08 серпня 2012 р.Справа № 2-а-5544/11/1470
Категорія: 8.2.4Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Ореол»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Ореол»до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернувся до суду з позовом до Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Миколаївській області, м. Миколаїв про визнання протиправним та скасування рішення від 19.05.2011 р. № 141000/02-32. Позивач посилався на те, що рішення відповідача від 19.05.2011 р. підлягає скасуванню. Позивач не допускав порушення ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР, оскільки у приміщенні кафе є наочна інформація, яка складається з тексту такого змісту «У нас не палять», але в день коли прийшли перевіряючи в кафе проводилось прибирання, в зв'язку з чим таблички з наочною інформацією були прибрані в складське приміщення.
Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в позові з тих підстав, що рішення про застосування фінансових санкцій прийнято законно, оскільки позивачем в приміщенні кафе була відсутня наочна інформація відповідно до вимог ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивачем на зазначену постанову була подана апеляційна скарга. Апелянт просить оскаржену постанову скасувати в частині застосування до ТОВ «Лідер-Ореол»фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. та закрити провадження у справі. Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не був врахований той факт, що під час проведення перевірки 17.05.2011 року у кафе відбувалося заплановане генеральне прибирання приміщення кафетерію, в зв'язку з чим дані таблички фізично заважали прибиранню і були перенесені робітниками в інші місця. Апелянт також вказував на порушення відповідачем порядку оформлення результатів перевірок, а саме: відсутність в акті перевірки даних з приводу періоду, за який проводилася перевірка діяльності суб'єкта господарювання.
Апелянт також зазначив, що висновки суду першої інстанції про те, що акт перевірки підписаний без зауважень представником позивача -барменом ОСОБА_2, а тому висновки цього акту позивач не заперечував, не відповідають дійсності, оскільки бармен ОСОБА_2 не володіє достатнім обсягом правової і юридичної культури та знань, а також не наділена керівництвом повноваженнями ставити свій підпис в первинних бухгалтерських, податкових та будь-яких інших офіційних документах ТОВ «Лідер-Ореол».
Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Актом про результати позапланової виїзної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами від 17.05.2011 р. встановлено, що в приміщенні кафетерію відсутня наочна інформація, яка складається із відповідного графічного запису про заборону куріння та тексту такого змісту «Куріння заборонено», чим порушено вимоги ст. 15-2 «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР.
На підставі акта перевірки було прийнято Рішення про застосування фінансових санкцій № 141000/02-32 від 19.05.2011 р. за порушення ст.15-2 Закону України " Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР та до позивача були застосовані штрафні санкції в сумі 3400 грн.
Відповідно до ст. 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!»
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, - 3400 гривень.
Позивач надав суду фотографії кафе, яке перевірялось відповідачем, які свідчать про те, що в кафе існує наочна інформація, яка складається з відповідного графічного запису та тексту такого змісту «У нас не палять», але ці фотографії не підтверджують, що вони були зроблені в день перевірки 17.05.2011 р., оскільки позивач самостійно визнав , що при перевірці табличок в кафе на видному місці не було.
Особи, допитані в якості свідків судом першої інстанції бармен та бухгалтер суду пояснили, що у них в кафе не курять та в кафе існує наочна інформація, але в момент перевірки ця інформація була відсутня, оскільки в кафе проводилось прибирання і таблички з написом «У нас не палять»були на кухні.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у кафе, станом на день перевірки 17.05.2011 р., була відсутня наочна інформація, яка складається з відповідного графічного запису та тексту запису «У нас не палять», що підтверджується актом перевірки та показаннями свідків, тому рішення про застосування фінансових санкцій в сумі 3400 грн. прийнято законно та скасуванню не підлягає.
Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач (позивач), який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Ореол»залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький