Справа № 111/3550/2012
17.08.2012 смт. Красногвардійське
Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Дегтярьової В.Ю.
при секретарі Пахарчук А.А.
За участю прокурора Туманової А.Б.
Захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Красногвардійське справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Красногвардійське АР Крим, громадянина України, який має неповну середню освіту - 8 класів, працював приватно будівельником, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) 30 квітня 1996 року Красногвардійським районним судом по ст. 140 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнився 17 травня 1997 року УДО на 2 роки 7 місяців 9 днів; 2) 10 вересня 1997 року тим же судом по ст. 141 ч.2, 43 КК України до 4 років 6 місяцям позбавлення волі, звільнився 28 листопада 2001 року по відбутті строку покарання; 3) 23 січня 2003 року тим же судом по ст. 187 ч. 2, 357 ч.3,70 КК України до 7 років позбавлення волі; 4) 30 січня 2004 року по ст. 186 ч.2, 70 ч.4 КК України до 7 років позбавлення волі, звільнився 06 листопада 2009 року по відбутті строку покарання; 5) 03 березня 2010 року Казанськовським районним судом Миколаївської області по ст. 391 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнився 05 листопада 2010 року по відбутті строку покарання, судимості не зняті і не погашені,
у скоєнні злочину, передбаченого ст. 190 ч.2 КК України,
ОСОБА_2 26 березня 2011 року приблизно у 23.30, знаходячись біля старого залізничного переїзду с. Петрівка Красногвардійського району АР Крим, маючи намір на заволодіння чужого майна, попросив подзвонити у ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Nokia 2700». Останній погодившись, передав ОСОБА_2 даний телефон. Проте, ОСОБА_2, не маючи намірів повертати мобільний телефон, зловживаючи довірою ОСОБА_3, шахрайським шляхом заволодів вищевказаним мобільним телефоном, чим заподіяв останньому матеріальний збиток на суму 600 грн.
Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні вину свою визнав повністю і пояснив, що потерпілого раніше знав, стосунки нормальні. 26 березня 2011 року він попросив у нього мобільний телефон, щоб подзвонити у таксі, але потім його не віддав. Надалі він цей телефон втратив. Пізніше, коли затримали, збиток відшкодував. Розкаявся в скоєному.
Окрім повного визнання своєї вини, його вина в інкримінованому йому діянні підтверджується наступними дослідженими доказами:
Рапортом від 27 березня 2011 року про те, що по лінії «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_3 про те, що 26 березня 2011 року ОСОБА_2 шахрайським шляхом заволодів його мобільним телефоном (а.с. 8)
Заявою ОСОБА_3 від 28 березня 2011 року, згідно якої він просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_2, який шахрайським шляхом заволодів його мобільним телефоном (а.с. 9);
Довідкою вартості викраденого мобільного телефону (а.с. 14)
Давши оцінку доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_2 і кваліфікує його дії зі ст. 190 ч. 2 КК України - як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
Визначаючи міру покарання підсудному, суд враховує обставини вчиненного злочину, ступінь його тяжкості та суспільної небезпеки, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання, особу винного, а також інші обставини справи.
Злочин, вчиненній підсудним відноситься до категорії середньої ступені тяжкості.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 розкаявся в скоєному, вину визнав повністю, за місцем проживання характеризується з позитивного боку, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей - 1997 р.н., 1999 р.н. і 2011 р.н., збиток потерпілому відшкодував в повному об'ємі. Дані обставини суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання підсудного.
Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Також, в ході судового засідання встановлено, що раніше ОСОБА_2 був оголошений в розшук у зв'язку з порушенням підписки про невиїзд. Проте, як видно з матеріалів справи даний запобіжний захід відносно ОСОБА_2 обирався заочно, в його відсутність, і він не знав про нього, також копія постанови про порушення кримінальної справи відносно нього по ст. 190 ч.2 КК України була йому вручена лише 23 липня 2012 року. Дані факти свідчать про те, що ОСОБА_2 законно покинув місце свого мешкання і не ховався від слідчих органів.
Проте, вивчаючи особу підсудного, враховуючи його судимості, які не погашені у встановленому законному порядку, суд вважає, що він не встав на путь виправлення, але при обранні покарання до ОСОБА_2 можливо застосувати такий вид покарання як обмеження волі. Підстав для обрання більш м'якшого покарання у суду немає.
Суд вважає, що таке покарання буде достатнім для виправлення і запобігання скоюванню нових злочинів підсудним.
Провадження по цивільному позову ОСОБА_3 на суму 900 грн. суд вважає закрити у зв'язку з його повним погашенням.
Речових доказів і судових витрат в справі немає.
Керуючись ст. 323, 324, 332 - 335 КПК України
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч.2 КК України і призначити покарання у вигляді ОДНОГО року обмеження волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою залишити до етапування засудженого до місця відбуття покарання, після чого з-під варти звільнити. Зарахувати в строк відбуття покарання строк тримання ОСОБА_2 під вартою відповідно до ст. 72 КК України, де одному дню позбавленню волі відповідає два дні обмеження волі. Термін покарання обчислювати з 23 липня 2012 року.
Провадження по цивільному позову ОСОБА_3 - закрити.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який знаходиться під вартою в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя: