих документів він перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 22 500,00 грн.
Таким чином, матеріали справи містять надані сторонами копії заявки на перевезення № 1/18/11 від 18.11.2010 р. (а.с. 15, 42), рахунку № 76 від 03.12.2010 р., акту виконаних робіт № 76 від 03.12.2010 р. (а.с. 18, 62), в яких зазначено різну вартість експедиційно-транспортних послуг, зокрема, в доданих позивачем до позовної заяви копіях сума фрахту становить 27500,00 грн., а в наданих відповідачем - 22 500,00 грн.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
В пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" № 18 від 26.12.2011 року зазначено, що якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.
З метою встановлення відповідності наданих сторонами до матеріалів справи копій документів їх оригіналам, суд неодноразово витребував у позивача оригінали заявки на перевезення №1/18/11 від 18.11.2010 р. та рахунку № 76 від 03.12.2010 р. або докази надсилання на адресу відповідача оригіналів документів, передбачених пунктом 5.2. договору № 1/11/18/10 про транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 18.11.2010 р. Проте вимоги суду залишено без виконання.
У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи факт ненастання строку оплати за договором і те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б доводили наявність у відповідача заборгованості перед позивачем внаслідок невиконання ним своїх договірних зобов'язань, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим у позові слід відмовити повністю.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір при відмові в позові має бути покладено на позивача.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 32-38, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 14.08.2012 р.
Суддя Макаренко О.В.