01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
26.11.-03.12.08 р. № 17/3569
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мельника С.М.,
суддів: Гаврилюка О.М.,
Рудченка С.Г.,
при секретарі судового засідання Олійник О.Л.,
за участю представників:
від позивача: Тунік А.В. -представник за довіреністю,
від відповідача: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз»на рішення господарського суду Черкаської області від 15.09.2008 року
по справі №17/3569 (суддя Боровик С.С.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз», м. Львів
до Приватного підприємства «Канів-Граніт», м. Канів, Київська область
про стягнення 49 925, 82 грн.,
Відкрите акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз»звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного товариства «Канів-Граніт»про стягнення 49 925,82 грн. заборгованості за передані у власність нафтопродукти згідно договору купівлі-продажу від 28.01.2008 року № 06РГ08-2, з них: 40 616,80 грн. основного боргу, 8 495,23 грн. інфляційних та 813,79 грн. річних.
05.08.2008 р. позивач подав клопотання про зменшення суми позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 31 309,02 грн., з яких: 22 000 грн. основна заборгованість, 8 495,23 грн. інфляційних та 813,79 грн. річних, у зв'язку із частковою сплатою відповідачем своєї заборгованості в сумі 18 616,80 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.09.2008 року в задоволенні позову -відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Відкрите акціонерне товариство «Концерн Галнафтогаз»звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду Черкаської області та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
26.11.2008 р. в судовому засіданні судом була оголошена перерва до 03.12.2008 р. на 14-00 год. для підготовки повного тексту постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню з підстав передбачених п. 3 ст. 104 ГПК України, а саме: невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що позивачем не було доведено прострочення виконання грошового зобов'язання та будь-яких зобов'язань відповідача перед позивачем в розумінні статті 509 Цивільного кодексу України. Але колегія суддів з таким висновком господарського суду першої інстанції погодитись не може з наступних підстав.
Стаття 509 Цивільного кодексу передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Концерн Галнафтогаз»(далі -позивач) та ПП «Канів-Граніт»(далі -відповідач) був укладений договір купівлі -продажу № 06РГ08-2 від 28.01.2008 р. (далі -Договір).
Згідно пункту 1.1 договору позивач зобов'язався передати нафтопродукти, масла (мастила) та автохімію у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та повністю оплатити вартість товару на умовах і протягом строку дії цього договору.
У відповідності до вимог статті 655 ЦК, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 ЦК передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно пункту 4.4 Договору, датою поставки (передачі у власність) товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній або акті приймання-передачі товару.
Згідно п. 3.3 договору право власності на товар виникає у відповідача з моменту передачі (поставки) товару та оформлення накладної.
Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу дизельне паливо на загальну суму 104 616,80 грн., що підтверджується накладною (розхідною накладною) № 06РГ08-2-1 від 06.02.2008 р. та довіреністю на отримання товару (серія ЯНС № 367735 від 06.02.2008 р.).
Стаття 664 Цивільного кодексу передбачає, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Сторони домовились, що відповідач повинен здійснити попередню (авансову) оплату ціни (вартості) кожної партії товару, якщо інше не передбачено у додатках (додаткових) угодах до цього договору, і невиконання цього обов'язку відповідачем надає позивачу право відмовитись від виконання своїх обов'язків за цим договором повністю або частково (пункт 5.1 договору).
У відповідності до п. 5.2 договору, оплата ціни (вартості) товару здійснюється на підставі рахунку, виставленого позивачем.
Передача кожної партії товару здійснюється лише за умови надходження авансового платежу (передоплати) на поточний рахунок позивача, якщо інше не буде передбачено у додатках (додаткових) угодах до цього договору (пункт 5.4 договору).
Стаття 693 ЦК встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Згідно ст. 538 ЦК, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Таким чином позивач повністю виконав свій обов'язок за договором та передав товар відповідачу.
Відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується накладною №06РГ08-2-1 від 06.02.2008 р.
Також ПП «Канів-Граніт»надав позивачу гарантійний лист, яким визнав, що 06.02.2008 р. придбав у позивача дизельне паливо на загальну суму 104 616,80 грн., та гарантував розрахуватися з боргом до 31.03.2008 р.
Даний гарантійний лист, на думку колегії суддів, є доказом того, що відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем.
Згідно наявному в матеріалах справи Реєстру передачі нафтопродуктів (а.с. 10), відповідач свої зобов'язання за договором від 28.01.2008 року виконав частково, сплативши позивачу лише 64 000 грн., і на момент звернення позивача до суду, заборгованість в сумі 40 616,80 грн. не сплатив.
Після порушення провадження у даній справі відповідач додатково сплатив позивачу 18 616,80 грн. заборгованості, що підтверджується випискою банку від 24.07.2008 р. Таким чином, залишок основного боргу становить 22 000,00 грн.
Згідно п.6.1 договору, за невиконання або неналежне виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань по цьому договору, винна сторона несе відповідальність в порядку, передбаченому чинним цивільним законодавством та положеннями цього договору.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 625 ЦК передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія не погоджується з висновками місцевого господарського суду, що за правилами статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання зобов'язання відповідача щодо оплати позивачу за передані нафтопродукти не настав.
Оскільки в даному правовідношенні моментом виконання зобов'язання є момент передачі товару відповідачу, тобто 06.02.2008 р., то позивач має право з цього моменту вимагати належного виконання відповідачем свого зобов'язання, а саме оплати передбаченої договором від 28.01.2008 р. вартості наданого товару.
З матеріалів справи вбачається і не спростовано відповідачем, що сума заборгованості відповідача за договором купівлі -продажу № 06РГ08-2 від 28.01.2008 р. становить 31 309,02 грн., з яких 22 000,00 грн. основний борг, 8 495,23 грн. інфляційних та 813,79 грн. річних.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Черкаської області від 15.09.2008 року, яке прийнято з порушенням чинного законодавства, підлягає скасуванню, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз»на рішення господарського суду Черкаської області від 15.09.2008 року по справі №17/3569 - задовольнити повністю.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 15.09.2008 року по справі №17/3569 -скасувати повністю.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз»задовольнити повністю.
4. Стягнути з Приватного підприємства «Канів-Граніт»на користь Відкритого акціонерного товариства «Концерн Галнафтогаз»22 000,00 грн. основної заборгованості, 8 495,23 грн. інфляційних, 813,79 грн. річних, 562,63 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Черкаської області.
6. Матеріали справи №17/3569 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя: С.М. Мельник
Судді: О.М. Гаврилюк
С.Г. Рудченко
Дата відправки 04.12.08