"06" серпня 2012 р.Справа № 5017/1505/2012
за позовом Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур"
до відповідача Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт"
про стягнення
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне акціонерне товариство "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" про стягнення основного боргу у розмірі 12360грн., пені у розмірі 1226,13грн., індексу інфляції у розмірі 135,96грн., 3%річних у розмірі 238,73грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.05.12р. порушено провадження у справі №5017/1505/2012.
За клопотанням відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 03.07.12р. строк вирішення спору по справі №5017/1505/2012 було продовжено до 06.08.12р., в порядку ст. 69 ГПК України.
Відповідач просить суд у позові відмовити повністю, та позов розглядати без присутності представника порту, з підстав які викладені у відзиві на позов(вх.№18242//2012 від 13.06.2012р.). Так в обґрунтування відзиву зазначає по те, що порт не згоден з сумою позову, оскільки сума у розмірі 12360грн., сплачена позивачем по платіжному дорученню №5496 від 27.07.2011р., була портом повернена позивачеві платіжним дорученням №5149 від 30.11.11р. Єдиним порушенням з боку порту був той факт, що порт затримав перерахування суми на 2місяці, але це сталося з поважних причин: з літа 2011р. порт потерпав від стихійного лиха. У період з 29.08.11р. різко погіршилася навігаційна обстановка на нижній ділянці річки Дунай через маловоддя. У зв'язку з цим Наказом ПАТ «Українське Дунайське пароплавство»було припинено рух річкових транспортних суден на нижній ділянці р.Дунай. З цього періоду до порту неможливо було дістатися суднам. Порт фактично припинив свою основну діяльність з перевалки вантажів і навантажувально-розвантажувальних робіт і послуг суднам по заявках судновласників і взагалі всієї господарської діяльності. Ці обставини кваліфікуються, як форс-мажор, що привело до скрутного фінансового становища, та до того, що порт не міг своєчасно виконувати грошові зобов'язання, оскільки відсутні були грошові надходження від клієнтів. Тому порт просив позивача надати можливість відстрочення платежу на період 2-3х місяців з причини дії форс-мажорних обставин, але позивач не надав порту такої можливості, та нарахував штрафні санкції, та ще й за період, несплати суми боргу на наступний час, що не відповідає дійсності, та не є обгрунтованим.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.08.12р. повернуто Приватному акціонерному товариству "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" судовий збір у сумі 35грн. 50коп. сплачений за платіжним дорученням №4090 від 17.05.2012р.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
Відповідно до п.3 розділу IIІ тендерної документації від 15.06.2011р. по конкурсним торгам на закупівлю «виробів з дроту»Приватне акціонерне товариство "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" сплатило Державному підприємству "Ренійський морський торговельний порт" в якості забезпечення пропозиції конкурсних торгів для участі в тендері 12360грн., що підтверджується платіжним дорученням №5496 від 27.07.2011р. Строк дії забезпечення пропозиції конкурсних торгів складає 90 днів з дати розкриття пропозиції конкурсних торгів.
Відповідно до п.4 розділу IІI тендерної документації від 15.06.2011р. по конкурсним торгам на закупівлю «виробів з дроту»замовник повертає забезпечення пропозиції конкурсних торгів учаснику протягом 3-х банківських днів з дня настання підстави для повернення забезпечення пропозиції конкурсних торгів, зокрема, з моменту укладення договору про закупівлю з учасником, що став переможцем конкурсних торгів.
Договір поставки товару за результатами конкурсних торгів між Приватним акціонерним товариством "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" та Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" було укладено 06.09.2011р. за №138111/701, у зв'язку з чим, Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" повинно було повернути отримані кошти не пізніше 10.09.2011р., однак зазначена сума на рахунок Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" не надходила.
Приватним акціонерним товариством "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" було надіслано на адресу Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" претензію вих.№937 від 21.11.2011р. з проханням про повернення коштів, однак зазначена претензія була залишена без відповіді.
Вищевикладене зумовило звернення Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, судом встановлено наявність перерахування позивачем Приватним акціонерним товариством "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" відповідачу Державному підприємству "Ренійський морський торговельний порт" 12360грн. в якості забезпечення пропозиції конкурсних торгів, відповідно до п.3 розділу IIІ тендерної документації від 15.06.2011р. по конкурсним торгам на закупівлю «виробів з дроту», що підтверджується платіжним дорученням №5496 від 27.07.2011р., укладання договору поставки товару за результатами конкурсних торгів між Приватним акціонерним товариством "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" та Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" 06.09.2011р. за №138111/701, у зв'язку з чим, відповідно до п.4 розділу IІI тендерної документації від 15.06.2011р. по конкурсним торгам на закупівлю «виробів з дроту»Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" повинно було повернути отримані кошти не пізніше 10.09.2011р., однак Державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт" було повернено Приватному акціонерному товариству "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" 12360грн. лише 30.11.11р., що підтверджується платіжним дорученням №5149 від 30.11.11р.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Приймаючи до уваги те, що відповідачем було повернено позивачу заявлену до стягнення суму основного боргу у розмірі 12360грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №5149 від 30.11.11р. на суму 12360грн., провадження у справі №5017/1505/2012 в частині стягнення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 12360грн. підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" пені в розмірі 1226,13грн., розрахованої за період з 10.09.2011р. по 01.05.2012р. обрахованої із суми заборгованості у розмірі 12360грн.
Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, та встановлення судом наявності прострочення відповідачем повернення суми основного боргу у період з 10.09.11р. по 30.11.11р., пеня підлягає задоволенню в сумі 425,15грн. за період з 10.09.11р. по 30.11.11р. що обрахована із суми заборгованості у розмірі 12360грн.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 238,73грн., та індексу інфляції у сумі 135,96грн. за період з 10.09.2011р. по 01.05.2012р. обрахованих із суми заборгованості у розмірі 12360грн.
Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом наявності прострочення відповідачем повернення суми основного боргу у період з 10.09.11р. по 30.11.11р., заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 82,29грн. за період з 10.09.11р. по 30.11.11р., та індексу інфляції у сумі 24,73грн. за період з 10.09.11р. по 30.11.11р. обрахованих із суми заборгованості у розмірі 12360грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Приватного акціонерним товариством "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" пені у розмірі 425,15грн., індексу інфляції у сумі 24,73грн. та 3%річних в сумі 82,29грн.
Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 61,35грн.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, п.11 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" (68802, м.Рені, вул.Дунайська, 188; код ЄДРПОУ 01125809; п/р26002102223 в Одеській філії АБ „Експрес-Банк", МФО 328801) на користь Приватного акціонерним товариством "Виробниче об'єднання "Стальканат-Сілур" (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, 16, п/р №26005312024501 в АБ банку „Південний" м. Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 26209430) пеню у розмірі 425(чотириста двадцять п'ять)грн.15коп., індекс інфляції у розмірі 24(двадцять чотири)грн.73коп., 3%річних у розмірі 82(вісімдесят дві)грн.29коп., витрати по сплаті судового збору на суму 61(шістдесят одну)грн.35коп.
3.Провадження у справі №5017/1505/2012 в частині заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 12360грн. -припинити.
4.В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 13.08.12р.
Суддя Гут С.Ф.