Категорія №8.2.1
Іменем України
13 липня 2012 року Справа № 2а/1270/3545/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кисельової Є.О.,
при секретарі судового засідання Гришиній О.Ю.,
за участю представників сторін
від
представника позивача Свиридов М.В.
представника відповідача Верхолончук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000052201 від 18 квітня 2012 року, визнання неправомірним висновку ревізорів в акті перевірки від 09.04.2012 №15/22/32082194 про завищення ТОВ «Укрзалізничпром» суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 50316 грн.,
Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000052201 від 18 квітня 2012 року, визнання неправомірним висновку ревізорів в акті перевірки від 09.04.2012 №15/22/32082194 про завищення ТОВ «Укрзалізничпром» суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 50316 грн.
Свій позов позивач обґрунтовував тим, що Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби з 29.03.12р. по 04.04.12р. була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам із TOB «Транс - Агентство - Сервіс» за період із 01.01.11р. по 31.05.11р.
Перевіркою було встановлено порушення TOB «Укрзалізничпром» низки вимог податкового законодавства України, зокрема п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.01.11р. по 31.05.11р. було незаконно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 86 615 грн.; п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України.
На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення рішення №0000052201 від 18.04.12р., яким TOB «Укрзалізничпром» було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 36 300,00 грн., у тому числі за основним платежем - 36 299 гри., за штрафними санкціями - 1 грн.
Позивач вважає, що вищезазначене податкове повідомлення - рішення №0000052201 від 18.04.12р. є протиправним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, обмежує його законні права та інтереси, виходячи з наступного.
Як зазначає позивач, фахівці ДПІ роблячи висновок про те, що господарські відносини між TOB «Транс -Агентство - Сервіс» та TOB «Укрзалізничпром» були направлені лише на збільшення податкового кредиту TOB «Укрзалізничпром» та не мали іншого економічного ефекту, не враховали той факт, що придбані у TOB «Транс - Агентство - Сервіс» товари були використані у власній господарський діяльності TOB «Укрзалізничпром».
На думку позивача, твердження співробітників ДПІ про відсутність права на формування податкового кредиту внаслідок «нікчемності» укладених правочинів між TOB «Транс - Агентство - Сервіс» та TOB «Укрзалізничпром» ґрунтуються лише на припущеннях стосовно того, що у контрагентів позивача був відсутній намір фактичного постачання товару. Але в акті перевірки взагалі не визначено фактів та документально підтверджених доказів, які б свідчили про відсутність фактичної поставки товару на адресу TOB «Укрзалізничпром».
Поставка товару мала реальний час та місце, що підтверджено наданими до перевірки та також долученими до цього позову відповідними бухгалтерськими та податковими документами, а саме договорами купівлі - продажу, актами приймання -передачі товару, платіжними дорученнями, отриманими від TOB «Транс - Агентство -Сервіс» податковими та видатковими накладними та товарно - транспортними накладними.
Перелічені в акті перевірки обставини стосовно контрагента самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених між TOB «Транс -Агентство - Сервіс» та TOB «Укрзалізничпром» та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. Операції можуть визнаватися нікчемними (недійсними) лише у рамках правового поля і виключно на підставі відповідних фактів та доказів.
При складанні контролюючим органом акту перевірки використовується норма ч. 2 ст. 215 ЦКУ, згідно якої визнання нікчемної операції недійсної судом не вимагається.
Позивач не згодний з данним твердженням. Посилаючись на ст.. ст.. 215, 234 ЦКУ та ст.. 207 ГКУ позивач зазначив, що неправомірним (недійсним) вважатиметься той правочин, недійсність якого встановлена судом на вимогу заінтересованої особи (оспорюваний правочин).
Також, посилається на ч. 1 ст. 204 ЦКУ, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності) та зазначає, що відсутність земельних ділянок та транспортних засобів у TOB «Транс - Агентство -Сервіс» не свідчить про нікчемність або недійсність договорів, а рішення суду про визнання договорів між TOB «Транс - Агентство - Сервіс» та TOB «Укрзалізничпром» не має, а тому ДШ не має права стверджувати, що ці договори є недійсними і первинні документи не мають юридичної сили.
Позивач звертає увагу суду на те, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.12р. у справі №2а/1270/1874/2012 за позовом ТОВ «Транс -Агентство - Сервіс» до Алчевської ОДШ було визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо проведення позапланової перевірки, зобов'язано Алчевську ОДПІ утриматись від будь якого використання неправомірного акту №310/236-36713483 від 10.02.2012р. (на підставі якого і зроблений висновок про нікчемність) у своїй діяльності та поновити в базі даних «АС «результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» дані податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Транс - Агентство - Сервіс».
Таким чином висновки ревізорів про нікчемність операцій між нашим підприємством та ТОВ «Транс - Агентство - Сервіс» зроблені на підставі неправомірного акту перевірки і не містять під собою нормативного обґрунтування.
Позивач посилається на «Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 №984 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за №34/18772, яким встановлено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.
Відповідно до цього порядку, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контролі) за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Пунктом 7 даного порядку встановлено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені ПКУ, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.
Тобто згідно даного порядку податкові повідомлення - рішення приймаються на підставі порушень, встановлених під час проведення перевірки і які викладені в акті перевірки.
Як вбачається із спірного податкового повідомлення-рішення, підставою для його винесення є акт перевірки №00075/2306/32082194 від 29.03.12р., хоча за наслідками перевірки підприємства був складений акт від 09.04.12р. №15/22/32082194, і таким чином податкове повідомлення - рішення винесено неправомірно, без посилання на встановлені порушення, і тому на думку позивача підлягає скасуванню.
При визначенні штрафних санкцій по результатам перевірки податковим органом також було порушено вимоги «Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 №985 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за №1440/18735.
Так, відповідно до п. 2.1 цього порядку, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках .
Пунктом 2.2 даного Порядку встановлено, що у випадках, що зазначені у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 8 у разі зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника (форма «В4»).
В висновках акту перевірки ревізорами зазначається про те, що завищення суми податкового кредиту призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 50316 грн., але податкового повідомлення - рішення на дану суму відповідно до вимог чинного законодавства не виносилося.
Таким чином позивач також вважає неправомірним висновок ревізорів про завищення ТОВ «Укрзалізничпром» суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за тра вень 2011 року у сумі 50316 грн.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення на адміністративний позов, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїх заперченнях зазначив наступне. Враховуючи відсутність документів, які б підтверджували постачання товарів, послуг, ведення господарської діяльності у розумінні Податкового кодексу України ТОВ «Транс Агенство Сервіс» порушено вимоги п. 8 розділу ІІІ наказу ДПА України від 25.01.11№41(зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 №197/18935) в частині заповнення податкових декларацій з податку на додану вартість, оскільки дані в податкових деклараціях не підтверджені первиниими документами бухгалтерсього обліку.
Тому, на думку відповідача ТОВ TOB «Транс Агентство Сервіс» безпідставно сформовано податкові зобов'язання, (задекларовані в деклараціях та уточнюючих розрахунках ) за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів -покупців.
На порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1. ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 ПКУ від 02.12.10 № 2755-VI зі змінами, п. З ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України від 16.01.03 №436-IV п. 2 ст. З Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2, п. 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, П. 8 розділу III, п. 3.1 розділу V Наказу ДПА України від 25.01.11 № 41, та з урахуванням обґрунтування, викладеного в акті, платником TOB «Транс Агентство Сервіс» не надано первинних підтверджуючих документів щодо визначення податкових зобов'язань, в т.ч.: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків №№ 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 «Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні з податку на додану вартість за період з 01.01.11 по 31.08.11, які підтверджують правомірність формування показників податкової звітності що призвело до завищення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 63 624 067 грн.
За результатами опрацювання відхилень, встановлених системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, між сумами податкових зобов'язань TOB «Транс Агентство Сервіс» та податкового кредиту TOB «Укрзалізничпром» з податку на додану вартість встановлені розбіжності.
Враховуючи вище наведене, операції купівлі-продажу TOB «Транс Агентство Сервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу постачання до „вигодонабувача", у тому числі TOB «Укрзалізничпром».
Таким чином, операції з придбання товарів від TOB «Транс Агентство Сервіс», відображені у поданій податковій звітності TOB «Укрзалізничпром» не мають реального характеру.
Враховуючи вище викладене, ТОВ»Укрзалізничпром» вчинено правочини з придбання товарів у TOB «Транс Агентство Сервіс», що не спричинили реального настання правових наслідків та відповідно до вимог ст.203, 215, 216, 228 ЦК України є нікчемними.
TOB «Укрзалізничпром» було порушено вимоги ; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями.
Перевіркою встановлено завищення TOB «Укрзалізничпром» сум податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з TOB «Транс Агентство Сервіс» з 01.01.2011 р. по 31.05.2011 р.
Стосовно посилання позивача на невідповідність номеру акту перевірки та номеру акту, вказаного в податковому повідомленні-рішенні, зазначав, що це технічна помилка. Повідомлення-рішення за своїм змістом повністю відповідає висновкам акту перевірки від 09.04.2012 р. №15/22/32082194.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів та заперечень, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» зареєстровано виконавчим комітетом Первомайської міської ради 16.01.2003(а.с. 16), відповідно до довідки серії АБ 073121 з ЄДРПОУ має правовий статус юридична особа (а.с.17), знаходиться на податковому обліку як платник податків в ДПІ в м. Первомайську з 12.02.2003 №866 (а.с.18) та зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що видано 27.03.2010 свідоцтво серї НБ №166201 (а.с.19).
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.
Відповідно до 75.1.2. цього Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки врегульовані статтею 79 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Однією із підстав для проведення документальних позапланових перевірок підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України закріпив таку обставину - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
В судовому засіданні встановлено, що у період з 29.03.2012 р. по 04.04.2012 р. на підставі службових посвідчень, співробітниками Первомайської ОДПІ Луганської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з ПДВ щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Транс Агенство Сервіс» за період з 01.01.2011 р. по 31.05.2011 р.
За результатами перевірки було складено акт від 09.04.2012 р. № 15/22/32082194, в якому встановлено наступні порушення: п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.01.11р. по 31.05.11р. було незаконно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 86 615 грн.; п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України.
На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення рішення №0000052201 від 18.04.12р., яким TOB «Укрзалізничпром» було збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 36 300,00 грн., у тому числі за основним платежем - 36 299 грн., за штрафними санкціями - 1 грн.
З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи, підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача є отримання від Алчевської ОДПІ акту від 10.02.2012 р. № 310/236-36713483 « Про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс Агенство Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період 01.01.2011 по 31.08.2011р.
Проте в судовому засіданні встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «Транс Агенство Сервіс» оскаржило вказаний вище акт в судовому порядку та постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 р. у справі № 2а-1270/1874/2012 адміністративний позов задоволено повністю, якою визнано протиправними дії відповідача, зобов'язано вчинити певіні дії. Данна постанова набрала законної сили (а.с.137-150).
Висновок про заниження позивачем податку на додану вартість за квітень 2011 р. на загальну суму 36299 грн. вмотивований тим, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) позивачу від контрагента - постачальника, а саме відсутність трудових ресурсів, власних або орендованих складських приміщень та земельних ділянок, основних фондів, що не підтверджує реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Транс Агенство Сервіс» із платниками податків за перевіряємий період. Таким чином на підставі викладеного, у акті від 09.04.2012 р. № 15/22/32082194 зроблено висновок про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків та про нікчемність договору між позивачем та ТОВ «Транс Агенство Сервіс».
За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що вказане податкове повідомлення-рішення від 18.04.12р. №0000052201 підлягає скасуванню з огляду на нижчевикладене.
Справа розглядається у межах виниклого спору та заявлених позовних вимог.
При цьому, враховуючи спірний період, суд вважає необхідним при вирішенні спору керуватися Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями).
Суд вважає, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення.
Відповідно до п. 14.1.179, 14.1.181, ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
До справи позивачем надані декларації з податку на додану вартість за перевіряємий період з додатком № 5 розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, реєстри отриманих та виданих податкових накладних (а. с. 49-78).
Згідно ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій зокрема з придбання товарів. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту вважається дата тієї дії, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів; дата отримання платником податків товарів, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пп. 201.8 ст. 208 Податкового кодексу України, право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податків.
Згідно пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.
Таким чином, Податковим кодексом України передбачено лише єдиний випадок не включення юридичними особами, які зареєстровані платниками ПДВ, до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість Податковий кодекс України не передбачає.
Абзацем 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими Податковим кодексом України.
При цьому абзацем 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України.
З наведених правових норм вбачається, що умовою правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту є придбання ним товарів або послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Метою укладання таких угод повинно бути настання реальних наслідків з придбання товарів або послуг.
Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.
Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.
Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).
Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).
Отже підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.
Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, між ТОВ «Укрзалізничпром» та контрагентом - ТОВ «Транс Агенство Сервіс» був укладений договір поставки № ТСГ-22 від 01.10.2010 р. ( а.с.79-80).
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано накладні, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності, рахунки-фактри, платіжні доручення, (а.с.81-121).
Товарно-транспортні накладні в судове засідання не були надані, однак, в ході проведення перевірки відповідачем вони були вивченні, що також відображено акті перевірки.
Даний факт представником відповідача під час розгляду справи не заперчувався.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість по господарським операціям з контрагентом ТОВ «Транс Агенство Сервіс» сформовано у відповідності до вимог Податкового кодексу України.
Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.
Висновок відповідача щодо нікчемності укладених договорів ґрунтується на тому, що начебто він має протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.
Суд вважає висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів з ТОВ ««Транс Агенство Сервіс» безпідставними з огляду на таке.
Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.
З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Договір між позивачем та ТОВ ««Транс Агенство Сервіс» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.
02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.
Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: "У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави".
Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.
Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.
Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.
Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.
Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.
Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.
Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.
Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.
Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.
Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що дії відповідача щодо винесення оскаржуємого податкового повідомлення-рішення суперечать нормам Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про визання неправомірним висновоку ревізорів, зробленого в акті перевірки від 09.04.2012 р. № 15/22/32082194 про завищення позивачем суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 р., суд відмовляючи в задоволенні виходить з наступного.
Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. № 984.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства акт службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з п. 7 розділу IV Порядку за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Таким чином, рішенням податкового органу, з яким закон пов'язує виникнення у платника податків податкових зобов'язань, є податкове повідомлення-рішення.
Отже, акт перевірки, це лише службовий документ, компетентна обґрунтована думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті управлінського рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з думкою (позицією) ревізора, так і відхилити її.
Оскільки, під час розгляду справи встановлено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість по господарським операціям з контрагентом ТОВ «Транс Агенство Сервіс» сформовано у відповідності до вимог Податкового кодексу України, у результаті чого суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення, яке підлягає скасуванню, а висновки акту є лише думкою (позицією) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення, які не встановлюють для платника податків податкових зобов'язань.
Таким чином, позовні вимоги про визання неправомірним висновоку ревізорів, зробленого в акті перевірки від 09.04.2012 р. № 15/22/32082194 про завищення позивачем суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 р. не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000052201 від 18 квітня 2012 року, визнання неправомірним висновку ревізорів в акті перевірки від 09.04.2012 №15/22/32082194 про завищення ТОВ «Укрзалізничпром» суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 50316 грн. - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052201 від 18.04.2012 р., винесене Первомайською ОДПІ Луганської області ДПС, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 36 300 (тридцяти шести тисяч трьохсот) грн., у тому числі за основним платежем - 36 299 (тридцяти шести тисяч двохсот дев'яноста дев'яти ) грн., за штрафними санкціями - 1 (однієї) грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзалізничпром» судові витрати у розмірі 181 (ста вісімдесят однієї) грн. 50 коп.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 18 липня 2012 року.
СуддяЄ.О. Кисельова