09 серпня 2012 року Справа № 2а-3419/12/1070
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Кравчук О.В.
за участю представників сторін
від позивача: Лук'яненко Я.В. (за довіреністю)
від відповідача: Угольков Є.О. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Ліс» Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліс»(далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 21 червня 2012 року № 0001262302.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Ліс»вимог пункту 12 статті 3, статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які визначають правила облік товарних запасів на складах або за місцем їх реалізації.
Позивач стверджує, що облік товарних запасів ТОВ «Ліс»веде в централізованій бухгалтерії де і зберігається бухгалтерська документація щодо облікованих товарів. Оскільки перевірка була проведена не за адресою бухгалтерії, а в аптечному закладі ТОВ «Ліс», надати оригінали документів щодо обліку товарів не було можливості.
Крім того, перевіряючих було повідомлено про наявність встановленого програмного забезпечення для ведення бухгалтерського обліку в якому наявні в аптеці товари обліковані та надано для огляду відскановані зображення накладних про отримання товарів.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліс»зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 5 березня 2004 року, підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 089698 (а.с. 51).
На податковому обліку ТОВ «Ліс»перебуває в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області.
Відповідно до матеріалів справи, 12 червня 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі статті 80 Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12 червня 1995 року № 436/95, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 проведено фактичну перевірку аптеки ТОВ «Ліс», що розташована за адресою: місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок 134. Результати перевірки оформлено актом фактичної перевірки від 12 червня 2012 року № 0127/101322/19407655 (а.с. 40) (далі -Акт перевірки).
У ході перевірки встановлено факт наявності на реалізації в аптеці не облікованого у встановленому порядку товару на загальну суму 13652,00 грн., оскільки до перевірки не було надано: накладні, товарно-транспортні накладні, документи роздруковані з програмного забезпечення, що свідчать про рух товарно-матеріальних цінностей за місцем зберігання та реалізації.
У зв'язку з цим перевіряючими зроблено висновок про порушення ТОВ «Ліс» вимог пункту 12 статті 3, статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Посадова особа ТОВ «Ліс»підписала акт перевірки без зауважень та зазначила, що встановлені актом обставини відповідають дійсності.
З урахуванням висновків Акту перевірки, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2012 року № 0001262302, яким до ТОВ «Ліс»застосовано штрафну санкцію у сумі 27304,00 грн. (а.с 41).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Його поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/ або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Зі змісту зазначеного положення слідує, що Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»покладено на суб'єкта господарювання, який здійснює розрахункові операції, обов'язок із складання облікових документів щодо товарних запасів на складах або за місцем їх реалізації. Тому, суб'єкт господарювання вправі ставити на реалізацію лише ті товари, які обліковані документально за місцем їх зберігання чи реалізації.
Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області проведено перевірку аптеки ТОВ «Ліс»в якій товари зберігались та одночасно перебували на реалізації. Отже, ТОВ «Ліс»було зобов'язано забезпечити облік товарних запасів, що перебували в аптеці за адресою: місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок 134.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно частин 1, 3, 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
До документів, що підтверджують придбання товарів та є підставою для їх оприбуткування, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.
Разом з тим, при проведенні фактичної перевірки посадовими особами ТОВ «Ліс»не надано перевіряючим жодних документів на підтвердження факту обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання.
Суд також враховує, що і на час розгляду справи судом позивачем не надано доказів ведення обліку товарних запасів, що перебувають на реалізації в аптеці за адресою: місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок 134.
Надані позивачем копії видаткових накладних та накладних на реалізацію товарів (а.с. 12-28) не дають можливості встановити які конкретно товари і в якій кількості перебували на реалізації в аптеці ТОВ «Ліс»станом на момент проведення перевірки (фактичні залишки), оскільки не містять даних щодо проданих аптекою товарів протягом операційного дня.
Відповідні данні у натуральному та грошовому виразі можуть містити видаткові накладні, контрольні стрічки фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій, акти списання та інші документи, що свідчать про вибуття запасів. Разом з тим, вищезазначені документи в матеріалах справи відсутні і позивачем не повідомлено суду про наявність обставин, у зв'язку з якими копії відповідних документів надати неможливо.
Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що ТОВ «Ліс»веде централізований бухгалтерський облік товарів, яким передбачено передачу облікових документів з аптек до централізованої бухгалтерії, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством) (частина 5 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Таким чином, впровадження підприємством системи обігу бухгалтерської документації, у тому числі з передачею облікових документів до централізованої бухгалтерії, може бути здійснено за допомогою прийняття відповідного внутрішньогосподарського документа: наказу, положення, інструкції тощо.
Разом з тим, незважаючи на вимогу суду, позивачем не надано належних доказів створення ТОВ «Ліс»системи передачі облікових документів до централізованої бухгалтерії, яка знаходиться за адресою: місто Вишневе, вулиця Жовтнева, будинок 15.
Щодо твердження позивача про те, що перевіряючим було надано для огляду відскановані зображення накладних та повідомлено про наявність в аптеці встановленого програмного забезпечення для ведення бухгалтерського обліку, суд зазначає наступне.
У силу вимог частини 6 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно абзацу 6 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 12 серпня 2008 року N 534, у разі розташування торговельного об'єкта окремо від бухгалтерії суб'єкта господарювання первинні документи можуть бути пред'явлені на паперових носіях, а у разі знаходження таких документів у бухгалтерії можуть пред'являтися роздруковані документи з відповідного програмного забезпечення (електронного носія інформації). Такі документи приймаються до розгляду за умови, якщо вони мають обов'язкові реквізити, визначені Положенням N 88 та завірені печаткою (штампом) суб'єкта господарювання.
Оскільки позивачем при перевірці не надавались належним чином завірені копії первинних документів чи роздруківки з програмного забезпечення щодо обліку товарів, висновок про їх відсутність в аптеці на момент перевірки є правомірним.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ураховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що ТОВ «Ліс»правомірно притягнуто до відповідальності за порушення вимог пункту 12 статті 3 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Тому, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 21 червня 2012 року № 0001262302 є законним і не підлягає скасуванню.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження позовних вимог та не доведено обґрунтованості наведених в позовній заяві доводів.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2012 року № 0001262302, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ «Ліс»задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 14 серпня 2012 року.