Справа № 2-3978/11
2/435/886/2012
Іменем України
24 липня 2012 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу в складі:
Головуючого - судді Бондар Я.М.,
при секретарі - Джемерчук О.В.,
за участі представника позивача -ОСОБА_1, представника третьої особи -Виноградова Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа -Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Саксаганської районної в місті ради про поділ спільного майна подружжя, -
Позивач звернувся до відповідача із зазначеною позовною заявою, на обґрунтування якої зазначив, що він з 18.06.1994 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. У зв'язку з тим, що шлюбні стосунки між сторонами не склались 11.02.2008 року вказаний шлюб було розірвано за рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу. Від даного шлюбу сторони по справі мають спільну дитину -ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. За усною домовленістю між сторонами по справі позивач надає кошти на утримання спільної дитини. За час перебування у шлюбі сторонами по справі було придбано квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Дана квартира сторонами по справі була придбана завдяки рівноцінному вкладу з боку обох батьків колишнього подружжя. А також частина коштів на придбання даної квартири відкладалась колишнім подружжям з коштів чоловіка який працював та постійно отримував заробітну плату, відповідача ж по справі з січня 1996 року і до часу придбання квартири знаходилась у декретній відпустці по догляду за дитиною та не мала самостійного доходу. Після розірвання шлюбу позивач залишивши всі спільно нажиті рухомі речі залишив вказане приміщення. Маючи на меті укладання договору дарування своєї частки у вказаній квартирі на ім'я сина позивач спільно з відповідачкою по справі в 2010 році звертались до Виконавчого комітету з питання виділу рівних часток у спільній сумісній власності та подальшого укладання договору дарування. Під час зборів комісії щодо вирішення даного питання відповідачка дала згоду на виділ рівних часток у спільній сумісній власності на вказану квартиру. Проте згодом на чисельні прохання позивача по справі не погодилась спільно із ним звернутись до нотаріальної контори для укладення договору дарування частини квартири від імені позивача на ім'я спільного з позивачем сина. Крім того, відповідачка по справі повідомила позивачеві, що вказана квартира за документами належить тільки їй та вона не згодна на виділ часток у спільній сумісній власності.
У зв'язку з викладеним та маючи на меті укладення договору дарування частини вказаної квартири на ім'я ОСОБА_5 позивач просив визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити їх.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити їх.
Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Пояснила, що не довіряє позивачеві по справі в його намірах укласти договір дарування вказаної квартири їх синові. Проте не надала суду жодних доказів, які б спростували доводи позивача по справі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та доведені, у зв'язку з чим підлягають повному задоволенню за наступних підстав.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що з 18.06.1994 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі. У зв'язку з тим, що шлюбні стосунки між сторонами не склались 11.02.2008 року вказаний шлюб було розірвано за рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 10.05.2008 року. Від даного шлюбу сторони по справі мають спільну дитину -ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. За усною домовленістю між сторонами по справі позивач надає кошти на утримання спільної дитини. За час перебування у шлюбі сторонами по справі було придбано квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Дана квартира сторонами по справі була придбана завдяки рівноцінному вкладу з боку обох батьків колишнього подружжя. А також частина коштів на придбання даної квартири відкладалась колишнім подружжям з коштів чоловіка який працював та постійно отримував заробітну плату, відповідача ж по справі з січня 1996 року і до часу придбання квартири знаходилась у декретній відпустці по догляду за дитиною та не мала самостійного доходу. Заперечення відповідачки, щодо придбання квартири за кошти ОСОБА_3 та його батьків. Проте доказів, спростовуючих пояснення позивача суду не надала, тому суд не приймає до уваги заперечень відповідачки з цього приводу. Після розірвання шлюбу позивач, залишивши всі спільно нажиті рухомі речі, залишив вказане спільне жиле приміщення. Даний факт було визнано позивачкою в судовому засіданні.
Маючи на меті укладання договору дарування своєї частки у вказаній квартирі на ім'я сина позивач спільно з відповідачкою по справі в 2010 році звертались до Виконавчого комітету з питання виділу рівних часток у спільній сумісній власності та подальшого укладання договору дарування. Під час зборів комісії щодо вирішення даного питання відповідачка дала згоду на виділ рівних часток у спільній сумісній власності на вказану квартиру. Проте згодом на чисельні прохання позивача по справі не погодилась спільно із ним звернутись до нотаріальної контори для укладення договору дарування частини квартири від імені позивача на ім'я спільного з позивачем сина.
У відповідності до ст. 60 Сімейного кодексу України кожна річ, придбана підчас шлюбу за спільні сімейні кошти є об'єктом права спільної сумісної власності. У зв'язку з викладеним та на підставі ст. 60 СК України, а також приймаючи до уваги, що відповідачкою в судовому засіданні не надала жодного доказу протилежного, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову в цій частині та визнання факту придбання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за спільні сімейні кошти та відповідно спільною сумісною власністю подружжя.
Згідно ч.2 ст. 370 Цивільного кодексу України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Згідно ч.2 ст. 372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Так, оскільки сторонами не досягнуто домовленості, щодо часток кожного у праві спільної сумісної власності на зазначену квартиру суд на підставі викладеного та ст. ст. 370, 372 ЦК України вважає за необхідне задовольнити позов цій частині та визначити, що кожному із співвласників квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить по 1/2 частині зазначеної квартири.
На підставі викладеного та керуючись ст.212-215 ЦПК України, ст.ст. 370, 372 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа -Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Саксаганської районної в місті ради про поділ спільного майна подружжя -задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на належну їй 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на належну їй 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Бондар Я. М.