Справа: № 2-а-1870/10 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
"09" серпня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Петрика І.Й.,
Суддів: Аліменка В.О.,
Грищенко Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційними скаргами Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації та Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області на постанову Іванківськго районного суду Київської області від 15 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації та Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахування і виплати щомісячної грошової допомоги, -
ОСОБА_3 звернувся до Іванківськго районного суду Київської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації (далі -УПСЗН Іванківської РДА) та Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області про визнання протиправними дій щодо не здійснення нарахування і виплати щомісячної грошової допомоги як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території посиленого радіоекологічного контролю у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 30% від мінімальної заробітної плати та зобов'язання здійснити такі виплати з 01.10.2007.
Постановою Іванківськго районного суду Київської області від 15 грудня 2010 року позов було задоволено, визнано неправомірними дії УПСЗН Іванківської РДА та Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області щодо відмови в проведенні перерахунку і виплати позивачу щомісячної грошової допомоги як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території посиленого радіоекологічного контролю у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 30% та зобов'язано здійснити такі виплати з 10.05.2010р. з врахуванням проведених виплат.
На вказану постанову УПСЗН Іванківської РДА та Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області подали апеляційні скаргі, в яких просять її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Згідно ст. 183-2 КАС України, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно матеріалів справи, позивач постійно проживає на території, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 23 липня 1991 року № 106 віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю та є непрацюючим пенсіонером, що не оскаржується відповідачем.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; - у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Проте, відповідач всупереч ст. 37 вказаного Закону виплачував позивачу щомісячну грошову допомогу в меншому розмірі, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26.07.1996 № 836, що є неправомірним.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів зазначає, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України, та є пріоритетним у застосуванні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної грошової допомоги застосуванню підлягає ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач має статус дитини війни.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Розмір мінімальної заробітної плати для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо задоволення позову, а тому апеляційні скарги УПСЗН Іванківської РДА та Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області необхідно залишити без задоволення, а постанову Іванківськго районного суду Київської області від 15 грудня 2010 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації та Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Іванківськго районного суду Київської області від 15 грудня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Аліменко В.О.
Грищенко Т.М.