08 серпня 2012 р.Справа № 2-а-1493/10/2170
Категорія:Головуючий в 1 інстанції:
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -Яковлєва О.В.,
суддів -Бойка А.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Таврія" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року, у справі за позовом Малого приватного підприємства "Таврія" до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування рішень про застосування фінансових санкцій та за позовом Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області до Малого приватного підприємства "Таврія" про стягнення штрафних (фінансових) санкцій,-
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року, у задоволені позову Малого приватного підприємства "Таврія" до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування рішень про застосування фінансових санкцій №0000212302 та №0000202302 від 15.03.2010 року -відмовлено, а позов Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області до Малого приватного підприємства "Таврія" про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 3475 грн., - задоволено.
Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, МПП "Таврія" подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою її позов задовольнити, а в задоволені позову Нововоронцовської МДПІ -відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що перевірку приватного підприємства проведено з порушенням порядку її проведення, а штрафні санкції за виявлені порушення застосовані усупереч вимог чинного законодавства України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.03.2010 року податковим органом проведено перевірку МПП "Таврія" за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт №287/21/22/23/14129039, яким встановлено порушення зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання, незабезпечення зберігання КОРО та контрольних стрічок протягом 3 років, порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, порушення порядку використання торгового патенту.
За результатами перевірки податковим органом прийняті рішення про застосування до приватного підприємства штрафних (фінансових) санкцій №0000212302, на суму 1595 грн., за порушення пунктів 6, 10, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та №0000222302, на суму 180 грн., за порушення ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" та №0000202302, на суму 1700 грн., за порушення ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
За результатом встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог МПП "Таврія", з яким частково не погоджується судова колегія, з огляду на наступне.
Згідно ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до ст. 16 вказаного Закону, контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Статтями 11-1, 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", передбачені підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок.
Проте, як слідує зі статті 11-1 вищевказаного закону - підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а також з визначення поняття планової, позапланової перевірки, підстав їх проведення, що зазначені в тексті цієї статті, її положення регулюють підстави та порядок проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
В той же час, згідно до частини 7 статті 11-1 вищевказаного, перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», вважаються позаплановими.
У межах повноважень, визначених даним законом органи Державної податкової служби проводять перевірки згідно з затвердженими керівником податкових органів планами-графіками.
Таким чином, на підставі викладених правових позицій норм законодавства слідує висновок про наявність у податкових органів права на проведення перевірок щодо контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), які можуть носити плановий або позаплановий характер, і проводяться на підставі рішення керівника відповідного органу державної податкової служби, яким затверджується план (графік) проведення таких перевірок.
Перевірку позивача проведено у відповідності до вищевказаних норм закону, а саме згідно направлення на перевірку №295/237 від 01.03.2010 року та графіку перевірок на березень 2010 року, а тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для визнання проведеної перевірки незаконною.
Пунктами 6, 10, ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", передбачено обов'язок суб'єкта господарювання забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення; друкувати на реєстраторах розрахункових операцій контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.
Частинами 3, 5 ст. 17 цього ж Закону встановлена відповідальність у вигляді застосування штрафу в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну; в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну.
Права апелянта на участь у прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій не порушено, оскільки йому надано можливість спростувати зібрану в акті інформацію, але апелянтом не надано ані до податкового органу, ані до суду першої та апеляційної інстанції вищевказаних документів, а тому штрафні санкції застосовані за порушення п.п.6 та 10 ст.3 вищевказаного закону є обґрунтованими.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 цього Закону визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 цього ж закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Статтею 2 вищевказаного закону визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Судовою колегією встановлено, що у магазині відсутні підтверджуючі документи про належний облік товарів, що реалізовувались. Даний факт підтверджується додатком до акту перевірки, у якому зафіксовано перелік товарів, що реалізовувався без відповідних документів.
Відповідно до акту перевірки та додатку до нього на реалізації без супровідних документів знаходився товар, на загальну суму 542, 50 грн.
Після складення акту перевірки та отримання його МПП "Таврія" накладні до Нововоронцовської МДПІ не надано.
Таким чином, колегія суддів вважає правомірним застосування до приватного підприємства штрафної санкції за порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Рішенням податкового органу №0000222302 до МПП "Таврія" застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Судовою колегією встановлено, що МПП "Таврія" порушено порядок використання торгового патенту, а саме: при проведенні перевірки торговий патент знаходився у недоступному для покупців місці.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України -суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З апеляційної скарги вбачається, що МПП "Таврія" визнано дане порушення та не оскаржено рішення податкового органу в частині застосування штрафних санкцій за порушення ст.7 вищевказаного закону, а тому суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, не переглядає оскаржуване рішення суду першої інстанції у цій частині.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу на наступне.
Статтею 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Порядком ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, передбачено, що Єдиний державний реєстр місць зберігання - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників. У разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у порядку, установленому чинним законодавством.
Для внесення до Єдиного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв або тютюнових виробів суб'єкти підприємницької діяльності подають заяву до регіонального управління Департаменту за місцезнаходженням місця зберігання (абз. 6 п. 2.1 Порядку). Довідка видається Департаментом або його регіональним управлінням, до якого була подана заява про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру, уповноваженому представнику заявника (керівнику чи іншій особі за довіреністю) або надсилається рекомендованим листом на адресу заявника. Довідка про внесення місця зберігання спирту до Єдиного реєстру видається протягом п'яти календарних днів від дати подання заяви, а довідка про внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру - протягом семи календарних днів від дати подання заяви.
Згідно ст. 17 ЗУ "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", передбачено штрафну санкцію за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень.
Статтею 1 вищевказаного закону встановлено, що:
- місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання;
- місце торгівлі - це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами, або де є товарно-касові книги, в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того чи оформлюється через них продаж інших товарів.
Відповідно до вищевказаної норми закону - поняття "місце торгівлі" та "місце зберігання" не є тотожними, а вимога щодо внесення місця торгівлі до ЄДР не передбачена діючим законодавством.
Судовою колегією встановлено, що магазин, який належить МПП "Таврія", є саме місцем реалізації алкогольних напоїв, так як відповідає всім вимогам, які пред'являються для місць реалізації алкогольних напоїв в розумінні ст.1 вищевказаного закону.
Оскільки МПП "Таврія" має відповідну ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольним напоями та у своєму магазині здійснював саме їх реалізацію, що не потребує внесення приміщення магазину до ЄДР -вимоги податкового органу є безпідставними, а тому рішення про застосування штрафних санкцій є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Такої правової позиції додержується й Вищий адміністративний суд України у своєму рішенні по справі №К-20442/07 від 23 лютого 2011 року.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а тому це є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Таврія" задовольнити частково.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позов Малого приватного підприємства "Таврія" до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування рішень про застосування фінансових санкцій та позов Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області до Малого приватного підприємства "Таврія" про стягнення штрафних (фінансових) санкцій -задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області №0000202302 від 15 березня 2010 року про застосування до малого приватного підприємства "Таврія" штрафних (фінансових) санкцій за порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", у сумі 1700 гривень.
Стягнути з Малого приватного підприємства "Таврія" заборгованість, в сумі 1775 гривень, (УДК м. Херсон, МФО 852010, код 24103667, рахунок №31114104700233, код бюджетної класифікації 3021080900, Державний бюджет Нововоронцовський район), за порушення пунктів 6, 10, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та ст. 7 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після на правлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло