10.07.2012
2-\0514\998\2012
10 липня 2012 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
Головуючого - судді Тітової Т.А.
При секретарі Михайловській Т.П.
За участю позивача ОСОБА_1
Представника відповідача ТОВ « ДЕП № 2» і 3- особи ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю « Добропільське експлуатаційне підприємства № 2», 3-я особа ОСОБА_2, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю « ДЕП №2» 11 травня 2012 року , який уточнила заявою від 9 липня 2012 року , про поновлення її на роботі головним бухгалтером і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу 11425,33 грн. , донарахування премії та допомоги в зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
Позивач зазначила , що 9 грудня 2008 року була прийнята на роботу головним бухгалтером приватного підприємства « Добропільське експлуатаційне підприємство» на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_3
1 листопада 2011 року її було звільнено у зв»язку з переводом на інше підприємство.
2 листопада 2011 року прийнято в це підприємство на посаду головного бухгалтера ТОВ « ДЕП№ 2».За сумісництвом продовжувала виконувати роботу в ПП « ДЕП».
У квітні 2012 року у зв»язку з погіршення відносин з керівником їй було пропоновано звільнитися за власним бажанням , але вона відмовилась.
13 квітня 2012 року ознайомлена з наказом від 11 квітня 2012 року про звільнення на підставі ст.. 36 п. 2 КЗпП України по закінченню строку договору.
Вважає звільненням незаконним . Оскільки вона була переведена на інше підприємство, трудовий договір став безстроковий ,тому вже не існувала обставина, а саме вихід на роботу головного бухгалтера ПП « ДЕП», з якою пов»язувався момент закінчення строкового трудового договору .В підтвердження чого посилається на записи в її трудовій книжці про перевід під №№ 19-20, які різняться. Також у наказі про прийом у ТОВ « ДЕП№2»не зазначений строк трудового договору, який з нею укладається.
Також не згодна з тим, що за показники в роботі з липня 2011 року розмір преміювання , який встановлений до 30 % посадового окладу , був визначений 10 %, тому вважає не донарахованою премію і допомогу по тимчасовій втраті 1506 грн. та 470 .55 грн. допомоги з тимчасової втрати працездатності.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала і просить його задовольнити.
Представник відповідача ТОВ « ДЕП№ 2» ОСОБА_2 , який виступає також 3- особою, позов ОСОБА_1 не визнав.
Пояснив, що існує ТОВ « Добропільське експлуатаційне підприємство № 2» , створене рішенням загальних зборів учасників 5 листопада 2044 року . Згідно уставних змін від 20 липня 2007 року він є учасником і директором даного товариства. Також з 15 вересня 2008 року він є засновником і директором приватного підприємства « Добропільське експлуатаційне підприємство».
ОСОБА_1 в 2008 році на період відпустки ОСОБА_3 по догляду за дитиною була прийнята головним бухгалтером ЧП « ДЕП» за строковим договором і виконувала роботу за сумісництвом в ТОВ « ДЕП№ 2».
В листопаді 2011 року , оскільки в ПП рівень фінансових операцій доходив до максимуму , в цілях збереження існуючого податкового обтяження ним приймається рішення про переведення всіх працівників ПП у ТОВ ДЕП№ 2.На підставі поданих працівниками заяв вони звільнялись згідно наказу № 68 -к від 1 листопада 2011 року за переведенням у ТОВ « ДЕП№2» .За цим наказом була звільнена і ОСОБА_1 , а наказом від 2 листопада 2011 року вона прийнята за переведенням в ТОВ « ДЕП №2» на час відпустки ОСОБА_3 до досягнення дитиною 3-річного віку 20 лютого 2012 року. ОСОБА_3, яка перебувала у відпустці, також згідно їїзаяви була переведена у ТОВ « ДЕП№ 2» . Після закінчення відпустки ОСОБА_3 21 лютого 2012 року присту пила до виконування обов»язків головного бухгалтера у ТОВ « ДЕП№ 2». Оскільки ОСОБА_1 з 20 лютого 2012 року була непрацездатною і знаходилась на лікарняному, її було звільнено з ТОВ « ДЕП №2» 11 квітня 2012 року по закінченню строку трудового договору. Вважає звільнення позивача законним, оскільки ОСОБА_1 наосновне місце роботи , яке зберігалась за ОСОБА_4, приймалась за строковим трудовим договором .Надати суду заяви про звільнення за переведенням та прийняття представник не мав можливості, пояснивши, що ці документи зникли .
Вислухавши пояснення осіб, допитав свідків, дослідивши матеріали справи та інші надані суду документи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.
З матеріалів справи встановлено, що згідно змін до статуту від 20 липня 2007 року діє ТОВ « ДЕП № 2», а за статутом від 15 вересня 2008 року діє засноване ПП « ДЕП» , директорами яких є ОСОБА_2
9 грудня 2008 року згідно наказу № 18-к по ПП ДЕП» ОСОБА_1 приймається на роботу головним бухгалтером на строк відпустки по вагітності та пологах головного бухгалтера ОСОБА_3
В трудовій книжці на ім.»я ОСОБА_1 , копія якої є в матеріалах справи, зроблений запис за № 17 про укладення трудового договору на строк у відповідності до наказу № 18-к від 9 грудня 2008 року.
Наказом від 14 квітня 2009 року № 18-к строк трудового договору з ОСОБА_1 визначений на час відпустки ОСОБА_3 по догляду за дитиною до досягнення 3 років до 20 лютого 2012 року.
