Справа: № 2а-72/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.
Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
"01" серпня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Старової Н.Е.
суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В.
розглянувши у письмовому провадженні у м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної податкової інспекції Київської області ДПС на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Банкнота» до Броварської об'єднаної податкової інспекції Київської області ДПС, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, - суд
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Банкнота»(надалі -позивач) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС (надалі відповідач або ДПІ, або апелянт) про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 14.12.2011 №00098823012 та від 14.12.2011 №00098923012, та їх скасування.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від «12»березня 2012 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невірне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи.
Справа розглянута відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, у листопаді 2011 року посадовими особами Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 11.12.2010 по взаємовідносинам з ТОВ "Фінпром груп" та ТОВ "ВКП "Трейд-Центр", про що складено акт перевірки від 28.11.2011 №1840/232/35612335 за висновками якого, прийнято податкові повідомлення рішення: від 14.12.2011 №00098823012, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 81935,00 грн., з яких: 65548,00 грн. - за основним платежем; 16387,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 14.12.2011 №00098923012, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобовязання за платежем "Податок на додану вартість" у сумі 65547,50 грн., з яких: 52438,00 грн. - за основним платежем; 13109,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Висновки акту податкового органу ґрунтувалися на порушенні позивачем п.п. 5.2.1 п 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", наполягає на безтоварність взаімовідносин позивача з контрагентами ТОВ "Фінпром груп" та ТОВ "ВКП "Трейд-Центр", що не підтверджено доказами дослідженими у судовому засіданні судом першої і апеляційної інстанцій.
Як встановлено судом першої інстанції, єдиною підставою для тверджень податкового органу про безтоварність операцій позивача з вказаними контрагентами та нікчемність укладених правочинів стали відомості щодо свідчень свідка і підозрюваного, одержані слідчим під час розслідування кримінальної справи №24-210, порушеної 01.02.2011 ГСУ МВС України за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.
Тому, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо недопустимості доказів, а саме свідчень свідка та пояснень підозрюваного, оскільки відповідно до частини першої статті 217 Цивільного кодексу України рішення суду щодо недійсності правочину не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
До того ж, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факти надання позивачу товарів та оплати їх вартості та подальша реалізація, підтверджується документально. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту поставки товарів позивачем надано суду первинні фінансово-господарські документи (видаткові накладні, реєстри отриманих документів, якими відображено факт отримання прибуткових накладних від різних постачальників, в тому числі ТОВ "ВКП "Трейд-Центр" та ТОВ "Фінпром груп", оборотно-сальдова відомість по складу, що відображає оприбуткування придбаних товарів в складському обліку), а також на підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивачем було отримано від контрагентів -податкові накладні.
Позивач також надав суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію товарів, придбаних у ТОВ "ВКП "Трейд-Центр" та ТОВ "Фінпром груп", на користь інших суб'єктів господарської діяльності.
В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що кошти сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінпром груп" та Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКП "Трейд-Центр" в оплату за надані товари, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.
Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", податковим органом суду не наведено і не доведено.
За недоведеності відповідачем того факту, що товари контрагентами не постачалися, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат, також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.
До того ж, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що включені позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними, а твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів (безтоварність господарської операції) спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для висновку про порушення позивачем п.п. 5.2.1 п 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", ч. 1 та 5 ст. 203, ч. 1 та 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658,662 Цивільного кодексу України.
Тому, належним є висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011 №00098923012, №00098823012, є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки висновки податкового органу про зазначені вище порушення Закону є безпідставними, що встановлено судом першої інстанції.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція в апеляційної скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
До того ж, ДПІ не вправі встановлювати правові наслідки визнання нікчемного правочину недійсним лише на підставі закону та без відповідного рішення суду про визнання такого правочину недійсним, оскільки він не порушує публічний порядок і доказів того, що правочин визнано судом недійсним відповідачем не надано, а реальність здійснених операцій підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги ДПІ, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від «12»березня 2012 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної податкової інспекції Київської області ДПС -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду міста Києва від «12»березня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Файдюк В.В.
Чаку Є.В.