29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"08" грудня 2008 р.
Справа № 16/4983
За позовом Приватного малого підприємства "Круз", м. Хмельницький
до Приватної фірми "Дом", м. Хмельницький
про визнання недійсним договору
Суддя В.В. Магера
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу баштового крану КБ-403 А від 01.10.05 р., (заводський № 241) інв. № 12-46, 1985 року випуску.
Повноважний представник позивача в судових засіданнях 24.10., 11.11. та 27.11.2008 р. на задоволенні позовних вимог наполягає, зазначаючи що обставини позову підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті та розміром не оспорив, повноважного представника для участі в судових засіданнях повторно не направив, тому суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до вимог ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
01.10.2005 р. між сторонами було укладено Договір купівлі-продажу, згідно якого відповідач передає у власність позивача кран баштовий КБ - 403 А ( заводський № 241 ) інв. № 12 - 46 1985 р. випуску, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити вартість крану.(п. 1.1 договору).
01.11.2005 р. на виконання умов Договору сторонами підписаний акт приймання-передачі крана баштового КБ - 403 А ( заводський № 241 ).
Відповідно до акту, відповідач передав, а позивач прийняв зазначений кран та оплатив його вартість на загальну суму 22 514,83 грн., що підтверджується податковою накладною № 86/2 від 01.11.2005 р., та платіжним дорученням № 450 від 26.12.2005 р. У зазначеному акті також зазначено, що технічна документація на кран буде передана пізніше.
01.11.2005 р. Рівненським міським судом винесено ухвалу, якою заборонено ПП «Дом» вчиняти певні дії стосовно баштового крану КБ-403 А, заводський № 241, 1985 року випуску.
24.11.2005 р. на виконання ухвали Рівненського міського суду від 01.11.2005 р. Хмельницьким міським відділом державної виконавчої служби прийнято постанову, якою накладено арешт та заборонено Відповідачеві вчиняти певні дії стосовно крана баштового КБ-403А заводський № 241 1985 р. випуску.
29.05.2006 р. рішенням Рівненського міського суду визнано за Рудим В.С. право власності кран баштовий КБ - 403 А ( заводський № 241 ) інв. № 12 - 46 1985 р. випуску.
Ухвалою Рівненського міського суду від 01.09.2006 р. вилучено кран баштовий КБ-403 А, заводський номер 241, інв.12-46, 1985 р. випуску з ПМП «Круз» та від інших осіб, де б він не знаходився.
04.10.2006 р. на виконання ухвали Рівненського міського суду від 01.09.2006 р., державним виконавцем ВДВС Хмельницького міського управління юстиції кран баштовий КБ - 403 А заводський № 241, інв. № 12 - 46, 1985 р. випуску був вилучений та переданий громадянину Рудому Володимиру Степановичу, про що складено відповідний акт.
За таких обставин позивач вважає, що підписання Договору купівлі-продажу крану баштового здійснювалось сторонами під впливом обману, так як відповідач знаючи, що предмет Договору перебуває у судовому спорі, здійснив його реалізацію та отримав незаконно кошти за Договором купівлі-продажу, а тому позивач у відповідності до ст.. 230 ЦК України просить суд визнати даний Договір недійсним.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Згідно з ч.2 ст.230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Так, однією з умов чинності правочину є дотримання вимог щодо відповідності волевиявлення внутрішній волі суб'єкта правочину. Тому у випадку, коли воля суб'єкту правочину формувалася не вільно і не відповідала волевиявленню, зокрема, знаходилася під впливом обману, такі правочини визнаються недійсними.
Так, обман має місце тоді, коли одна сторона навмисне вводить в оману іншу сторону.
Отже, для того, щоб кваліфікувати правочин як обман, необхідно встановити, що омана стосувалася природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими та бажаними для однієї зі сторін.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В силу вказаної норми закону обов'язок доведення факту умисного введення відповідачем позивача в оману, а саме: тієї обставини, що на момент укладення договору купівлі-продажу відповідачу було відомо про судовий розгляд справи Рівненським міським судом та про винесення вказаним судом ухвал щодо заборони вчиняти дії стосовно крану баштового КБ - 403 А ( заводський № 241 ) інв. № 12 - 46 1985 р. випуску, покладається на позивача.
З огляду на те, що позивачем було подано позов про визнання спірного договору недійсним, по ст.230 ЦК України, з моменту його укладання з підстав того, що відповідач умисно ввів позивача в оману шляхом замовчування факту судового розгляду справи №2-6856/05 Рівненським міським судом та, відповідно, необхідності укладення спірного договору, суд вважає що позивачем не було надано належних доказів введення його відповідачем в оману, а тому вимога про визнання договору недійсним з цієї підстави задоволенню не підлягає, в зв'язку з чим в позові необхідно відмовити.
У відповідності до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати на відповідача не покладаються.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
В позові Приватного малого підприємства «Круз», м. Хмельницький до Приватної фірми «Дом», м. Хмельницький про визнання недійсним договору купівлі-продажу баштового крану КБ-403 А від 01.10.05 р., (заводський № 241) інв. № 12-46, 1985 року випуску відмовити.
Суддя В.В. Магера