Ухвала
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пойди М.Ф.
суддів Швеця В.А., Орлової С.О.,
за участю прокурора Таргонія О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 липня 2012 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5
Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 вересня 2011 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК
України такого, що не має судимості
засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна. Згідно ст. ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 (три) роки.
ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він, 25 липня 2011 року о 12 годині 15 хвилин, в с. Смолигівка, Ріпкинського району, Чернігівської області, зірвав рослини коноплі та, не маючи відповідного дозволу, незаконно збув громадянину ОСОБА_6 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, вагою в перерахунку на суху речовину 11,1 г.
Крім того, 02 серпня 2011 року о 16 годині 05 хвилин, ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на городі будинку АДРЕСА_1 повторно, з метою збуту зірвав рослини маку та рослини коноплі, які перетер та незаконно збув громадянину ОСОБА_6 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, вагою в перерахунку на суху речовину 5, 836 г та макову солому вагою в перерахунку на суху речовину 71, 7 г.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 26 грудня 2011 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій ОСОБА_5 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину. В обґрунтування своїх вимог вказує, що на його думку, щире каяття ОСОБА_5 це спроба уникнути відповідальності за скоєне, а висновок суду про те, що на його утриманні знаходиться малолітня дитина не відповідає дійсності, оскільки засуджений безробітній. Вважає, що покарання із застосуванням ст. 75 КК України до ОСОБА_5 є м'яким.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив скасувати судові рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегія суддів звертає увагу на те, що доводи касаційної скарги прокурора за своїм змістом є аналогічними доводам, викладеним у апеляційній скарзі прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, за результатами розгляду якої було постановлено відповідну ухвалу.
Ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 377 КПК України. Зокрема, в ній зазначається зміст вироку, особа, яка подала апеляцію, суть апеляції, короткий зміст пояснень осіб, які брали участь у засіданні та докладні результати розгляду справи, з наведенням підстав прийнятого судом рішення. Викладаючи суть апеляції, суд має стисло та зрозуміло перелічити всі доводи, що містяться в скаргах та запереченнях на них, після чого ці доводи мають бути проаналізовані судом та жоден з них не повинен залишатися без відповіді.
При перегляді даної справи апеляційним судом вказані вимоги закону були дотримані в повній мірі.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, викладеними в ухвалі про законність, обґрунтованість і справедливість вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_5 покарання та вважає їх правильними.
Таких порушень вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, які були б підставою для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень у справі колегією суддів не встановлено, а тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів,
касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.
М.Ф. Пойда В.А. Швець С.О. Орлова