Справа: № 2а-6080/10 Головуючий у 1-й інстанції: Чичирко В.А.
Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
"27" липня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Бистрик Г.М.,
суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги відповідачів Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 02.12.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира, Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області про оскарження бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, про зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок, донарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, доплати до заробітної плати за працю на території радіоактивного забруднення, щорічної допомоги на оздоровлення та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. ст. 37, 39, 48, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.05.2009 року по 31.10.2010 року, з урахуванням проведених виплат.
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 02.12.2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на їх думку, судове рішення та скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню, виходячи з наступного.
Аналізуючи вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, донарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, доплати до заробітної плати за працю на території радіоактивного забруднення та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, колегія суддів зазначає.
Судом першої інстанції встановлено та проти чого не заперечує відповідач, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН Овруцької районної державної адміністрації, УПФУ в Овруцькому районі Житомирської області, УПСЗН Богунської районної ради м. Житомира та працює у Державній інспекції з карантину рослин по Житомирській області, проживає та працює на територіях гарантованого добровільного відселення що підтверджується наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: - у зоні гарантованого добровільного відселення -дві мінімальні заробітні плати.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем виплачувалась позивачу доплата до заробітної плати відповідно до вимог постанови КМ України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 10,5 грн.
Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині, і апеляційна інстанція погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
Постановляючи рішення суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що Постанова КМ України № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суперечить вимогам ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Згідно ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати.
Всупереч ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування виплачувалось відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України та Закону України «Про державний бюджет на відповідний рік».
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України, у зв'язку з чим відповідач неправомірно виплачував грошову допомогу на придбання чистих продуктів харчування в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 37, зазначеного Закону.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та виплату грошової допомоги на придбання чистих продуктів харчування у розмірах, визначених ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щодо вимог позивача про зобов'язання здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до 2 категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
При визначенні розміру додаткової пенсії відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, тобто в розмірі 5% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів вважає, що при визначенні розміру пенсії застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України.
Зі ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вбачається, що під час визначення розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Аналізуючи вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, згідно зі статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів приходить до наступного.
Щороку позивачу виплачувалася допомога на оздоровлення, зокрема, в 2010 році згідно Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року позивачу була виплачена допомога в сумі 100 грн.
Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, однак виплата відповідачем здійснювалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Доводи апелянта про необхідність застосування вказаної Постанови КМ України для визначення розмірів виплат позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, необґрунтовані і суперечать ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну мінімальній заробітній платі.
В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Також відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної допомоги позивачу не є підставою для невиконання відповідачем своїх зобов'язань, встановлених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів звертає увагу на дотримання позивачем строків звернення до суду, передбачених статтею 99 КАС України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у своєму позові просить суд зобов'язати відповідачів здійснити перерахунок, донарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, доплати до заробітної плати за працю на території радіоактивного забруднення, щорічної допомоги на оздоровлення та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. ст. 37, 39, 48, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.05.2009 року по 31.10.2010 року.
Відповідно до положень статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судом першої інстанції, під час розгляду справи, не було встановлено поважних причин, які зумовили пропуск позивачем строку звернення до суду, за період з 01.05.2009 року по 11.05.2010 року, проте дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Стаття 100 КАС України передбачає, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно ст. ст. 155 і 157 цього Кодексу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а позовна заява - залишенню без розгляду, з огляду на пропущення позивачем строків звернення до суду без поважних причин.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 183-2, 195, 197, 198, 203, 205, 206, КАС України, колегія суддів
Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира -задовольнити частково.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 02.12.2010 року -скасувати частково.
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира, Державної інспекції з карантину рослин по Житомирській області про зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок, донарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, доплати до заробітної плати за працю на території радіоактивного забруднення, щорічної допомоги на оздоровлення та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. ст. 37, 39, 48, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.05.2009 року по 11.05.2010 року -залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 02.12.2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Бистрик Г.М.
Судді: Маслій В.І.
Файдюк В.В.