Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Кравченка С.І. та Франтовської Т.І.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
особи, яка подала скаргуОСОБА_14
розглянула в судовому засіданні 14 червня 2012 року в м. Києві матеріали провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області від 3 жовтня 2011 року, якими постанова прокурора Черкаської області від 30 серпня 2011 року про порушення кримінальної справи скасована.
Постановою прокурора Черкаської області від 30 серпня 2011 року порушено кримінальну справу відносно адвоката ОСОБА_14 за фактом опору представникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків та за фактом умисного заподіяння працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України.
Згідно з постановою прокурора про порушення кримінальної справи адвокат ОСОБА_14, перебуваючи 17 серпня 2011 року близько 19 год. біля воріт двору Будинку правосуддя, що розташований у м. Черкаси по вул. Гоголя, 316, з метою вчинення опору працівникам правоохоронного органу, діючи умисно, усвідомлюючи, що він протидіє здійсненню працівниками правоохоронного органу своїх службових обов'язків, тримав руками ворота, що унеможливлювало виїзд автомобіля, яким працівники УБОЗ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здійснювали конвоювання затриманого ОСОБА_9
З метою припинення протиправних дій ОСОБА_14, оперуповноважені УБОЗ УМВС в області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вийшли зі службового автомобіля та підійшли до воріт для їх відкриття, однак адвокат ОСОБА_14, достовірно знаючи, що перед ним працівники правоохоронного органу, не давав змогу оперуповноваженим відкрити ворота, а продовжував їх утримувати та в подальшому, діючи умисно, з метою вчинення насильства щодо працівників правоохоронного органу наніс чисельні удари в голову та тулуб ОСОБА_6 та ОСОБА_10, спричинивши їм легкі тілесні ушкодження у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2011 року скаргу ОСОБА_14 задоволено, постанову прокурора Черкаської області від 30 серпня 2011 року про порушення кримінальної справи скасовано.
Приймаючи таке рішення, суддя в постанові послався на те, що не було достатніх даних, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_14 ознак злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, відсутні дані про направлення постанови про порушення кримінальної справи від 30 серпня 2011 року.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області від 3 жовтня 2011 року постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2011 року залишена без зміни.
У касаційній скарзі прокурор просить вказані судові рішення скасувати, а матеріали направити на новий судовий розгляд через істотні порушення кримінально-процесуального закону. В обґрунтування своєї скарги послався на те, що в діях ОСОБА_14 наявні ознаки злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, а суд вийшов за межі ст. 236-8 КПК України та фактично вдався до оцінки даних, зібраних під час перевірки, якими обґрунтовувалась необхідність порушення кримінальної справи. Висновок апеляційного суду про незаконність дій представників правоохоронного органу не ґрунтується на матеріалах справи.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, пояснення скаржника, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя повинен перевірити чи були наявними на час порушення справи передбачені частиною першою статті 94 КПК приводи та підстави для порушення справи, зокрема чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину, законність джерел отримання цих даних. При цьому слід враховувати, що підставою для порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину та свідчать про реальність конкретної події злочину, на основі яких після порушення справи встановлюються об'єктивні ознаки скоєного або підготовленого злочину. Також суддя, має з'ясувати наявність обставин, що виключають провадження в кримінальній справі, тобто встановити, чи не існували на момент порушення кримінальної справи такі обставини, за яких її не могло бути порушено.
Частиною 2 ст. 342 КК України передбачена відповідальність за опір працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю під час виконання ним службових обов'язків, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов'язків щодо охорони громадського порядку. Разом з тим, частиною 2 ст. 345 КК України - за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Як убачається із наявних матеріалів, приводом для порушення кримінальної справи стали матеріали перевірки за фактом умисного заподіяння адвокатом ОСОБА_14 представникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків.
Підставою для порушення справи вказано наявність достатніх даних, що вказують на наявність в діях ОСОБА_14 ознак злочинів.
Перевіряючи скаргу ОСОБА_14 на постанову про порушення справи, зокрема про достатні дані, що вказують на наявність ознак злочинів суд проаналізував матеріали перевірки: протоколи огляду місця події від 22 серпня 2011 року, пояснення ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_13, відеозапис з камери зовнішнього спостереження Будинку правосуддя, висновок службового розслідування, акти судово-медичного експерта про наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Проте, з матеріалів справи видно що, прокурор області не мав достатніх підстав для порушення кримінальної справи за фактом опору представникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків та за фактом умисного заподіяння працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, оскільки не з'ясував всіх обставин у справі та зовсім не взяв до уваги доводи ОСОБА_14 про незаконність дій представників правоохоронного органу, а відтак відсутність підстав для порушення кримінальної справи.
Згідно окремих ухвал колегії суддів судової палати Апеляційного суду 2 вересня 2011 року ОСОБА_9, якого захищав адвокат ОСОБА_14, незаконно тримався під вартою з 16 год. 15 хв. до 20 год. 30 хв. (а.м. 39-42).
Як видно з постанови прокурора про порушення кримінальної справи, зафіксована подія мала місце 17 серпня 2011 року близько 19 год., коли представники правоохоронного органу здійснювали конвоювання ОСОБА_9
До того ж, прокурор при порушенні кримінальної справи не взяв до уваги, що ОСОБА_14 тримав ворота тоді, коли забезпечити безперешкодний виїзд конвою повинен був спеціальний підрозділ «Грифон», а не працівники конвою самостійно.
Таким чином, вказані дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як представників правоохоронного органу не можливо вважати законними.
Відтак у прокурора були відсутні підстави для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_14 відносно працівників правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків. А висновок прокурора про втручання адвоката ОСОБА_14 в діяльність працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню службових обов'язків є помилковим.
Не приведено, також достатніх даних, які б дали підставу вважати, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заподів саме адвокат ОСОБА_14 за обставин, на яких наполягає прокурор, оскільки, як правильно встановлено, такий висновок прокурор зробив на припущеннях.
Крім того, як слушно зазначено, в постанові суду першої інстанції диспозиція ст. ст. 342, 345 КК України встановлює відповідальність за вчинення певних неправомірних дій стосовно працівника правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків та у зв'язку з виконанням ним таких обов'язків, а не у зв'язку зі здійсненням незаконних дій вказаних осіб. Тому доводи касаційної скарги про те, що суд вийшов за межі своїх повноважень є неспроможними.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування постанови прокурора про порушення кримінальної справи за фактом опору представникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків та за фактом умисного заподіяння працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України.
З уваги на таке, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 вересня 2011 року, якою постанова прокурора Черкаської області від 30 серпня 2011 року про порушення кримінальної справи відносно адвоката ОСОБА_14 за фактом опору представникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків та за фактом умисного заподіяння працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, скасовано, та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області від 3 жовтня 2011 року залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області - без задоволення.
___________________ _____________________ ___________________
М.М. Лагнюк Т.І. Франтовська С.І. Кравченко