"14" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/47639/11
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (доповідач),
суддів -Кочана В.М.,
Рецебуринського Ю.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправними дій,
за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області (далі - УПСЗН) на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10 червня 2010 року,
встановив:
У липні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії УПСЗН щодо відмови у перерахунку їй розміру державної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку; - зобов'язати УПСЗН зробити перерахунок розміру призначеної допомоги при народженні дитини та сплатити заборгованість по даному виду допомоги в сумі 1963,79 грн.; - зобов'язати УПСЗН зробити перерахунок розміру призначеної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з квітня 2007 року по грудень 2008 року у сумі 12403,69 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона, як мати малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, має право на отримання допомоги при народженні дитини, а також допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку у відповідності до Законів України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», однак відповідачем ці види державної допомоги виплачувались їй в значно меншому розмірі.
Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 29 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10 червня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії УПСЗН щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_4 допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_6 у період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та по догляду за дитиною ОСОБА_5 у період з 1 грудня по 31 грудня 2007 року відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»; зобов'язано УПСЗН провести нарахування і виплату ОСОБА_4 щомісячної державної соціальної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_6 у період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та по догляду за дитиною ОСОБА_5 у період з 1 грудня по 31 грудня 2007 року відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». В решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі УПСЗН просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Позивач має синів ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2) і здійснює за ними догляд.
Відповідачем з квітня 2007 року позивачу призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як працюючій особі. З вересня 2007 року позивачу призначено допомогу при народженні дитини (другої). З грудня 2007 року позивачу також виплачувалась допомога по догляду за другою дитиною до досягнення нею трирічного віку, як працюючій особі.
Обставини про те, що відповідачем у період 2007-2008 років виплачувалась позивачу допомога по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, як працюючій особі, та допомога при народженні дитини підтверджується матеріалами справи, зокрема довідками УПСЗН від 15 червня 2009 року.
Питання щодо призначення та здійснення цих виплат регулюються Законами України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (далі -Закон №2811) та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»від 18 січня 2001 року №2240-III (далі -Закон №2240) та іншими нормативно-правовими актами.
Одноразову допомогу при народженні дитини позивачка отримала в розмірі 8500 грн., передбаченому Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивач отримувала з квітня 2007 року по грудень 2008 року включно в розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет на 2007-2008 роки.
Згідно зі статтею 41 Закону №2240 допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 43 цього Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 7 статті 71, статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»зупинено на 2007 рік дію статей 41 і 43 Закону 2240 та передбачено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону №2811 та Закону №2240 здійснюється у таких розмірах:
допомога при народженні дитини - у розмірі 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії статей 41 і 43 Закону №2240 на 2007 рік, передбачене пунктом 7 статті 71, та положення абзацу третього частини другої статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до частини другої статті 150, частини другої статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 9 липня 2007 року відновлено дію статей 41 і 43 Закону №2240, у зв'язку з чим відповідач повинен був виплатити позивачу у встановлених цим Законом розмірах допомогу при народженні дитини, а також допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року.
Таким чином, судові рішення в частині відмови у позові щодо перерахунку та виплати одноразової допомоги при народженні другої дитини позивача є незаконними.
З оскаржених судових рішень вбачається, що суди, задовольняючи позов за період 2007 року, при розрахунку недоплаченої позивачу суми допомоги по догляду за дітьми виходили не з прожиткового мінімуму, встановленого законом (як встановлено ст.43 Закону №2240), а із розміру прожиткового мінімуму для дітей, віком до 6 років (як встановлено ст.15 Закону №2811). Таким чином, в цій частині рішення судів є неправильними, оскільки вони прийняті з порушенням норм матеріального права.
Щодо вимог позивача про виплату їй допомоги по догляду за дитиною за 2008 рік, то відповідачем зазначена допомога виплачена відповідно до чинного законодавства, тому суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог за цей період.
Так, Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статтю 43 виключено із Закону №2240.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 року №107-VI стосовно внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Не визнавалась такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) стаття 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»від 21 листопада 1992 року №2811-XII (в редакції Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Внаслідок цих змін Закон №2811 почав регулювати правовідносини щодо надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку без застереження, чи особа, яка доглядає за дитиною, є застрахованою, чи незастрахованою.
Таким чином, в період з 1 січня по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювався статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а з моменту втрати чинності положень пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»зазначені правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, застосуванню підлягав розмір грошової допомоги, встановлений статтею 15 Закону №2811 в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року №107-VI, оскільки цей Закон був прийнятий пізніше Закону №2240, яким по-іншому врегульовано спірне питання.
Враховуючи те, що відповідач в 2008 році виплачував позивачу допомогу по догляду за дітьми у розмірі, встановленому новою редакцією статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», суди дійшли правильного висновку щодо правомірності дій відповідача в даний період.
За правилами ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 231 КАС України, суд
постановив:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області задовольнити частково.
Постанову Золочівського районного суду Львівської області від 29 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10 червня 2010 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_4 недоотриманих нею допомоги при народженні дитини -ОСОБА_5 та допомоги по догляду за дітьми -ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до досягнення ними трирічного віку, що здійснювались у період з 09 липня по 31 грудня 2007 року відповідно до статей 41 і 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області нарахувати на користь ОСОБА_4 допомогу при народженні дитини -ОСОБА_5 в розмірі, встановленому статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», що здійснювалась у період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, та щомісячну допомогу по догляду за дітьми -ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до досягнення ними трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», що здійснювалась у період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, та провести відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І. Цвіркун
Судді В.М. Кочан
Ю.Й. Рецебуринський