Справа № 1528/141/2012
Тарутинський районний суд Одеської області
19 липня 2012 року Тарутинський районний суд Одеської області у складі голов-чого
судді Кравець Ю. І.
при секретарі Образенко Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ст.ст. 158, 197 ЦПК України без участі сторін та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення ,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення з квартири АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що після смерті батька він є єдиним власником зазначеної квартири. Проживання відповідачки у квартирі є перешкодою для користування ним своєю власністю, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просить задовольнити його позовні вимоги.
Відповідачка з позовом не згодна, посилаючись на те, що у зазначену квартиру вона переїхала за наполегливим проханням батька у 2002 році. За час проживання в квартирі вона зробила перепланування, збільшивши загальну площу на 16,5 кв. м.. Її дочка ОСОБА_3, разом зі своїм малолітнім сином прописана на вказаній житловій площі. Позивач тривалий час у квартирі не проживав тому, що відбував покарання у Кожичинській виправній колонії № 112, Тернопільської області. Після звільнення з місць позбавлення волі позивач не мав претензій до відповідачки та членів її родини, чим дав свою згоду на спільне мешкання.
На виклики в судове засідання відповідачка не з'явилась. Надійшла заява представника відповідачки про перенесення справи у зв'язку з поданням ОСОБА_2 до Тарутинської селищної ради заяви про приватизацію частини спірної квартири.
Вивчивши дану заяву, та те, що відповідач та її представник, посилаючись на різні обставини не з'являлись до суду, так в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення судових повісток з викликом на: 16.08.11 року; 1.11.2011 року; 24.11.2011 року; 9.12.2011 року; 11.01.2012 року; 24.01.2012 року; 7.02.2012 року; 27.03.2012 року, однак жодного разу відповідач та її представник до суду не з'явились. 26.07.2011 року відповідач ОСОБА_2 надала заяву про відкладення розгляду справи в зв'язку із зайнятістю її представника, хоча жодних підтверджень цьому не надала, 1.11.2011 року відповідач повторно подала заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку зайнятістю її представника в Київському районному суді м. Одеси, 24.11.2011 року представником відповідача було надіслано телефонограму про відкладення розгляду справи в зв'язку з її хворобою, 24.01.2012 року надійшла заява від відповідача, з проханням відкласти розгляд справи в зв'язку реабілітацією представника, про те жодного разу дані заяви не були підтвердженні доказами.
Таким чином неявка відповідача та її представника, та подача заяв про відкладення розгляду справи є зловживанням, своїми процесуальними правами, визнається судом не поважним, та такими, що здійснюється для затягування судового розгляду справи.
Позивач заявив клопотання про розгляд справи за відсутності відповідачки. В зв'язку з чим суд розглядає справу в заочному порядку згідно ст.224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою. Іх батьками були ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Родина ОСОБА_5 разом мешкала у квартирі АДРЕСА_1. У 1986 році відповідачка виїхала на навчання до м. Ізмаїл, Одеської області, згодом вийшла заміж та залишилась у місті. На момент приватизації, яка відбулась у 1993 році у спірній квартирі мешкали позивач - ОСОБА_1, та його батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6
На підставі Розпорядження № 327 від 03.12.1993 року виданого Тарутинським агентством з приватизації позивач та його батьки приватизували зазначену квартиру.
ІНФОРМАЦІЯ_1 році мати позивача померла. В період часу з 26.03.2002 року по 15.04.2009 рік позивач відбував покарання у Кожичинській виправній колонії № 112, Тернопільської області.
За час відбування покарання позивачем, відповідачка з дочкою переїхала у спірну квартиру та мешкала у квартирі разом з батьком, без реєстрації. Твердження відповідачки, що саме нею, за власний рахунок було переплановано та збільшено загальну площу квартири, нічим не підтверджуються.
Після смерті батька 09.05.2009 року, позивач залишився єдиним спадкоємцем, оскільки 16.07.2007 року батько склав на його ім'я заповіт.
03 грудня 2010 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на спадщину згідно заповіту та став єдиним власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.17)
19 жовтня 2010 року позивач зареєстрував шлюб (а.с.13) та разом з дружиною став проживати у спірній квартирі. З цього часу з відповідачкою початися сварки, вона руйнує або псує житлове приміщення або використовує його не за призначенням, систематично порушує правила спільного проживання, що робить неможливим для інших проживання з нею в одній квартирі, дана обставина підтверджується копією постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.06.2011 року, копія якої наявна в матеріалах справи.
Статтею 9 Житлового кодексу України передбачено що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, як з підстав і в порядку передбачених законом.
Згідно ч.1 ст. 116 Житлового кодексу України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
У відповідності до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України).
Право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном передбачено ст. 391 ЦК України.
Таким чином суд приходить до висновку, що вимоги позивача слід задовольнити
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 31, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, ст. 391 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі.
Висилити ОСОБА_2, з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку передбаченому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя: Ю. І. Кравець