З пояснень ОСОБА_2 , досліджених судом книг наказів по ПП « ДЕП» та ТОВ « ДЕП№2» , самих наказів слідує, що 1 листопада 2011 року на наказом № 68-к працівники ПП, серед яких зазначена позивач ОСОБА_1 звільняються за переведенням в ТОВ « ДЕП№ 2»на підставі ст.. 36 п. 5 КЗпП України.
Запис про звільнення здійснена в трудовій книжці ОСОБА_1 під № 18.
Згідно наказу по ТОВ « ДЕП№ 2» від 2 листопада 2011 року № 26-к звільнені з ПП працівники приймаються на роботу в дане підприємство по переведенню.
При чому, як зазначено в наказі, ОСОБА_1 приймається головним бухгалтером на час безоплатної відпустки до погляду за дитиною до 3років ( до 20 лютого 2012 року) ОСОБА_3
Наказом від 11 квітня 2012 року ОСОБА_1 звільнено з ТОВ « ДЕП№2» на підставі ст.. 36 п. 2 КЗпП України за закінченням строку.
Суд вважає, що підстав для визнання звільнення незаконним не існує.
Відповідно до ст.. 36 ч. 1 п. 2 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку ( пункти 2 і3 статті 23).
Достовірно встановлено, що з ОСОБА_1 був укладений трудовий договір на строк перебування основного працівника у відпустці догляду за дитиною до досягнення 3 річного віку 20 лютого 2012 року.
Позивач ОСОБА_1 Визнала ту обставину , то її приймали на основну роботу на певний строк.
Оскільки 1 листопада 2011 року здійснюється переведення працівників із ПП у ТОВ « ДЕП№2» , то за тимчасово відсутнім працівником ОСОБА_3 , яка на цей час перебуває у соціальній відпустці, зберігається право зайняти посаду головного бухгалтера на підприємстві, в яке переводяться всі працівники.
Намір ОСОБА_3 продовжити роботу після закінчення відпустки по догляду за дитиною у ТОВ « ДЕП №2» підтверджено проведеним її переведенням на підставі наказу № 79-к від 1 листопада 2011 року про звільнення з ПП і наказом № 31-к від 2 листопада 2011 року про прийняття за переведенням у ТОВ « ДЕП №2» головним бухгалтером зі зберіганням права на відпустку до 20 лютого 2012 року.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 підтвердила і пояснила, що з самого початку вона була прийнята на постійну роботу в ТОВ « ДЕП№2»головним бухгалтером. . В 2008 році після утворення ПП вона разом зі всім штатом працівників була переведена в ПП « ДЕП» головним бухгалтером , звідки пішла у відпустку по догляду за ново родженою дитиною. Коли проводилось знову переведення всієї чисельності працівників у ТОВ « ДЕП№2» , вона погодилась на переведення, писала заяву і була переведена. По закінченню відпустки 21 лютого 2012 року вийшла на роботу.
Таким чином, оскільки відбувалось переведення працівників з одного підприємства на інше в межах існуючої штатної чисельності , що судом перевірене і підтверджене відповідними документами ( штатним розписом в ТОВ « ДЕП № 2») , доводи ОСОБА_1 про те, що вона прийнята на нове місце роботи і в новому підприємстві на постійну роботу є надуманими і не знаходять свого підтвердження.
Наявність двох записів в трудовій книжці на ім.»я ОСОБА_1 за №№19 і 20 щодо прийняття на роботу за строковим договором, одна з яких № 19 визнана недійсною, не виключається нормою ведення трудових книжок. Посилання позивача на те, що запис був здійснений іншим робітником, ніж тим, що працював на час видання наказів , знаходить своє пояснення в показаннях свідка ОСОБА_5 Остання пояснила, що запис проводила вона , помилилась, бо не мала досвіду роботи , а попередній працівник ОСОБА_6 не встигла зробити записи в трудових книжках, бо погано себе почувала і пішла у відпустку по вагітності.
Доводи позивача про те, що вона не писала заяви про прийняття її у ТОВ « ДЕП№2» на строк та не була ознайомлена з наказом суд до уваги не приймає,оскільки сама заява відсутня та не може бути надана суду . А об»єктивно ОСОБА_1 знала, що приймається на роботу по переводу , де була прийнята на строк , а основний працівник знаходиться у відпустці. Вихід основного працівника на роботу є підставою для припинення трудового договору з позивачем , цим обумовлений факт припинення з нею трудового договору .
Відносно незгоди позивача з розміром преміювання , то суд зазначає наступне. Положенням про преміювання , яке є додатком № 5 ( Положення про преміювання ІТР ТОВ « ДЕП № 2» до колективного договору , адміністрацією товариства проводиться нарахування та виплата премії за показники в роботі. Як зазначає позивач, преміювання здійснено в розмірі 10 % .Позивачем не доведено, чому вона претендує на преміювання в 30 % посадового окладу, а виплата премії в 10 % посадового окладу є порушенням закону. В зв»язки з цим підстав для збільшення проведених виплат не встановлено.
Також суд відхиляє вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
У відповідності до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі порушення його законних прав , що призвели до моральних страждань . Однак порушення прав позивача з боку відповідача судом не встановлено.
Керуючись ст.. 232 КЗпП України, ст.. ст.. 10, 57 ,650 ,209 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю « Добропільське експлуатаційне підприємство № 2», 3-я особа ОСОБА_2, про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушено прогулу , донарахування премії і допомоги по тимчасовій непрацездатності, відшкодуванні моральної шкоди .
На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через даний суд протягом 10 днів.
Суддя Тітова Т.А.
10.07.2012