Справа 0308/9851/12
Номер провадження 4-с/0308/134/12
03 серпня 2012 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої -судді Плахтій І.Б.,
при секретарі -Ковальчук А.В.,
з участю скаржника -ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції,
ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції. Скаргу мотивував тим, що перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_2 нажили квартиру в АДРЕСА_1 та житловий будинок в АДРЕСА_2, право власності на які зареєстровано на нього. 22.08.2011 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірваний. Вони з дружиною поділили нерухоме майно, уклавши відповідний договір від 25.08.2011 року, згідно якого житловий будинок в АДРЕСА_2 перейшов у володіння дружини, а квартира в АДРЕСА_1 залишилася йому. Під час звернення до нотаріуса для перереєстрації житлового будинку з'ясувалося, що 07.03.2012 року заступником начальника ВДВС Нововолинського міського управління юстиції була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. А тому, просить визнати незаконними дії суб'єкта оскарження щодо винесення вказаної постанови та скасувати постанову.
В судовому засіданні скаржник вимоги скарги підтримав з викладених у ній підстав. Просив скаргу задовольнити
Суб'єкт оскарження подав суду заяву про розгляд скарги у його відсутності. Крім того, подав письмове заперечення. Проти задоволення скарги заперечував.
Заслухавши пояснення скаржника, вивчивши заперечення суб'єкта оскарження, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що скарга до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Судом встановлено, що на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції перебуває виконавчий лист №2-2743 від 23.09.2011 року, виданий Луцьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 солідарно з основним боржником ОСОБА_3 в користь ПАТ «Кредитпромбанк»заборгованості за кредитним договором в розмірі 142089,95 грн.
Постановою заступника начальника ВДВС Нововолинського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 07.03.2012 року накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, яке належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми стягнення.
Посилання скаржника на те, що житловий будинок не належить йому на праві власності, оскільки за договором про поділ майна подружжя переданий у власність колишньої дружини, є безпідставними.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
На підтвердження належності будинку на праві власності колишній дружині скаржник подав копію Договору про поділ майна подружжя від 25.08.2011 року, відповідно до умов якого житловий будинок в АДРЕСА_2 перейшов у власність дружини, а квартира в АДРЕСА_1 залишилася йому.
Частиною 2 статті 69 СК України установлено, що договір про поділ нерухомого майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Відповідно до ч.3 ст334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Оскільки Договір про поділ майна подружжя від 25.08.2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не посвідчений нотаріально, його дійсність не визнана у встановленому законом порядку, а тому ОСОБА_2 не набула права власності на майно за цим договором.
Власником будинку в АДРЕСА_2 залишається ОСОБА_1, що, зокрема, підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно.
Крім того, статтею 16 ЦК України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом скарги скаржник, без відповідних повноважень, звернувся за захистом права власності колишньої дружини на частку в майні подружжя.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Скаржник не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності дій державного виконавця і порушення, у зв'язку з цим, його особистих права і свобод.
Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що дії заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції щодо ухвалення оскаржуваної постанови вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та в межах його повноважень, не порушують особисті права і свободи скаржника, а тому, в задоволенні скарги слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 209-210, 386-387 ЦПК України, суд
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції -відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги в п'ятиденний строк з моменту проголошення.
Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій