04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
03.08.2012 № 11/036-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Чорної Л.В.
Буравльова С.І.
при секретарі Помаз І.А.
за участю представників:
від позивача: Скурідін М.А. - представник за дов. №56 від 10.07.2012р.;
від відповідача: Мерзлов А.П. - представник за дов. б/н від 13.03.2012р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком»
на рішення господарського суду Київської області
від 30.05.2012р. (дата підписання - 05.06.2012р.)
у справі №11/036-12 (суддя - Мальована Л.Я.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Панель»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком»
про стягнення 153 068,10 грн.
встановив:
У квітні 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Панель» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» про стягнення заборгованості у розмірі 153 068,10 грн.
Позовні вимоги умотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем в частині повної та своєчасної оплати вартості оренди майна (автонавантажувача) згідно двосторонньо підписаних актів здачі-приймання-робіт (надання послуг) за період з грудня 2009р. по серпень 2011р. та вартості переданого відповідачу у власність товару згідно видаткових накладних за період з лютого 2010р. по вересень 2011р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.04.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №11/036-12.
Відповідач позов не визнав. Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначив, що 17.04.2012р. ТОВ «Агроком» провело зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 153 068,10 грн., про що письмово повідомило ТОВ «Арсенал-Панель» листом №92 від 17.04.2012р. Відтак, вказував відповідач, його грошові зобов'язання перед позивачем на суму 153 068,10 грн. припинилися згідно положень ст.601 ЦК України, а тому порушене у даній справі провадження підлягало припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Водночас, відповідач надав господарському суду копію укладеного між сторонами Договору оренди крана мостового електричного №ДО-01/04/10 від 01.04.2010р. (а.с.106-108), положеннями якого регулювалися правовідносини, що склалися між сторонами з приводу оренди майна.
Позивач подав місцевому господарському суду додаткові письмові пояснення по суті спору, в яких повідомив про те, що він не надавав згоди на проведення ТОВ «Агроком» зарахування зустрічних однорідних вимог та такого зарахування ТОВ «Арсенал-Панель» зі свого боку не проводило.
В той же час позивач зазначив, що оренда відповідачем автонавантажувача здійснювалася на підставі існуючої між сторонами усної домовленості, а не на підставі поданого господарському суду Договорі оренди крана мостового електричного №ДО-01/04/10 від 01.04.2010р., оскільки дія вказаного Договору закінчилася 31.12.2010р., а укладена до нього 12.09.2011р. додаткова угода про продовження строку оренди підписана сторонами після закінчення строку дії Договору, внаслідок чого, за оцінкою позивача, не мала юридичної сили.
У судовому засіданні 30.05.2012р. позивач надав господарському суду копію укладеного між сторонами Договору на поставку товарів №1 від 01.01.2011р., за умовами якого ТОВ «Арсенал-Панель» (постачальник) зобов'язувався систематично постачати, тобто передавати у власність ТОВ «Агроком» (покупця) метал з покриттям, мінеральні вироби та будівельні матеріали (товар), а покупець зобов'язувався приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату згідно умов Договору.
Рішенням господарського суду Київської області від 30.05.2012р. (суддя Мальована Л.Я.) позов задоволено частково, визначено до стягнення із ТОВ «Агроком» на користь ТОВ «Арсенал-Панель» 80 977,56 грн. основного боргу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Висновок місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог умотивований відсутністю у матеріалах справи виданих відповідачем довіреностей на отримання від позивача товару. Враховуючи, що довіреності на отримання товару надані лише до видаткових накладних №46 від 06.08.2010р., №21 від 31.05.2010р. та №26 від 04.06.2010р. на загальну суму 80 977,56 грн., місцевий господарський суд задовольнив заявлені позивачем вимоги тільки в цій частині.
Відхиляючи доводи відповідача про припинення його грошових зобов'язань перед позивачем і, як наслідок, припинення провадження у справі, суд першої інстанції послався на існуючі заперечення позивача, викладені тим письмово суду.
Відмова у задоволенні позову в частині вимог про стягнення із відповідача вартості оренди майна у розмірі 3 460,80 грн. обґрунтована місцевим господарським судом відсутністю у відповідача обов'язку з її оплати та неподанням суду доказів направлення позивачем у порядку ст.530 ЦК України листа-вимоги або претензії на адресу відповідача.
Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У доводах апеляційного оскарження відповідач зазначив, що місцевий господарський суд безпідставно задовольнив вимоги ТОВ «Арсенал-Панель» на суму 80 977,56 грн., посилаючись при цьому на положення Договору на поставку товарів №1 від 01.01.2011р., адже фактично поставка товару здійснювалася у 2010р. При цьому, письмовий договір про поставку товару у 2010р. між сторонами не укладався, тому з огляду на недотримання позивачем вимог ч.2 ст.530 ЦК України відповідач вважав, що строк оплати за переданий йому у власність товар та за оренду майна не настав. Відтак, апелянт вважав, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012р. (з урахуванням ухвали від 16.07.2012р. про виправлення описки) у справі №11/036-12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 16.07.2012р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2012р. у зв'язку із припиненням повноважень судді Поляк О.І. через обрання на посаду судді Вищого господарського суду України здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Буравльов С.І., Рудченко С.Г.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати з прийняттям нового судового акту про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши у судовому засіданні 16.07.2012р. пояснення представників сторін, судова колегія ухвалою від 16.07.2012р. зобов'язала сторони провести звірку взаєморозрахунків по поставці товару за кожною із наявних у матеріалах справи видатковою накладною за лютий 2010р. - вересень 2011р., а також по оренді майна (автонавантажувача) за період з грудня 2009р. по серпень 2011р., за результатами проведеної звірки взаєморозрахунків скласти Акт за підписом головних бухгалтерів та керівників обох підприємств, в якому відобразити виконання взаємних зобов'язань сторін з посиланням на конкретні видаткові накладні, які посвідчують передачу покупцю товару, довіреності, видані відповідачем на отримання товару, платіжні документи, на підставі яких проводилася сплата за товар, а також з посиланням на документи, які підтверджують передачу майна (автонавантажувача) в оренду відповідачу, і докази здійснення оплати за ними. Акт про звірку взаєморозрахунків з наданням доказів, підтверджуючих зазначені у ньому відомості, сторін зобов'язано завчасно, у строк до 01.08.2012р., надати судовій колегії через канцелярію суду.
Цією ж ухвалою розгляд апеляційної скарги у даній справі відкладався у порядку ст.77 ГПК України на 06.08.2012р.
Утім, сторони вимоги апеляційного господарського суду не виконали, звірку взаєморозрахунків не провели.
01.08.2012р. до початку судового засідання через канцелярію суду від відповідача надійшла заява, в якій він зазначив про те, що на його думку, рішення місцевого господарського суду у даній справі підлягає скасуванню одночасно як з відмовою у задоволенні позову ТОВ «Арсенал-Панель», так і з припиненням провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору з огляду на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2012р. у зв'язку із перебуванням судді Рудченка С.Г. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Буравльов С.І., Чорна Л.В.
У призначене судове засідання 01.08.2012р. з'явилися представники обох сторін.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження та наполягав на припиненні провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Представник позивача просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заперечуючи виникнення обов'язку оплатити переданий йому позивачем у власність товар за видатковими накладними, у яких зазначався асортимент, кількість та ціна продукції, апелянт (відповідач) послався на відсутність письмово оформленого між сторонами договору купівлі-продажу, тоді як в силу ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами повинні вчинятись у письмовій формі.
Проаналізувавши доводи апелянта та відхиляючи їх за неспроможністю, судова колегія виходить з того, що сама по собі передача у власність товару від продавця до покупця є свідченням вчинення сторонами юридично-значимих дій, або правовідношенням.
В силу ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Аналогічні положення містить ч.1 ст.181 ГК України, згідно якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами.
У будь-якому разі вчинення дій, направлених на досягнення юридичної цілі, складають зміст правовідношення.
В силу ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Утім, незалежно від підстави виникнення у продавця обов'язку по передачі товару: будь-то - виконання умов договору купівлі-продажу (поставки), чи низка разових поставок, оформлених видатковими накладними та довіреностями на прийняття товару у покупця, з огляду на зустрічний характер правовідносин з купівлі-продажу ,виникає обов'язок оплатити вартість товару, переданого йому у власність продавцем.
Правовідношення, за яким позивач передав товар відповідачу у власність, підтвердженням чого є документи, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні та довіреності), створило у останнього зобов'язання оплатити прийнятий товар в силу ч.1 ст.692 ЦК України за ціною ,яка була зафіксована у первинних документах бухгалтерського обліку.
Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Наявні у справі видаткові накладні №46 від 06.08.2010р. (а.с.36), №21 від 31.05.2010р. (а.с.42) та №26 від 04.06.2010р. (а.с.39) на загальну суму 80 977,56 грн. поряд із довіреностями, виданими відповідачем своїм представникам на отримання вказаного у цих накладних товару, а саме: від 29.07.2010р. №1412 (а.с.180), від 03.06.2010р. №68 (а.с.181), від 31.05.2010р. №58 (а.с.182), підтверджують виникнення між сторонами правовідношення купівлі-продажу.
Відтак, висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог в частині стягнення із відповідача вартості товару, переданого згідно видаткових накладних №46 від 06.08.2010р., №21 від 31.05.2010р. та №26 від 04.06.2010р. на загальну суму 80 977,56 грн. є вірним.
Згідно п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів, тому відсутність у матеріалах справи довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за іншими видатковими накладними, зазначеними у позові, свідчить про недоведеність заявлених позивачем вимог в іншій частині позову.
