"06" серпня 2012 р. Справа № 5023/1509/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Влсасенко С.М.,
за участю представників сторін:
позивача -предст. Тарасенков В.В. за довіреністю № 2143ГО від 07.05.2012 р.,
відповідача - предст. Шелудько А.Д. за довіренісю від 10.05.2012 р.,
третя особа -не з*явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Приватного підприємства «Нові Технології Плюс», с. Шатівка, Лозівський район, Харківська область, ( вх. 1966Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2012 р. у справі №5023/1509/12,
за позовом -Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», м.Київ,:
до - Приватного підприємства «Нові Технології Плюс», с. Шатівка, Лозівський район, Харківська область,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Промполета», с.Світловщина, Лозівський район, Харківська область,
про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.2012 року у справі №5023/1509/12 ( суддя Рильова В.В.) позов задоволено повністю. В рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк», яка становить 1483163,88 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - виробничу базу, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, м.Вишгород, вул. Ватутіна, будинок № 69, та належить Приватному підприємству «Нові Технології Плюс» на праві власності на підставі cвідоцтва про право власності на нерухоме майно САВ 975739, яке видано Вишгородською міською радою від 21.12.2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради за № 314 від 22.11.2007 року (право власності на предмет іпотеки зареєстровано Вишгородським бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 143 в реєстровій книзі 4 від 25.12.2007 року, реєстраційний № 6355596), шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною 2266000,00 грн.
Стягнуто з Приватного підприємства «Нові Технології Плюс» на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 29663,28грн.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2012 р. скасувати та прийняти нове, в якому визначити порядок звернення стягнення на майно ПП «Нові Технології Плюс», яке знаходиться в іпотеці, в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Універсал Банк» у сумі 1483163,38 грн. з урахуванням вимог частини 5 статті 33 Закону України «Про іпотеку».
В обґрунтування своїх вимог апелянт, не оскаржуючи вимог майнового характеру щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів ПП «Нові Технології Плюс», вважає рішення незаконним, винесене з порушенням норм норм матеріального і процесуального права, оскільки встановлює порядок реалізації майна на прилюдних торгах, яке знаходиться в іпотеці всупереч вимог Закону, а саме: не окремими будівлями за визначеними початковими цінами, а одночасну реалізацію всіх будівель, які знаходились в іпотеці.
Апелянт вважає, що місцевим господарським судом порушені норми матеріального права, а саме, відповідно до частин 1 та 2 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, які не є обов'язковими для неї. В частині 5 статті 33 Закону України «Про іпотеку», на яку не має посилання в рішенні господарського суду, вказано, якщо предметом іпотеки є два або більше об*єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.
Таким чином, на думку апелянта, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів можливо лише по конкретним будівлям і лише в розмірі, що не перевищує суму заборгованості, тобто 1 483 161,88 грн., із визначенням розмірів їх початкової ціни, як того вимагає, зокрема, статті 39 Закону України «Про іпотеку».
Виставлення на прилюдні торги всіх будівель, зазначених в іпотечному договорі від 02.06.2008 року за початковою ціною, визначеною їх оціночною вартістю в сумі 2 266 000 грн., як зазначено в рішенні господарського суду Харківської області від 23.05.2012 року, є, на думку апелянта, порушенням права власності ПП «Нові Технології Плюс», визначених статтею 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, та статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини, відповідно до якої кожна фізична і юридична особа має право безперешкодно користуватись своїм майном, оскільки незаконно позбавляє ПП «Нові Технології Плюс» права власності на будівлі оціночною вартістю 782 838,00 грн. лише на підставі бажання банку, яке не підкріплено борговими зобов'язаннями.
Також скаржник посилається на порушення судом першої інстанції і норм процесуального права, а саме, на його думку, судом не дотримано статті 43 ГПК України, оскільки, виносячи рішення по даній справі, суд виходив не з конкретних доказів, наявних в матеріалах справи, а на нічим необґрунтованих припущеннях.
31.07.2012 року позивач подав суду заяву про уточнення апеляційних вимог, в якій просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2012 року у справі № 5023/1509/12 та припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ПП «Нові Технології Плюс» на рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2012 року відмовити у повному обсязі, рішення суду - залишити без змін.
В обґрунтування своїх заперечень позивач посилається на те, що посилання відповідача, що оскаржуваним рішенням господарського суду Харківської області порушено порядок реалізації предмета іпотеки, є безпідставним, оскільки в іпотеку передано саме виробничу базу, а не окремі будівлі. Не погоджується позивач і з твердженням відповідача, що рішенням господарського суду від 23.05.2012 року порушено права власності ПП «Нові Технології Плюс», вважаючи, що звернення стягнення на майно апелянта здійснюється банком правомірно, у відповідності до чинного законодавства, за процедурами, передбаченими Цивільним кодексом України, Законом України «Про іпотеку» та Закону України «Про виконавче провадження».
Третя особа у судове засідання не з*явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином і в установлений законом строк.
