Справа № 1570/4294/2012
06 серпня 2012 року
м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа -Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, про визнання незаконною та скасування постанови,
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 33171294 від 28 травня 2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження № 33171294 від 28 травня 2012 року є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яке встановлювало для вимоги ПФУ про сплату недоїмки статус виконавчого документу, втратило силу. Крім того органи Пенсійного фонду, на думку позивача, не являються органами державної влади. Отже у державного виконавця були відсутні законні підстави виносити оскаржувану постанову.
Позивач до суду не з'явилася, про час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином. Згідно наданої до канцелярії суду заяви, позивач просила розглянути справу без її участі.
Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином; заперечення на адміністративний позов не надав.
До суду з'явилася представник УПФУ у Київському районі м. Одеси, яка проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов необґрунтованим та не підлягаючим задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється фізичною особою-підприємцем і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси за реєстраційним номером НОМЕР_1, у зв'язку із чим, в силу вимог ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У зв'язку із наявною заборгованістю по сплаті єдиного внеску, управлінням ПФУ у Київському районі м. Одеси було направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 вимогу від 05.03.2012 року № Ф-1379 про сплату заборгованості по єдиному внеску в сумі 2031,35 гривень, яка була отримана останньою 23.04.2012 року. Однак заборгованість позивачем погашена не була, у зв'язку із чим орган Пенсійного фонду України звернувся до підрозділу державної виконавчої служби, направивши до другого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції вимогу про сплату боргу до виконання.
28 травня 2012 року державним виконавцем другого Київського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції на підставі вимоги УПФУ у Київському районі м. Одеси № ф-1379 від 05.03.2012 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 33171294.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначену постанову обґрунтованою, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження»підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Згідно з п.4 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.25 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
В основу адміністративного позову покладені твердження позивача про те, що органи ПФУ не являються органами державної влади, отже, в кореспонденції із ч.3 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження»не можуть виступати стороною у виконавчому провадженні; факт втрати чинності положень законодавства, якими було врегульовано питання виконання державною виконавчою службою вимог органів ПФУ, як виконавчих документів.
Суд констатує помилку позивача у визначенні статусу органів Пенсійного фонду України та зазначає, що в силу Положення про Пенсійний фонду України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі -Міністр). Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження»за виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення.
Таким чином, управління ПФУ у Київському районі м. Одеси являється стягувачем у виконавчому провадженні за прийнятою останнім вимогою про сплату єдиного внеску, у зв'язку із чим відповідні доводи позову не ґрунтуються на приписах законодавства та відхиляються судом.
Суд критично оцінює посилання позивача, як на підставу для задоволення позову, на втрату чинності положень статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою, серед іншого, встановлено, що вимога органу ПФУ являється виконавчим документом та виконується державною виконавчою службою, на момент прийняття оскаржуваної постанови № 33171294 від 28 травня 2012 року.
Так, частиною 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції від 23.12.2010 року) встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно з частиною 4 вказаної статті вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до пп. «й»п.12 ст.30 якого, частини першу - дев'яту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»виключено.
Отже, положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими запроваджувалось виконання вимог органів ПФУ державною виконавчою службою, на момент винесення оскаржуваної постанови втратило чинність. На думку позивача, даний факт свідчить про порушення посадовою особою державної виконавчої служби законодавства при відкритті виконавчого провадження.
Суд звертає увагу позивача на передчасність таких висновків та, як наслідок, необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Таким чином, аналогічні за змістом положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»були запроваджені в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що було залишено поза увагою позивача та призвело до правової помилки у формуванні позовної позиції.
Отже, як на теперішній, так і на момент винесення оскаржуваної постанови, чинним законодавством покладено на органи державної виконавчої служби обов'язок по виконанню вимог органів ПФУ про сплату недоїмки.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірної постанови відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно та своєчасно. Отже підстави для скасування постанови № 33171294 від 28 травня 2012 року -відсутні.
Керуючись ст.ст. 128, 158-163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа - Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, про визнання незаконною та скасування постанови відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Суддя /ПІДПИС/ І.В. Завальнюк
06 серпня 2012 року
.