Дата документу 20.06.2011
Справа № 2-596/11р.
20 червня 2011 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого -судді Редько О.В.
при секретарі -Фурсовій Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: Запорізька область м. Мелітополь, вул.. Дзержинського, 90 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа -виконавчий комітет Мелітопольської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
Позивачка звернулась в Мелітопольський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа -виконавчий комітет Мелітопольської міської ради про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, виселення, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що їй на праві приватної власності належить однокімнатна квартира №46, загальною площею 38 кв.м. на третьому поверсі дев'ятиповерхового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору міни (реєстраційний №8694 від 29.12.2006). Дочці позивачки ОСОБА_2, та онучці ОСОБА_3 належить на праві приватної власності однокімнатна квартира №1, загальною площею 35,3 кв.м. в житловому будинку АДРЕСА_2
Через зловживання алкогольними напоями дочка, ОСОБА_2, була позбавлена батьківських прав рішенням суду від 28 вересня 2006 року, а онучка, ОСОБА_3 за рішенням Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради №259/11 від 27.10. 2005 року, перебувала під опікою позивачки та проживала з нею у її квартирі.
В жовтні 2007 року дочка позивачки разом із своїм на той час співмешканцем ОСОБА_6 без присутності позивачки та без її дозволу вселились в її квартиру. Двері відкрила та впустила їх онука позивачки ОСОБА_3 В липні 2009 року дочка позивачки почала співмешкати з ОСОБА_4, а потім 12 серпня 2009 року дочка з ним уклала шлюб. Після того як відповідачі оселилися у квартирі позивачки вони її не пускали до помешкання, виганяли, що стало приводом для неодноразових звернень позивачкою до свого дільничного інспектора.
Крім вказаних обставин, через неправомірні дії відповідачів позивачка понесла матеріальні збитки, так як, проживаючи в її квартирі ОСОБА_4 разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не сплачували квартплату та плату за комунальні послуги і виникла заборгованість: за водопостачання 1028,06 грн.; за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій 208,17 грн.; за електропостачання 308,21 грн.; за теплопостачання 343,44 грн., на загальну суму: 1887,88 грн., яку позивачка вимушена була погасити. При проведенні приватизації я витратила кошти, і також вважаю за необхідне стягнути з відповідачів ці витрати. Також позивачка вказує, що вона за електропостачання сплатила боргу в розмірі 2658,72 грн., борг по квартплаті в розмірі 412,16 грн. Крім вказаного для підготовки позовної заяви необхідні були платні довідки і за ці довідки вона сплатила суму у розмірі 124 грн. 50 коп., та судові витрати: держмито 8,50 грн. та 60 грн. виплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн., які позивачка вважає за необхідне стягнути з відповідачів. Як вказує позивачка, сума всіх її матеріальних витрат за вказаним позовом становить 5757,36 грн. та судові витрати в розмірі 8,50 грн. та 60 грн. виплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн. Спричинену їй моральну шкоду відповідачами позивачка оцінює в 5000грн.
На підставі викладеного у позові позивачка просила усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 виселити відповідачів з вказаної квартири, стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 5757,36 грн., судові витрати, та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Позивачка у своїй заяві від 18.04.2011 просила залишити без розгляду частину позовних вимог щодо усунення перешкод в користування та виселенні, у решті позовних вимог просить стягнути з відповідачів матеріальну та моральну шкоду.
Позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні квартирою та виселенні відповідачів за ухвалою суду від 19.04.2011 року залишено без розгляду, в іншій частині позовних вимог розгляд справи продовжено.
Позивачка до судового засідання не з'явилась, надала клопотання про розгляд справи у її відсутності, на позовних вимогах в частині стягнення моральної та матеріальної шкоди наполягає, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі до судового засідання не з'явилися з невідомою суду причини, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому суд вважає за можливе на підставі ч.4 ст. 169 ЦПК України розглянути справу на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.
Суд, розглянув доводи, викладені у позові, дослідив матеріали справи та зібрані по справі докази, дійшов висновку, що позові вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 64 ЦПК письмовими доказами є всякого роду документи, акти, довідки, листування службового чи особистого характеру або виписки з них, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої винесено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно зі ст.12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову
допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом. Стаття 79 ЦПК України визначає, що судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
Відповідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях, і як встановлено у судовому засіданні, підтвердження набуття майна під час шлюбу -відсутні, таким чином нема підстав вважати, що зазначене позивачем майно набуте під час перебування сторін у шлюбі, тому вимоги позивача є безпідставними та не обґрунтованими.
У відповідності до ст. 311 ЦК України «Житло фізичної особи є недоторканим»; «Фізична особа не може бути виселена чи іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом».
У відповідності до ст. 391 ЦК України «Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні їм права користування та розпорядження своїм майном».
Також, у відповідності до ч. З ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування причиненої йому майнової та моральної шкоди, та у відповідності до ст.ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала..
Згідно зі ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
У судовому засіданні встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Позивачці на права власності належить однокімнатна квартира №46, загальною площею 38 кв.м. на третьому поверсі дев'ятиповерхового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору міни (реєстраційний №8694 від 29.12.2006). У 2007 році відповідачі переїхали мешкати у її квартиру, будь-яких грошових коштів вони не сплачували позивачці, борги за комунальні послуги не погашали, перешкоджали їй в користуванні власною квартирою.
Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2., але, з 2007 року постійно мешкають за адресою: АДРЕСА_3
В матеріалах справи маються квитанції про сплачені спожиті послуги з водопостачання, теплопостачання, електроенергію, на утримання будинків та прибудинкових територій, що були надані ОСОБА_1 в розмірі 1 895,14 грн., які суд вважає підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, як матеріальну шкоду, завдану несплатою комунальних платежів.У
Крім вказаного встановлено, що позивачка у період проживання відповідачів у її квартирі здійснювала утримання квартири відповідачів АДРЕСА_2., а також здійснила її приватизацію на ім'я своєї дочки та онуки.
Також в матеріалах справи є довідка, надана позивачкою про те, що заборгованість по квартирній платі за адресою: АДРЕСА_2. відповідно до довідки-виборки з 01.01.2006 року по 01.08.2010 складає 412 грн. 16 коп., крім того надана довідка Мелітопольським міським районом електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго»по те, що АДРЕСА_2 зареєстрований споживач ОСОБА_1 і станом на 12.08.2010 має заборгованість у розмірі 2 658 грн. 72 коп. і угода Д-001416 від 12 травня 2008 про порядок погашення боргу. Всього сплачено позивачкою 3 483,04 грн.
Отже, судом було встановлено, що позивачкою було надано докази про утримання нею майна відповідачів - власників квартири за адресою: АДРЕСА_2, проте відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в цій частині і вважає, що матеріальна шкода пов'язана із оплатою заборгованості по квартирній платі відповідачів та за електропостачання може бути стягнута на користь позивачки.
Крім того, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди за протиправні дії в розмірі 5000 гривень задоволенню не підлягають з наступних підстав.
В матеріалах справи наявні постанови про відмову в порушенні кримінальних справ від 29.04.2010 , 19.05.2010, 3.08.2010 , та 16.08.2010, зі змісту цих постанов вбачається, що в порушенні кримінальних справ відмовлено у зв'язку із відсутністю складу злочину, натомість, вбачались цивільно-правові відносини, за цими постановами не вирішувалось питання про притягнення відповідачів до адміністративної відповідальності.
У висновках судово-медичного обстеження (думка спеціаліста від 27.07.2010 року № 304 проведеного Ковалем В.А.) ОСОБА_1, позивачки по справі, вказано, що обставини справи викладені зі слів обстежуваної. однак, у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.08.2010 року вказується, що об'єктивних даних про те, що ОСОБА_1 вигнали з квартири не здобуто, у порушенні кримінальної справи відмовлено.
Згідно з наданим позивачкою до матеріалів справи листом з Мелітопольської міжрайонної прокуратури, обґрунтованість постанов про відмову у порушенні кримінальних справ перевірялись Мелітопольською міжрайонною прокуратурою за скаргою позивачки. Підстав для їх скасування не встановлено.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог про стягнення моральної шкоди позивач не надала.
Таким чином, позовні вимоги позивачки щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди за протиправні дії не обґрунтовані, позивачкою не доведено та не надано жодних доказів, які б свідчили про порушення установленого устрою життя, перенесення нею моральних страждань, про втрату нормальних життєвих стосунків, щодо прикладення нею додаткових зусиль для організації свого життя, а також в матеріалах справи відсутні об'єктивні данні, які б доводили завдання шкоди здоров'ю позивачки відповідачами та причинно-наслідковий зв'язок між діяннями та наслідками, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Аналізуючи вищезазначені доказі по справі, суд вважає, що з відповідачів на користь позивачки повинна бути стягнута матеріальна шкода у розмірі 4 966,02 грн. та понесені позивачкою судові витрати по справі а саме: у розмірі 124 грн. 60 коп. витрат на юридичну допомогу, держмито 68,50 грн., виплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн., які в сумі складають 213,10 грн., як обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа -виконавчий комітет Мелітопольської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди про стягнення матеріальної і моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в сумі 4 966 (Чотири тисячі дев'ятсот шістдесят шість) грн. 02 коп. та судові витрати по справі в сумі 213(Двісті тринадцять) грн.10 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана на протязі 10 днів з моменту отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду: О.В. Редько