Представники сторін не заперечують проти розгляду даної справи у відсутності третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та, повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
У березні 2012 року до господарського суду Харківської області звернулось ПАТ «Універсал Банк» з позовною заявою до Приватного підприємства «Нові Технології Плюс», третя особа ТОВ «Промполета» про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якій просило в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки- виробничу базу, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Ватутіна, будинок №69, яка належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно САВ 975739, яке видано Вишгородською міською радою від 21.12.2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради за № 314 від 22.11.2007 року ( право власності на предмет іпотеки зареєстровано Вишгородським бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 43 в реєстровій книзі 4 від 25.12.2007 року. Стягнути з ПП «Нові Технології Плюс» на користь ПАТ «Універсал Банк» судові витрати в розмірі 29 663, 28 грн.
11.04.2012 року позивач подав до суду клопотання про визначення початкової ціни предмету іпотеки, в якому просив визначити початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки у розмірі 2266000,00 грн.
23.04.2012 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив в рахунок погашення заборгованості, яка становить 1 483 163,88 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки (вказаний у позовній заяві), шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною 2266000,00 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 29 663,28 грн.
Відповідач та третя особа заперечували проти позову, посилаючись на те, що в заставу позивачу передавались конкретні будівлі, а не весь майновий комплекс, розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Ватутіна, будинок №69, та на те, що оціночна вартість відповідних будівель становить 2266000,00 грн., а сума заборгованості третьої особи становить 1483163,88 грн., у зв'язку з чим звернення стягнення на всі будівлі є порушенням права власності на решту будівель-оціночною вартістю 782838,00 грн.
23.05.2012 року місцевим господарським судом постановлено оскаржуване рішення. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що предмет іпотеки - виробнича база дійсно складається з певних будівель і споруд, але можливості їх відокремлення, у разі якщо сума заборгованості боржника буде меншою суми вартості предмету іпотеки, сторонами в договорі іпотеки передбачено не було.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.
02.06.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (іпотекодержатель), та ТОВ «Промполета» (третя особа, боржник) укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL4666 ( Генеральний договір). Відповідно до умов цього договору банк зобов'язався надавати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних у ньому, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 186 000,00 дол. США ( п.1.1 Генерального договору). Умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах Генерального договору оформляється додатковою угодою до Генерального договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід*ємною частиною Генерального договору ( п.1.1.1 Генерального договору).
В свою чергу позичальник зобов'язався виконати свої зобов'язання по поверненню в повному обсязі використаної суми ліміту за Генеральним договором до 01.06.2028 року.
02.06.2008 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду №ВL4666/КL+ до Генерального договору про надання кредитних послуг ( надалі - індивідуальна угода), відповідно до якої банк зобов'язався встановити ліміт позичальнику за кредитною лінією в сумі 900000,00 грн. коштів (траншів), в межах вказаного ліміту та протягом строку, визначених індивідуальною угодою. Плата за користування кредитом встановлена на рівні 18,5% річних. Банк зобов'язався здійснювати видачу позичальнику кредитних коштів (траншів) шляхом списання коштів із позичкового рахунку та перерахування їх на поточний рахунок позичальника, вказаний в індивідуальній угоді.
Для забезпечення виконання зобов'язань позичальником за генеральним договором між позивачем та Приватним підприємством «Нові Технології Плюс» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір від 02.06.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А., реєстровий № 3486.
Згідно з умовами договору іпотеки іпотекодавець передав банку в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: виробничу базу, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Ватутіна, будинок № 69, яка належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно САВ 975739, яке видано Вишгородською міською радою від 21.12.2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради за № 314 від 22.11.2007 року, реєстраційний № 6355596. Загальна площа предмета іпотеки становить 2949,9 кв.м.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, і цього не спростовано в апеляційній інстанції, з 02.06.2008 року по 15.12.2009 року позичальник користувався кредитною лінією, використовуючи кредитні кошти та здійснюючи платежі для погашення відсотків згідно індивідуальної угоди. Станом на 15.12.2009 року позичальник не повернув банку кредитні кошти згідно з умовами індивідуальної угоди, і фактична заборгованість позичальника перед банком за індивідуальною угодою склала 999653,23 грн., у зв'язку з чим 15.12.2009 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 1 та додаткову угоду № 2 до генерального договору.
Додатковою угодою № 1 банк та позичальник узгодили, що фактична заборгованість останнього за індивідуальною угодою складає 999 653,23 грн. Окрім того, банк та позичальник узгодили додатковими угодами № 1 та № 2 строки погашення заборгованості, процентні ставки, які застосовуватимуться надалі, визначили графік погашення заборгованості тощо.
15.12.2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого Голуб Л.А., приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області 02.06.2008 року, за реєстровим № 3486, яким у договір іпотеки були внесені зміни, аналогічні за змістом з додатковою угодою № 1 та додатковою угодою № 2 від 15.12.2009 року.
