07 серпня 2012 року м. Київ В/9991/2626/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Чалого С.Я., Гончар Л.Я., Донець О.Є., Лентович К.Г., Розваляєвої Т.С.
перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Донецької області про перерахунок пенсії, -
Постановою Олександрівського районного суду Донецької області від 05 травня 2011 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління ПФУ щодо перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік. Зобов'язано управління ПФУ здійснити з перерахунок пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2010 рік.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2011 року залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
У заяві про перегляд Верховним Судом України зазначеної вище ухвали Вищого адміністративного суду України заявник порушує питання про її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та направлення справи на новий касаційний розгляд.
Вказує, що в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України по-іншому застосовано норми матеріального права.
Як вбачається із п. 4 Постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року "Про судову практику застосування статей 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України" відповідно до ст. 237 КАС України заява про перегляд з указаних мотивів може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права; ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема:
різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;
різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;
різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;
різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Як вбачається зі змісту заяви та приєднаних до неї додатків, обставини справи, що розглядаються, відмінні від тих, на які посилається заявник в обґрунтування наявності підстав для перегляду справи, що не дає можливості дійти висновку щодо неоднаковості застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.
Окрім того, Верховним Судом України вже висловлена правова позиція щодо перерахунку пенсії відповідно до вимог ст.ст. 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Так, Верховний Суд в постановах від 20.03.2012 р., 21.03.2012 р., 09.04.2012 р., 10.04.2012 р., 17.04.2012 р., 24.04.2012 р., 08.05.2012 р. зазначив, що показник середньої заробітної плати повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.
У зв'язку з цим слід зазначити, що за приписами статті 2442 КАС України Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи наведене, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети перегляду судових рішень Верховним Судом України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України.
Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2012 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.