16.08.12 Справа № 36/5005/6215/2012
За позовом Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Кіровоград
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Резерв-Ойл", м. Дніпропетровськ
про визнання договору недійсним
Суддя Соловйова А.Є.
Секретар судового засідання - помічник судді Тесля М.М.
Представники:
від позивача: Артюх А.О., довіреність № 553 від 11.07.2012
від відповідача: Воскобойніков А.С., довіреність № 6-Д від 02.07.2012; Нємцев Д.О., довіреність № 5-Д від 30.12.2011;
Дочірнє підприємство «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі - Позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв-Ойл» (надалі - Відповідач) про визнання договору поставки №65 від 13.03.2009 недійсним.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2012 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається введення останнього Відповідачем в оману при укладенні Договору, повідомивши неправдиві відомості щодо того, що Відповідач є власником товару, який є предметом Договору, та Товар не є предметом будь-яких обмежень. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду договір поставки №65 від 13.03.2009, специфікації №№1-5 до нього, додаткові угоди №1 від 03.08.2009, №1/1 від 11.12.2009, №2 від 28.12.2009, до Договору, лист вих. №75/130 від 22.02.2012.
Позивач керуючись ст.ст. 203, 229, 230 Цивільного кодексу України просить визнати недійсним договір поставки №65 від 13.03.2009.
Відповідач позовні вимоги не визнає. Надав суду відзив на позовну заяву вих. б/н від 16.08.2012. В обґрунтування своїх заперечень Відповідач зазначив, що Позивачем не доведено перебування поставленого товару у заставі або в іншому обтяженні, у забезпечення повернення кредитних коштів Банку «Київська Русь»за кредитними договорами, укладеним з Відповідачем, було надане майно третіх осіб.
16.08.2012 Відповідачем були залучені до матеріалів справи додаткові докази, а саме копія кредитного договору №24863-20/08-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії в національній валюті від 25.08.2008, лист вих. №53/120 від 13.08.2012.
Розгляд справи 07.08.2012 відкладався до 16.08.2012 в зв'язку з неявкою представника Відповідача, подання ним відповідного клопотання про відкладення розгляду справи, необхідністю витребувати додаткові докази до матеріалів справи, згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 16.08.2012 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
13.03.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю «Резерв-Ойл» (Відповідача, Постачальник) та Дочірнє підприємство «Кіровоградський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерне компанія «Автомобільні дороги України» (Позивач, Покупець) уклали Договір поставки №65 (надалі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, систематично поставляти продукцію, а Покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати названий товар (продукцію) та оплачувати її (п.1.1. Договору). Під товаром, що є предметом поставки за цим договором, розуміється паливо пічне нафтове (фракції середні) у кількості 300 тон.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Договору з огляду на введення останнього Відповідачем в оману при укладенні Договору, повідомивши неправдиві відомості щодо того, що Відповідач є власником товару, який є предметом Договору, та Товар не є предметом будь-яких обмежень.
Позивач, посилаючись на укладення Відповідачем кредитних договорів з банком «Київська Русь», стверджує , що на момент укладення Договору, Відповідач був позбавлений можливості виконувати його умови, оскільки був обмежений щодо своїх прав вільно розпоряджатися Товаром, що є предметом Договору.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Ст. 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до ч.1 ст.229 Цивільного кодексу України, істотне значення має помилка (обман) щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема листів банку «Київська Русь»(надалі -Банк) вих. №75/130 від 22.02.2012, вих. №53/120 від 13.08.2012, станом на дату укладення Договору, тобто 13.03.2009, між Відповідачем та Банком був укладений лише один договір -кредитний договір №24863-20/08-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії в національній лінії від 25.08.2008, в забезпечення зобов'язань за яким надане майно третіх осіб, а саме об'єктами застави було нерухоме майно.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З урахуванням наведеного, оскільки всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Відповідачем не було надано до суду доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог (доказів перебування Товару, що є предметом Договору в заставі, наявність будь-яких обтяжень, прав третіх осіб на предмет Договору, неможливості виконання Відповідачем умов Договору), то Позивачем фактично не доведено підставність своїх вимог, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються Позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 20.08.2012
Суддя А.Є. Соловйова