Пунктом 4.1 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках та на підставах, передбачених законодавством України: - у разі порушення будь-якого основного зобов'язання, що забезпечене іпотекою за договором іпотеки, та/або будь-якого зобов'язання іпотекодавця за договором іпотеки, та/або - у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця та/або боржника або визнання його банкрутом, та/або - у разі ліквідації іпотекодавця та/або боржника, та/або - в інших випадках, відповідно до законодавства України.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в апеляційній інстанції, в порушення умов генерального договору, індивідуальної угоди, додаткової угоди №1 та № 2 та норм чинного законодавства України третя особа не виконала взяті на себе зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 11.04.2012 року у справі № 5023/1388/12 позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ТОВ «Промполета» про стягнення 1483163,88 грн. заборгованості за індивідуальною угодою №ВL4666 від 02.06.2008 року, з яких заборгованості по кредиту - 899971,62 грн., 517972,53 грн. відсотків та 65219,73грн. пені, задоволено повністю.
Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У зв'язку з невиконанням позичальником обов'язків, що виникли у нього з відповідного генерального договору та індивідуальною угодою банк 03.03.2011 року за вих. № 060/52 від 02.03.2011 року звернувся до відповідача з вимогою про усунення порушень основного зобов'язання. Окрім того, даною вимогою відповідача попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо порушення не будуть усунені після спливу 30-денного строку (відповідно до положень статті 35 Закону України «Про іпотеку). Проте, відповідач не вчинив дій, спрямованих на усунення порушення основного зобов'язання та погашення заборгованості у добровільному порядку.
Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Статтями 7,12,33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання; у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки; у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Так як на вимоги про виконання основного зобов'язання, тобто погашення заборгованості, відповідач та третя особа не реагують, позивач набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки.
З огляду на наведені обставини справи та норми права, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність позовних вимог ПАТ «Універсал Банк»про задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом, наданого згідно генерального договору про надання кредитних послуг № №ВL4666 від 02.06.2008 року, не було виконано ні боржником (третьою особою по справі), ні іпотекодавцем (відповідачем по справі).
Статтями 38 та 41 Закону України «Про іпотеку» передбачено можливість реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього закону.
Відповідно до приписів частини 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Стаття 39 Закону України «Про іпотеку» вказує на необхідність визначення у рішенні суду, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Статтею 41 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні договору іпотеки від 02.06.2008 року сторони визначили загальну заставну вартість предмету іпотеки у розмірі 2266000,00 грн.
Відповідно до витягу з реєстру права власності на нерухоме майно, тип об'єкта - предмет іпотеки, зареєстрований як виробнича база, а будівлі та споруди, які входять до його складу, зазначені у графі «опис об'єкта».
Цілісний майновий комплекс - це господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи підприємств (цехи, виробництва, дільниці тощо), які в разі реорганізації підприємства в установленому порядку перетворюються на самостійні об'єкти з подальшим складанням роздільного балансу.
Аналізуючи наведене, можна дійти висновку, що, у разі поділу виробничої бази на окремі приміщення, буде знецінено предмет іпотеки, чим будуть порушені майнові права іпотекодержателя - банку.
Частиною 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Статтею 42 Закону України «Про іпотеку» визначено, що боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними.
Якщо інше не встановлено іпотечним договором, у разі, коли основне зобов'язання підлягає виконанню частинами, боржник може скористатися правом, встановленим частиною першою цієї статті, один раз на рік або двічі протягом строку дії основного зобов'язання. В разі перевищення цих показників боржник має право припинити реалізацію предмета іпотеки лише шляхом повної сплати решти суми за основним зобов'язанням.
Майновий поручитель чи наступний іпотекодержатель може виконати основне зобов'язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним, і попередній іпотекодержтель зобов'язаний прийняти таке виконання. Наступний іпотекодержатель, який сплачує повну суму основного зобов'язання попередньому іпотекодержателю, вважається особою, на користь якої здійснене відступлення прав попереднього іпотекодержателя за іпотечним договором. Майновий поручитель, який виконав основне зобов'язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.
Частиною 7 статті 38 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю.
Посилання апелянта на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.2012 року порушено порядок реалізації предмета іпотеки спростовується матеріалами справи та нормами чинного законодавства. А саме, як вбачається з матеріалів справи предметом іпотеки є виробнича база, що підтверджується свідоцтвом на право власності на нерухоме майно САВ № №975739, в якому визначено - «тип об'єкта : виробнича база». Таким чином, укладаючи іпотечний договір, банк і апелянт вірно визначили предмет іпотеки - виробничу базу. Відповідно до положень статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», при проведенні державної реєстрації права власності на кожний окремо визначений об'єкт нерухомого майна йому присвоюється індивідуальний номер. Виробнича база отримала реєстраційний номер № 6355596, про що свідчить витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, а відтак вона є окремо визначеним об'єктом нерухомості.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2012 року у справі № 5023/1509/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1 ч.1 статті 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нові Технології Плюс» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2012 р. у справі №5023/1509/12 залишити без змін.
повний текст постанови складено 06.08.2012 р.
Головуючий суддя Пуль О.А.
Суддя Білоусова Я.О.
Суддя Хачатрян В.С.