07 серпня 2012 року справа № 5020-3/173
За заявою Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне
підприємство № 2" Севастопольської міської Ради,
про розстрочення виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 11.11.2010
у справі № 5020-3/173
за позовом Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини
"Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі
Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси",
ідентифікаційний код 25726790
(99029, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 11, офіс 97)
до Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне
підприємство № 2" Севастопольської міської Ради,
ідентифікаційний код 22287686
(99023, м. Севастополь, вул. Ген. Мельника, 1-А)
про стягнення заборгованості в сумі 346 814,94 грн,
Суддя О.С.Погребняк.,
Представники:
стягувач (Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною міського управління "Севастопольекоресурси") -не з'явився;
боржник (Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №2" Севастопольської міської Ради) -не з'явився.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 11.11.2010 з Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2" Севастопольської міської Ради на користь Севастопольського міського управління "Севастопольекокомресурси" Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України стягнуто 346 814,94 грн, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 3 468,15 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
13.07.2012 Комунальне підприємство "Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 2" Севастопольської міської Ради звернулось до господарського суду міста Севастополя із заявою про надання розстрочки виконання вказаного судового рішення строком на 36 місяців із сплатою щомісячними пропорційними платежами.
Заява обґрунтована тим, що при одноразовому стягненні із заявника суми заборгованості -підприємство не зможе здійснювати необхідні роботи по утриманню та експлуатації житлових будинків в належному обсязі, що спричинить несприятливі наслідки, зокрема, затримці сплати заробітної плати працівникам підприємства, масовій втечі кадрів Крім того підприємство знаходиться у важкому фінансовому стані, з 2010 року наявні збитки, заборгованість населення за квартплатою дуже велика, також наявна заборгованість бюджету перед підприємством щодо пільг та субсидій.
Відповідно до вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України, заява про розстрочку виконання судового рішення підлягає розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою суду від 17.07.2012 заяву про надання розстрочки було прийнято судом до розгляду в судовому засіданні 25.07.2012.
У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд заяви відкладався.
У судове засідання 07.08.2012 стягувач та боржник явку уповноважених представників не забезпечили, про дату та час його проведення повідомлені належним чином та своєчасно -рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, які підписані уповноваженими представниками боржника та стягувача 28.07.2012, про причини нез'явлення не сповістили.
Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що нез'явлення представників боржника та стягувача не перешкоджає розгляду заяви про надання розстрочки, суд вважає за можливе розглянути її у їх відсутність.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що заява боржника про надання розстрочки виконання рішення задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України" від 12.09.1996 № 02-5/333 (зі змінами та доповненнями) розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Пунктом 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України" від 12.09.1996 №02-5/333 (зі змінами та доповненнями) визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові від 26.12.2003 № 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу України і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Із зазначених положень випливає, що розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст. 121 ГПК України, при вирішенні питання про надання розстрочки виконання судового рішення на певний строк господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Отже, при вирішенні питання щодо можливої доцільності надання розстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.
Суд, вивчивши матеріали заяви про надання розстрочки, вважає, що викладені в ній обставини не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки боржником не надано належних та допустимих доказів відсутності у нього інших доходів, рухомого або нерухомого майна, за рахунок реалізації якого може бути здійснено стягнення заборгованості на користь стягувача. Відповідач, на думку суду, не довів належними та допустимими доказами у розумінні статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України неможливість виконання судового рішення.
При цьому, заявником не враховані матеріальні інтереси стягувача, його фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави.
Аналіз вищевикладених обставин та необхідність встановлення балансу інтересів сторін, дають підстави для висновку про те, що розстрочка виконання судового рішення строком на 36 місяців у даній справі не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, збалансованості інтересів сторін та принципам допустимості.
З огляду на зазначене, оскільки, на думку суду, обставини, які ускладнюють виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 11.11.2010 у справі №5020-3/173 або роблять його неможливим, заявником не доведені, заява боржника про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Комунального підприємства „Ремонтне експлуатаційне підприємство №2" Севастопольської міської Ради про надання розстрочки виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 11.11.2010 по справі №5020-3/173 - відмовити.
Суддя підпис О.С. Погребняк