Справа: № 2а-4810/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
"02" серпня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.
за участі :
секретар с/з Печенюк Р.В.
пр.-к апелянта Харченко Р.І.
пр.-к позивача Рубан Л.П.
розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення -
Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (надалі - позивач) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним і нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000652353 від 23.09.2011 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача,пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року (акт перевірки від 06.09.2011 №328/23-011/00951770).
За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, що виявилось у завищенні сум податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 104 086, 00 грн. за листопад-грудень 2010 року.
Як вбачається з акта перевірки, перелічені порушення пов'язуються з придбанням позивачем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 товарів - соняшника впродовж жовтня-листопада 2010 року на суму 624 516,00 грн.
Оскільки, за актом перевірки ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_2, складеним Миргородською об'єднаною державною податковою інспекцією контролюючий орган дійшов висновку про те що господарські операції ФОП ОСОБА_1 з іншими постачальниками сировини не спричинили настання правових наслідків, то відповідачем зроблено висновок про нікчемність угод, з постачання ФОП ОСОБА_1 насіння соняшника позивачу.
На підставі встановлених в акті перевірки № НОМЕР_2 обставин та висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1, Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1»від 23.09.2011 року № 0000652353, згідно з яким визначено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 104 086,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу поставки соняшника є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагента, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на висновках акту перевірки іншого податкового органу і жодним чином не підтверджена належними та допустимими доказами і не має фактичного та правового обґрунтування.
Колегія суддів апеляційної інстанції в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про наступне.
На час виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, яким врегульовувалися дані питання був Закон України «Про податок на додану вартість»(далі -Закону № 168/97) .
Згідно з п. 1.7 Закону № 168/97 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).
Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).
З матеріалі справи вбачається , що між ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»та ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся, були укладені правочини з купівлі-продажу соняшника.
За податковими накладними, отриманими від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за листопад-грудень 2010 року суму сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару.
Як встановлено судом першої інстанції, факт поставки товарів позивачу та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
Крім того, фактичне приймання товару позивачем від контрагентів по кількості та якості підтверджується журналами лабораторних досліджень. Також підприємство має необхідні потужності для здійснення такого виду господарських операцій.
Таким чином, позивачем надано достатньо об'єктивних доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з купівлі-продажу соняшника з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.
Доводи відповідача про нікчемність правочинів, є безпідставними та не підтверджені доказами.
На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.