Справа № 22ц/0591/349/2012 Головуючий у 1-ій інстанції Троян Л.Г.
Категорія 20 Суддя-доповідач Сорока Г.П.
13 березня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого - Ігнатоля Т.Г.,
суддів - Сороки Г.П., Мироненко І.П.,
при секретарі - Велигоненко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Церкви християн віри Євангельської «Відродження» міста Волноваха в особі Об'єднання церков християн віри Євангельської (п'ятидесятників) Донецької області до Релігійної громади Церкви християн віри Євангельської міста Волноваха Донецької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунального підприємства «Волноваське бюро технічної інвентаризації», третя особа Волноваська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на ? частину будівлі за апеляційною скаргою представника Церкви християн віри Євангельської «Відродження» міста Волноваха в особі Об'єднання церков християн віри Євангельської (п'ятидесятників) Донецької області - Бескровного Анатолія Івановича на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 14 грудня 2011 року, -
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 14 грудня 2011 року в задоволені позову Церкви християн віри Євангельської «Відродження» міста Волноваха (далі ЦХВЄ «Відродження») в особі Об'єднання церков християн віри Євангельської (п'ятидесятників) Донецької області (далі ДОЦХВЄП) до Релігійної громади Церкви християн віри Євангельської міста Волноваха Донецької області (далі ЦХВЄ м.Волноваха Донецької обалсті), ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунального підприємства «Волноваське бюро технічної інвентаризації» (далі КП «Волноваське БТІ»), третя особа Волноваська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними договору купівлі-продажу нежитлової будівлі літнього кінотеатру, розташованої по АДРЕСА_1, від 19 березня 2008 року, укладеного між ЦХВЄ м.Волноваха Донецької області і ОСОБА_6, договору купівлі-продажу нерухомого майна цієї ж будівлі від 04 червня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_4; зобов'язання КП «Волноваське БТІ» скасувати державну реєстрацію права власності на цю будівлю за ОСОБА_3 та ОСОБА_4; витребування із незаконного володіння ОСОБА_4 зазначеної будівлі та визнання права власності на її ? частину за релігійною громадою ЦХВЄ «Відродження» в особі ДОЦХВЄП - відмовлено за необгрунтованістю позовних вимог.
Стягнуто з ДОЦХВЄП на користь держави судовий збір у розмірі 1012,52грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача Бескровний А.І. в апеляційній скарзі просить рішення скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином під розписку, подав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення скасувати постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, представник КП «Волноваське БТІ» в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені, подали письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності, просили апеляційну скаргу відхилити.
Волноваська державна нотаріальна контора в судове засідання свого представника не направила, про час та місце судового засідання була своєчасно повідомлена у встановленому порядку, подала заяву про розгляд справи у відсутності її представника.
З урахуванням наведеного відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів розглянула справу у відсутності зазначених осіб.
Заслухавши суддю - доповідача, заперечення представників ЦХВЄ м.Волноваха Донецької області ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без зміни з таких підстав.
Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ст.ст.215,216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу, тобто зміст правочину не може суперечити нормам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Згідно ст.5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі Закон) держава захищає права та законні інтереси релігійних організацій.
Відповідно до ст.7 Закону релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. На інші організації, утворені за релігійною ознакою, дія цього Закону не поширюється.
Згідно ст.13 Закону релігійна організація з моменту реєстрації її статуту (положення) є юридичною особою. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).
Відповідно до статті 8 Закону держава визнає право релігійної громади на її підпорядкованість у канонічних, організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підпорядкованості.
Відповідно до статей 17 і 18 Закону кожна релігійна громада (парафія, церква тощо) або інша релігійна організація (монастир, релігійне братство або місія, духовний навчальний заклад), а не релігійне угруповання в цілому (УПЦ-КП, УАПЦ, УГКЦ тощо) або його керівний центр, є власником придбаного чи створеного нею рухомого і нерухомого майна та коштів і їх єдиним розпорядником (стаття 29 Закону України "Про власність").
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до п.1.1 Статуту ДОЦХВЄП є добровільним об'єднанням церков ХВЄП, місій, товариств, братств, духовних навчальних закладів і т.п., що діють на території однієї області.
Даний статут не містить переліку церков ХВЄ, місій, товариств, братств, духовних навчальних закладів , які входять в склад об'єднання, так як і не передбачає ніяких додатків до нього.
Згідно наданих позивачем списків до його складу входить ЦХВЄ «Відродження» без реєстрації юридичної особи, пастором якої є ОСОБА_9
22.03.1994 року розпорядженням представника Президента України в Донецькій області було зареєстровано Статут церкви християн віри Євангельської м. Волноваха (далі ЦХВЄ м.Волноваха). Згідно п.17 даного статуту церква є релігійною громадою, належить до складу союзу ХВЄ, залишаючи за собою право виходу з цього союзу і може залишатися незалежною, пастором церви призначено ОСОБА_7
20.04.1996 року протоколом зборів членів ЦХВЄ м.Волноваха прийнято рішення про невходження до ДОЦХВЄП, залишатися вільною помістною громадою на підставі п.17 Статуту.
Згідно списку релігійних юридичних організацій, які входять в склад ДОЦХВЄП Донецької області, затвердженого президентом Всеукраїнського союзу ЦХВЄП, до його складу не входить ЦХВЄ м.Волноваха.
Згідно пояснювального листа головного управління взаємодії з громадкістю та у справах національностей і релігій Донецької ОДА від 03.03.2010 року та від 11.07.2011 року у випадку, якщо релігійна громада входить до складу об'єднання чи центру, на титульному аркуші статуту проставляється печатка центру та підпис керівника. На титульному аркуші Статуту ЦХВЄ м.Волноваха від 22.03.1994 року не має будь-якого затвердження чи погодження з керівництвом ДОЦХВЄП.
15.05.1996 року рішенням Волноваської міської ради релігійній громаді ЦХВЄ м.Волноваха передано у власність приміщення літнього кінотеатру у парку «Юбілейний» в м.Волноваха.
05.06.2002 року рішенням виконавчого комітету Волноваської міської ради №78 за релігійною громадою ЦХВЄ м.Волноваха зареєстровано приміщення літнього кінотеатру у парку «Юбілейний» в м.Волноваха.
22.07.2002 року видано свідоцтво та зареєстровано право власності на приміщення літнього кінотеатру у парку «Юбілейний» в м.Волноваха за релігійною громадою ЦХВЄ м.Волноваха.
20.06.2003 року згідно протоколу зборів помісної церкви ХВЄП м.Волноваха ОСОБА_7 було знято зі служіння в церкві м.Волноваха та відлучено від церкви.
20.08.2003 року згідно протоколу №3 на засіданні правління ЦХВЄУ затверджено рішення зборів церкви християн віри євангельської п'ятидесятників м.Волноваха від 20.06.2003 року.
Після цього, згідно пояснень сторін, в ЦХВЄ м.Волноваха відбувся розкол, внаслідок якого одна частина членів приєдналась до ОСОБА_7 під тією ж назвою - церква християн віри Євангельської м.Волноваха, а інша приєдналась до ОСОБА_10 під назвою - церква християн віри Євангельської «Відродження» м.Волноваха, обидві церкви здійснювали служіння в одній будівлі церкви в приміщенні кінотеатру в парку «Юбілейний» в м.Волноваха почергово.
В 2007 році між членами церков виникло питання щодо продажу будівлі церкви.
27.11.2007 року згідно протоколу зборів членів ЦХВЄ «Відродження» м.Волноваха 27 її членів проголосували проти продажу будівлі, а три члена - за її продаж.
Після цього відбувся розкол ЦХВЄ «Відродження» м.Волноваха, від неї відокремилася частина членів церкви, які залишили собі попередню назву та обрали своїм пастором ОСОБА_9, який не зареєстрував цю церкву як релігійну організацію. Інша частина церкви ХВЄ «Відродження» залишилася з пастором ОСОБА_10, за заявою якого 10.06.2008 року розпорядженням голови Донецької ОДА №273 було зареєстровано Статут церкви християн віри Євангельської «Благодать» м.Волноваха Донецької області. Однак на момент реєстрації релігійна громада припинила свою діяльність, пастор ОСОБА_10 очолив релігійну громаду ЦХВЄ «Христа спасителя» м.Волноваха, статут якої зареєстрував 12.11.2008 року і яка є діючою, звернувшись 26.10.2008 року до ОДА про зняття з реєстрації ЦХВЄ «Благодать» м.Волноваха. Дані обставини сторонами в суді першої інстанції не оспорювались.
24.01.2008 року ОСОБА_7 перереєстрував Статут церкви християн віри Євангельської м.Волноваха на назву - Церква християн віри Євангельської м.Волноваха Донецької області, пастором якої залишився.
01.02.2008 року на зборах ЦХВЄ «Відродження» було прийнято рішення про звернення до ДОЦХВЄП представляти їх інтереси в майновому спорі з приводу будівлі церкви.
29.02.2008 року за заявою ОСОБА_7 рішенням Волноваської міської ради будівлі церкви - приміщенню літнього кінотеатру в парку «Юбілейний» в м.Волноваха присвоєно юридичну адресу: м.Волноваха вул.Коваля 55.
16.03.2008 року згідно протоколу №5 загальних зборів релігійної громади ЦХВЄ м.Волноваха Донецької області прийнято рішення - продати будівлю церкви та надано ОСОБА_7 право бути представником церкви перед нотаріальною конторою при укладені договору купівлі-продажу будівлі.
19.03.2008 року згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі релігійна громада церкви християн віри Євангельської в особі пастора церкви ОСОБА_7 продала нежитлову будівлю літнього кінотеатру, розташовану в м.Волноваха по вул.Коваля 55 ОСОБА_3 Договір посвідчено державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за номером №334.
Згідно довідки управління статистики у Волноваському районі, витягу з ЄДРПОУ, виданим державним реєстратором Волноваської РДА, на момент укладення вказаного договору керівником церкви був ОСОБА_7
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу ОСОБА_7 мав необхідний обсяг повноважень, так як він був керівником юридичної особи - релігійної громади ЦХВЄ м.Волноваха Донецької області з моменту її утворення і по теперішній час, діяв на підставі Статуту та за згодою очолюваної ним церкви. Згода членів ЦХВЄ «Відродження» не була необхідною для продажу будівлі у зв'язку з тим, що будівля належала юридичній особі ЦХВЄ м.Волноваха Донецької області, крім пояснень, ніяких підтверджуючих документів знаходження будівлі в спільній сумісній власності, позивачем не надано. При цьому, суд прийняв до уваги те, що з 18 членів ЦХВЄ «Відродження», які згідно протоколу №2 від 03.07.2011 року просять визнати право власності на 1\2 частину будівлі церкви за позивачем, тільки дві особи приймали участь в ремонті приміщення Волноваської школи робітничої молоді, за що відповідач отримав у винагороду спірну будівлю церкви.
Оскільки спірна будівля не є спільною сумісною власністю ЦХВЄ м.Волноваха Донецької області і ЦХВЄ «Відродження» м.Волноваха, а є власністю юридичної особи - ЦХВЄ м.Волноваха Донецької області, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання права власності на ? частину будівлі за релігійною громадою ЦХВЄ «Відродження» м.Волновахав особі ДОЦХВЄП та не встановив підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним.
При цьому посилання позивача, як на підставу для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу, на постанову по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_7 за ст.356 КК України від 16.08.2010 року, якою було закрито справу із-за закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, суд визнав такими, що не заслуговують уваги, оскільки відповідно до вимог ч.4 ст.61 ЦПК України обов'язковими для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою, є вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення. Постанова про закриття провадження по кримінальній справі не є обов'язковою при розгляді цивільної справи, а підлягає оцінці судом нарівні з іншими доказами. Встановлені постановою суду від 16.08.2010 року по кримінальній справі обставини про те, що ОСОБА_7 19.03.2008 року діяв самочинно, всупереч встановленого порядку, не маючи відповідних повноважень, в порушення ст.20 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації» і ст.19 Статуту самої організації, виступаючи від імені релігійної громади церкви ХВЄ, достовірно і точно знаючи, що його дії оспорюються членами громади та ігноруючи це, реалізував будівлю церкви ОСОБА_3, при розгляді цивільної справи свого підтвердження не знайшли. ОСОБА_7 виконував та виконує обов'язки пастора як на момент укладення спірного договору так і на час розгляду справи. Загальні збори релігійної громади ЦХВЄ м.Волноваха Донецької області та п.5.3 Статуту даної церкви йому надано право бути представником церкви перед нотаріальною конторою та укладати договір купівлі-продажу спірної будівлі, що свідчить про те, що він при укладенні договору мав необхідний обсяг повноважень для цього. При цьому порушень ст.20 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», яка передбачає розпорядження майном релігійних організацій, що припинили свою діяльність, не допустив, так як ЦХВЄ м.Волноваха Донецької області, пастором якої був і залишається ОСОБА_7, не припиняла свою діяльність.
Судом також встановлено, що згідно, нотаріально посвідченого та зареєстрованого в реєстрі за №1791, договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.06.2008 року ОСОБА_3 нежитлову будівлю літнього кінотеатру, розташовану по АДРЕСА_1, продав ОСОБА_4
Підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу суд не встановив, ОСОБА_4 володіє будівлею законно і підстави для витребування у неї будівлі не вбачається, тому позов про витребування будівлі з її незаконного володіння визнав необгрунтованим.
З урахуванням того, що суд не встановив підстав для визнання договорів купівлі-продажу недійсними, то відсутні підстави і для скасування державної реєстрації права власності як за ОСОБА_3 так і за ОСОБА_4
При вирішенні питання щодо судових витрат суд виходив з того, що при подачі позову позивач не сплатив судовий збір, посилаючись на ч.5 ст.28 КПК України, згідно якої цивільний позивач звільняється від сплати державного мита при розгляді позову про відшкодування матеріальних збитків, завданих особою, щодо якої справу закрито, в тому числі із-за закінченням строку давності. Однак, позивачем заявлено позов, який не є позовом про відшкодування збитків, тому суд першої інстанції дійшов до висновку, що при пред'явлені позову позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1% від ціни позову. З урахуванням чого, виходячи з вимог ст.88 ЦПК України про те, що вразі залишення позову без задоволення судові витрати покладаються на позивача, суд першої інстанції стягнув з позивача на користь держави судовий збір у розмірі 1012,52грн.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини та відповідні їм правовідносини, їм та наданим доказам дав правильну правову оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позову.
Доводи апеляційної скарги, що суд залишив без уваги те, що спірне приміщення - будівля церкви продана ОСОБА_7, сторонньою особою, який самоуправно без відповідних повноважень продав майно релігійної організації, та протиправність дій якого встановлена в кримінальному порядку постановою суду від 16.08.2010 року, а обставини, встановлені судом по кримінальній справі є обов'язковими для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки злочинних дій згідно ч.4 ст.61 ЦПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не випливають з матеріалів справи та не ґрунтуються на вимогах закону.
Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковими для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Постанова по кримінальній справі не є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій ОСОБА_7, а є письмовим доказом, який відповідно до вимог ст.ст.212,213 ЦПК України не має для суду наперед встановленого значення та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами. Тому суд першої інстанції правильно не прийняв встановлені даною постановою обставини, як такі, що не підлягають доказуванню.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі надані докази, дав їм належну оцінку в їх сукупності, в тому числі і постанові суду від 16.08.2010 року по кримінальній справі. Свої висновки достатньо повно та мотивовано обґрунтував. В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано апеляційному суду будь-яких доказів, які б не були предметом розгляду суду першої інстанції та давали б апеляційному суду підстави для переоцінки наданих суду першої інстанції доказів та задоволення позову.
В матеріалах цивільної справи та в матеріалах кримінальної справи №1-132/10 стосовно ОСОБА_7 відсутні належні та допустимі докази, окрім посилання в параграфі 17 Статуту ЦХВЄ м.Волноваха в редакції 1994 року, на підтвердження того, що дана релігійна організація входила в склад ДОЦХВЄП. Згідно протоколу зборів релігійної громади ЦХВЄ м.Волноваха від 20.04.1996 року (т.2 а.с.38) дана релігійна організація прийняла рішення про невходження в склад ДОЦХВЄП та залишатися вільною помістною громадою. Згідно довідки та витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1. а.с.176,181) на момент укладення спірного договору купівлі продажу від 19.03.2008 року ОСОБА_7 був керівником ЦХВЄ м.Волноваха Донецької області, і як керівник юридичної особи (пастор церкви) відповідно до п.5.3 Статуту ЦХВЄ м.Волноваха Донецької області в редакції, зареєстрованого 24.01.2008 року (т.1 а.с.29-33), протоколу загальних зборів релігійної громади ЦХВЄ м.Волноваха Донецької області (т.1 а.с.178) мав право на укладання спірного договору щодо відчуження нерухомого майна - будівлі церкви, яка належала на праві власності даній церкві як юридичній особі на підставі свідоцтва про право власності від 22.07.2002 року, зареєстрованого у Волноваському БТІ, витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (т.1 а.с.189,198).
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку про правомірність належності спірної будівлі відповідачу ЦХВЄ м.Волноваха Донецької області, відсутність порушень чинного законодавства чи положень статуту, порушень прав позивача при відчуженні ОСОБА_7 від імені ЦХВЄ м.Волноваха Донецької області спірного приміщення церкви та обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції неправильно не прийняв до уваги показання свідків, допитаних по кримінальній справі, є безпідставними, оскільки при розгляді цивільної справи свідки не були допитані, клопотання про їх допит позивач та його представники не заявляли, а відповідно до вимог ст.ст.159,212 ЦПК України суд приймає докази, які були безпосередньо дослідженні в судовому засіданні при розгляді цивільної справи.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовною підставою для скасування рішення, у справі не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з матеріалів справи, ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтверджені, не ґрунтуються на вимогах закону та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційного оскарження та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, їм та наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, тому не вбачає апеляційних підстав для скасування рішення суду та задоволення позову, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Церкви християн віри Євангельської «Відродження» міста Волноваха в особі Об'єднання церков християн віри Євангельської (п'ятидесятників) Донецької області - Бескровного Анатолія Івановича відхилити.
Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 14 грудня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :