"08" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/43928/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий: Бухтіярова І.О.
Судді: Костенко М.І.
Приходько І.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2012 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р.
у справі № 2а-19641/11/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент Преміум»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Континент Преміум»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ від 15.11.2011 року № 3584/10/15-211 про відмову в прийнятті податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011 року і зобов'язання ДПІ перенести до електронних баз податкової звітності показники даної декларації.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року адміністративний позов задоволено частково: скасовано рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 15.11.2011 року № 3584/10/15-211 про відмову в прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент Преміум»з податку на додану вартість за жовтень 2011 року. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Континент Преміум»в задоволені іншої частини адміністративного позову. Стягнуто з Державного бюджету України через відповідний орган Державної казначейської служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент Преміум»судовий збір у сумі 14,15 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, податковий орган не погоджується з висновками судів попередніх інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
11 листопада 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Континент Преміум» за допомогою електронної пошти було подано до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період «жовтень 2011 року», що була зареєстрована відповідачем 11 жовтня 2011 року за реєстраційним № 9010941328.
15 листопада 2011 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було прийняте рішення № 3584/10/15-221 про визнання податкової декларації позивача з ПДВ за звітний податковий період «жовтень 2011 року»такою, що не подана.
Підставою для невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за звітні періоди є те, що в декларації недостовірно вказано обов'язкові реквізити, а саме місцезнаходження платника податків.
Відповідно до приписів статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Обов'язкові реквізити -це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:
тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;
дата подання звіту (або дата заповнення -залежно від форми);
ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;
підписи платника податку -фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:
відмітка про звітування за спеціальним режимом;
код виду економічної діяльності (КВЕД);
код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;
індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Податкова декларація повинна бути підписана:
керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку;
фізичною особою -платником податків або його законним представником;
особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.
Якщо податкова декларація подається податковими агентами -юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації такого агента, а якщо податковим агентом є платник податків -фізична особа -таким платником податків.
Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.
Згідно пункту 49.8 статті 48 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанції цілком правильно та обґрунтовано виходили з наступного.
Відповідно до витягу № 12575589 та довідки № 12575218 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (запис 21) на час подання податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011 року офіційне зареєстроване місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Континент Преміум»було: 01033, м. Київ, Голосіївський район, вул. Короленківська, 4.
У графі 6 декларації з ПДВ за жовтень 2011 року позивачем зазначено місцезнаходження юридичної особи: Короленківська, б. 4, м. Київ, 01033.
Приписи статті 48 Податкового кодексу України визначають, що обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Тобто, Податковий кодекс України робить застереження щодо обов'язкового дотримання платником податку при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість її форми та змісту.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які відмітили, що відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням може мати значення для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вирішення питання про припинення цієї юридичної особи, анулювання реєстрації платника ПДВ тощо. Водночас незнаходження юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням не є перешкодою для подання податкових декларацій, інших звітних документів, обов'язковість подання яких передбачена законом.
Крім того, відповідачем не надано документального підтвердження вжиття ним необхідних заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження позивача. Відповідач посилається на довідку Відділу податкової міліції ДПІ, водночас у будь-якому випадку названа довідка за своїм статусом не є остаточною, а на її підставі податковим органом може бути направлено подання державному реєстратору, який в свою чергу і в установленому ч. 12 ст. 19 Законом України від 15.05.2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»порядку вживає подальших заходів.
А відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що неприйняття відповідачем податкової декларації позивача з ПДВ за жовтень 2011 року є необґрунтованим і безпідставним.
Беручи до уваги викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо підтвердження неправомірності дій податкового органу щодо неприйняття у товариства декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.
2.Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 року у справі № 2а-19641/11/2670 залишити без змін.
3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: М.І. Костенко
І.В. Приходько
Суддя І.О. Бухтіярова