Колегія суду апеляційної інстанції встановила, що дійсно, 01.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Панель» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком» (покупець, відповідач) був укладений Договір на поставку товарів №1 (а.с.179).
Утім позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за товар, переданий останньому згідно видаткових накладних в період з 01.12.2009р. по 07.09.2011р. і не посилався при цьому на Договір поставки як на підставу виникнення у нього права вимагати оплати вартості товару, переданого відповідачу за наведеними у позові видатковими накладними.
У зв'язку з цим не можна погодитися з місцевим господарським судом, який без законних на те підстав поширив дію Договору на поставку товарів №1 від 01.01.2011р., на правовідносини, які виникли раніше і стосувалися передачі у власність відповідачу товару на підставі видаткових накладних і довіреностей, виданих раніше дати укладення Договору поставки.
Суд першої інстанції не врахував положень ч.3 ст.631 ЦК України, відповідно до якої умови договору можуть бути застосовані до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, якщо сторони у Договорі прямо встановили про таке.
Утім, умовами Договору на поставку товарів №1 від 01.01.2011р. не передбачено можливості застосування його положень до правовідносин, що виникли між сторонами до його укладення.
Отже, судова колегія приходить до висновку, що відносини сторін з приводу поставки товару, яка здійснювалася у період з 01.12.2009р. по 01.01.2011р. не підпадали під дію Договору поставки від 01.01.2011р.
В той же час, судова колегія не може погодитися із доводами апелянта з приводу того, що дії сторін щодо поставки товару, оформленої двосторонньо підписаними видатковими накладними, яка здійснювалася протягом грудня 2009р. - грудня 2010р., не могли створити юридичних наслідків у вигляді виникнення цивільних прав та обов'язків з купівлі-продажу у зв'язку з відсутністю письмово оформленого правочину між сторонами.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України Аналогічна правова позиція підтримана у постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011р. № 9/252-10.
Під час розгляду спору перед господарським судом постало питання наявності підстав для припинення у відповідача зобов'язань перед позивачем з оплати вартості проданого товару зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої наступив, і як наслідок можливості припинення провадження у справі за відсутності предмету спору.
Заперечуючи можливість задоволення позову, відповідач, серед іншого, вказував на припинення своїх грошових зобов'язань перед позивачем з оплати вартості переданого йому товару у зв'язку із проведенням Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком» зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 153 068,10 грн. З огляду на наведене, заявник апеляційної скарги просив скасувати прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі і прийняти новий судовий акт, яким одночасно відмовити у задоволенні позовних вимог та припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні
із зарахуванням вимог не вимагається. У зв'язку з цим доводи позивача про відсутність його згоди на здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, є юридично неспроможними.
Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору. Така правова позиція викладена у п.22 Інформаційного листа ВГСУ від 12.03.2009р. №01-08/163.
З матеріалів справи №11/036-12 випливає, що позивач заперечував ту обставину, що між сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 153 068,10 грн., оскільки між сторонами існує спір щодо наявності у позивача заборгованості перед позивачем.
Отже, можливість припинення провадження у справі виключалася.
Утім, на думку судової колегії, зобов'язання не може бути припинено зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої наступив, після подання позову до особи, яка мала право заявити про залік. У цьому випадку залік може бути здійснений лише при розгляді зустрічного позову вказаної особи, який на підставі ст.60 ГПК України приймається судом до початку розгляду ним справи по суті.
Як випливає з наявного у матеріалах справи першого судового засідання (а.с.130-132) 18.04.2012р., позивач із зустрічним позовом про стягнення заборгованості з позивача не звертався.
Судовою колегією також встановлено, що у провадженні господарського суду м. Києва знаходиться справа №5011-32/6923-2012 за позовом ТОВ «Агроком» до ТОВ «Арсенал-Панель» про стягнення 389 244,40 грн. за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором №ДО-01/04/10 від 01.04.2010р.
12.06.2012р. ТОВ «Агроком» у порядку ст.22 ГПК України подало до господарського суду м. Києва заяву про збільшення позовних вимог на суму 153 068,10 грн.
У цьому зв'язку судова колегія вважає, що у разі вирішення господарського спору на користь позивача у справі №5011-32/6923-2012 , на підставі ст.601 ЦК України сторони не будуть обмежені у можливості припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог і на стадії виконавчого провадження, виходячи з того, що виконавче провадження завершується фактичним виконанням виконавчого документу, а залік зустрічної однорідної вимоги, як і належне виконання, є підставою для припинення зобов'язань, тобто має такі ж, аналогічні, наслідки, як і фактичне виконання.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі слід залишити без змін з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові.
Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» на рішення господарського суду Київської області від 30.05.2012р. у справі №11/036-12 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 30.05.2012р. у справі №11/036-12 - без змін.
2. Матеріали справи №11/036-12 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий суддя Кропивна Л.В.
Судді Чорна Л.В.
Буравльов С.І.