06 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4912/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.
при секретарі - Чухліб Г.О.
за участю: представника позивача - Шульгіна Г.Л.
представника відповідача - Мурич Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
24 липня 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцію (далі - Кременчуцька ОДПІ) була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" (далі - ТОВ "Салекс Абсолют" ) з питань взаємовідносин з ТОВ АПК "Харківцукорзбут" за липень 2011 року - вересень 2011 року в зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження ТОВ "Салекс Абсолют" на запит Кременчуцької ОДПІ від 29.02.2012 року № 8017/10/23-112. За результатами перевірки був складений акт № 1855/22-309/36345921 від 20.06.2012 року. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2012 року № 0010052301/86 яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1106929,00 грн., № 0010012301/917 яким донараховано податок на прибуток у розмірі 306223,00 грн., № 0010022301/918 яким збільшено податок на додану вартість в розмірі 8212,00 грн. Як зазначає позивач спірне рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд його скасувати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у відзиві на позов.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
Державним податковим ревізором-інспектором Кременчуцької ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" (код 36345921) з питань взаємовідносин з ТОВ АПК "Харківцукорзбут" за липень 2011 року - вересень 2011 року в зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження ТОВ "Салекс Абсолют" на запит Кременчуцької ОДПІ від 29.02.2012 року № 8017/10/23-112.
В ході перевірки встановлено порушення:
- п.п 135.5.4 п.135.5 ст.135, ст.138 Податкового кодексу України № 2755- VI від 02.12.2010 року, що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартал 2011 року в сумі 306223 грн.
- ст.201 та ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ за вересень 2011 року на суму 8212 грн.
- ст.201 та ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2011 року на суму 112991 грн.
На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 06.07.2012 року № 0010052301/86 яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1106929,00 грн., № 0010012301/917 яким донараховано податок на прибуток у розмірі 306223,00 грн., № 0010022301/918 яким збільшено податок на додану вартість в розмірі 8212,00 грн. (а.с.25-30).
За результатами перевірки складено акт № 1855/22-309/36345921 від 20.06.2012 року.
Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Досліджуючи правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ суд приходить до наступних висновків.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" (код 36345921) зареєстровано виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 04.02.2009 року (а.с.65).
Згідно довідки Кременчуцької ОДПІ № 378/29-039 від 17.06.2009 року ТОВ "Салекс Абсолют" взятий на облік в органах державної податкової служби з 05.02.2009 року за № 40367 (а.с.68).
Відповідно до свідоцтва № 100207105 від 06.03.2009 року НБ №138606 позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість (а.с.67).
У відповідності до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2. п.1, п.п.2.1. п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р., №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р., за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Згідно з пунктом 137.10 статті 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.127 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
При цьому, в силу підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Актом перевірки встановлено порушення, а саме по взаємовідносинам з ТОВ АПК "Харківцукорзбут" завищено валові витрати за 3 квартал 2011 року у сумі 771100 грн. та податковий кредит за серпень 2011 року на суму 96453 грн. та за вересень 2011 року на суму 24750 грн.
Згідно акту ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова від 30.12.2011 року № 2771/07-010/37190987 встановлено неможливість підтвердження реальності здійснення ТОВ АПК "Харківцукорзбут" господарських операцій з контрагентами за серпень та вересень 2011 року, а від так податковим органом зроблено висновок, що правочини укладені з підприємствами - постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючими в ході проведення перевірки був зроблений висновок, що факт придбання товару у ТОВ АПК "Харківцукорзбут" не підтверджується належними документами, проте товар було оприбутковано позивачем на суму 726220 грн. і в подальшому використано у виробництві кондитерських виробів, фактичний продавець придбаного згідно первинних документів товарів у ТОВ АПК "Харківцукорзбут" не встановлений, і відсутнє підтвердження оплати за придбаний товар в сумі 726220 грн., тобто товари залишились безоплатно отриманими.
Судом встановлено, що між ТОВ АПК "Харківцукорзбут" (постачальник) та ТОВ "Салекс Абсолют" (покупець) укладено договір поставки № 2102А1 від 21 лютого 2011 року відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар (цукор - пісок), а останній прийняти та оплатити його. Відповідно до даного договору при поставці товару покупцю передаються: рахунок - фактура на оплату товару, накладна, податкова накладна, товарно - транспортна накладна (а.с.38-40).
На підтвердження факту придбання товару у контрагента та реальності даного договору позивачем залучено до матеріалів справи: рахунки фактури № 2793 від 08 серпня 2011 року на суму 195360,00 грн., №2962 від 17 серпня 2011 року на суму 187000,00 грн., № 3436 від 15 вересня 2011 року на суму 148500,00 грн., товарно - транспортні накладні №3158 від 09 серпня 2011 року, №3270 від 12 серпня 2011 року, № 3407 від 18 серпня 2011 року, № 3928 від 16 вересня 2011 року, накладні № 3158 від 09 серпня 2011 року на суму 195360,00 грн., № 3270 від 12 серпня 2011 року на суму 195360,00 грн., № 3407 від 18 серпня 2011 року на суму 187000,00 грн., 3928 від 16 вересня 2011 року на суму 148500,00 грн., податкові накладні (а.с.52, а.с. 55, а.с. 59, а.с.63), банківські виписки та платіжні доручення (а.с.69-90), реєстр отриманих податкових накладних (а.с.112- 115, а.с.124 - 125, сертифікати відповідності продукції цукру білого кристалічного з цукрових буряків та висновки державної санітарно - епідеміологічної експертизи (а.с.138 - 143).
На підтвердження використання придбаного товару в господарській діяльності, ТОВ "Салекс Абсолют" надано картки складського обліку матеріалів та накладні відповідно до яких відображається рух придбаного товару (цукру) його отримання, відпуск та кількість.
Крім того, слід зазначити, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року позовні вимоги ТОВ АПК "Харківцукорзбут" до Державної податкової інспекції у Комінтерновському районі м.Харкова про визнання дій ДПІ у Комінтерновському районі м.Харкова щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ АПК "Харківцукорзбут" незаконними задоволено.
Таким чином, дії ДПІ у Комінтерновському районі м.Харкова щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ АПК "Харківцукорзбут" (за наслідками якої складено акт № 2771/07-010/37190987 від 30.12.2011 року, що в свою чергу став підставою для встановлених порушень законодавства з боку позивача) визнано незаконними.
Щодо посилань Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки на те, що договір укладений між ТОВ АПК "Харківцукорзбут" та ТОВ "Салекс Абсолют" не спричиняє реального настання юридичних наслідків суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.
Відповідачем не доведено, що договори позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.
Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ АПК "Харківцукорзбут" на підставі договору поставки поставки № 2102А1 від 21 лютого 2011 року.
Відтак, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначений договір поставки суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даного правочину.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення до суду не надано.
Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0010052301/86, № 0010012301/917, № 0010022301/918 від 06 липня 2012 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" (код 36345921) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2146 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 10 серпня 2012 року.
Суддя Г.В. Костенко