Оріхівський районний суд Запорізької області
13.08.2012 Справа № 2/819/841/2012
іменем УКРАЇНИ
13.08.2012 м.Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Шудрик А.А. при секретарі Красно Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права за набувальною давністю, -
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому зазначає, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2 із 1970-го року, підтвердженням чому є свідоцтво про шлюб НОМЕР_2, видане Яснополянською сільською радою Оріхівського району Запорізької області. Після реєстрації шлюбу вони разом з чоловіком переїхали до села Кірове Оріхівського району, де придбали житловий будинок по АДРЕСА_1.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, тобто вказаний житловий будинок належав позивачці з відповідачем на праві спільної сумісної власності в рівних частках.
Відповідач не бажає проводити державну реєстрацію на свою частку житлового будинку відмовляючись від своєї частки на користь позивачки.
Для проведення державної реєстрації свого права на житловий будинок позивачка звернулася до КП «Імпульс»Пологівської райради, яке 26.06.2012 року виготовило технічний паспорт на житловий будинок, однак без правовстановлюючого документа реєстрацію не проводять, у зв'язку з чим порекомендували звернутися за захистом свого права до суду.
Згідно довідки Кіровської сільської ради Оріхівського району за №624 від 24.07.2012 року, за даними погосподарської книги Кіровської сільської ради Оріхівського району, власником домогосподарства в АДРЕСА_1 є ОСОБА_2.
Позивачка зареєстрована і проживає в цьому будинку з 1970-го року, тобто більше сорока років, підтвердженням чого є відповідна відмітка про реєстрацію у її паспорті.
Відповідно до частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно, а частина 4 цієї ж статті вказує що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
Тому позивачка прохає визнати за нею право власності на нерухоме майно - житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (вісімдесят один), та складається з: житлового будинку літ А, сіни літ. а, літня кухня літ. Б, сарай літ. В,Д, гараж літ. Г, погріб під Д літ. П-г, басейн літ. Е, колодязь літ. К, паркан №1, ворота з хв. №2, розташованих на земельній ділянці загальною площею 2502 кв.м. з правом реєстрації у відповідних органах.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги свого довірителя підтримав в повному обсязі, прохає суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, до суду подав заяву в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Всебічно вивчивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов, підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм доказів, представлених сторонами.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_2, виданого Яснополянською сільською радою Оріхівського району Запорізької області, ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2 із 09 червня 1970 року.
Після реєстрації шлюбу з 1970 року вони проживають в селі Кірове Оріхівського району, де придбали житловий будинок по АДРЕСА_1.
Нормами цивільного та сімейного законодавства України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 368 ЦК України, ст. 22 КпШС України, ст. 60 СК України). Якщо договором не встановлено частки у спільній власності, вона належить співвласникам у рівних частках, тобто вказаний житловий будинок належав подружжю на праві спільної сумісної власності в рівних частках.
У відповідності до вимог Інструкції про порядок обліку будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31.01.1966р. та Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Держкомітету по ЖКГ №56 від 13.12.1995р., котрі діяли на час набуття у власність житлового будинку, облік будинків і домоволодінь, що належать окремим громадянам і колгоспним дворам до 2002-го року вівся в реєстрових (погосподарських) книгах виконавчих органів відповідних рад.
01 липня 2004 року було прийнято Закон України №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»(далі -Закон №1952-ІV) згідно з вимогами якого обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, що знаходиться на території України, яка здійснюється шляхом внесення даних до єдиної державної інформаційної системи, - Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Відповідач не бажає проводити державну реєстрацію на свою частку житлового будинку у відповідності до вимог Закону №1952-ІV, відмовляючись від своєї частки на користь позивачки.
КП «Імпульс»Пологівської райради 26.06.2012 року виготовило технічний паспорт на житловий будинок.
Відповідно до довідки Кіровської сільради Оріхівського району за №624 від 24.07.2012 року, за даними погосподарської книги Кіровської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, власником домогосподарства в с. Кірове Оріхівського району Запорізької області по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 -Відповідач по справі.
Відповідно до копії паспорта позивачки, вона зареєстрована і проживає в цьому будинку з 1970-го року, тобто більше сорока років.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позивачка користується будинком з 1970 року, стала добросовісним набувачем, оскільки заволоділа даним майном правомірно, володіла ним добросовісно, відкрито та безперервно більше 10 років.
Відповідно до частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до п.8 Прикінцевих положень ЦК України, правила ст.344 про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння почалося за три роки до набрання чинності ЦК України.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого права, яке у відповідності до вимог ст. 20 цього кодексу особа здійснює на свій розсуд, а стаття 16 Цивільного кодексу визначає способи захисту цивільних прав, одним з яких є визнання відповідного права.
Відповідно до статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
За таких обставин суд находить позов позивача таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.328, 344 ЦК України, ст.10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права за набувальною давністю задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на нерухоме майно - житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (вісімдесят один), та складається з: житлового будинку літ А, сіни літ. а, літня кухня літ. Б, сарай літ. В,Д, гараж літ.Г, погріб під Д літ. П-г, басейн літ. Е, колодязь літ. К, паркан №1, ворота з хв. №2, розташованих на земельній ділянці загальною площею 2502 кв.м. з правом реєстрації у відповідних органах.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Шудрик А.А.