Компаніївський районний суд Кіровоградської області
Справа № 1110/1470/12
31 липня 2012 року селище Компаніївка
Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючої судді Варакіної Н.Б.
при секретарі Степановій Л.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в селищі Компаніївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування вимог посилається на те, що 8 червня 2012 року ОСОБА_2 в приміщенні Компаніївського районного суду Кіровоградської області та в магазині, розташованому в с. Мар»ївка Компаніївського району Кіровоградської області поширила неправдиву інформацію, яка принижує її честь і гідність, про те, що діти ОСОБА_1 «нагуляні», «байстрюки», в зв'язку з чим позивач виїхала на постійне місце проживання з Рівненської області в с. Мар»ївка Компаніївського району Кіровоградської області. Неправомірні дії відповідача негативно впливають на її здоров'я, психологічний стан, спричиняють нервове напруження, порушили її звичайний ритм життя. Просить визнати, що поширена ОСОБА_2 інформація про те що її діти «нагуляні», «байстрюки»не відповідає дійсності та принижує її честь, гідність та ділову репутацію. Зобов'язати ОСОБА_2 припинити неправомірні дії щодо приниження її честі, гідності та ділової репутації та зобов'язати спростувати недостовірну інформацію в усній формі тій особі, якій відповідач її поширила. Стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 1 600 грн. та судові витрати.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 вимоги підтримали, просили задовольнити. Суду пояснили, що 8 червня 2012 року Компаніївським районним судом Кіровоградської області розглядалась адміністративна справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП. ОСОБА_2 перебувала в коридорі приміщення суду в очікуванні виклику в судове засідання, як особа, за заявою якою складений адміністративний протокол відносно позивача, де, в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, поширила інформацію про те що діти позивача «нагуляні», «байстрюки». Після чого, того ж дня, прибувши в с. Мар»ївка Компаніївського району Кіровоградської області в приміщені магазину, розташованого по АДРЕСА_1, в присутності ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 поширила вищезгадану інформацію. При цьому в магазині перебували інші мешканці села, які її чули та почали розповсюджувати по селу. Позивач працює поваром у СВК «Нива», після зазначеної події їй прийшлось виправдовуватися перед колегами по роботі та односельцями що зазначена інформація є неправдивою, що негативно вплинуло на її здоров'я та психологічний стан. Просила задовольнити позов.
ОСОБА_2 вимоги не визнала. Суду пояснила, що перебуває з ОСОБА_1 у неприязних відносинах. Оскільки позивач її постійно ображає, звернулась до Компаніївського РВ з заявою, після чого відносно ОСОБА_1 склали адміністративний протокол. Вважає, що подачею зазначеного позову ОСОБА_1 намагається їй помститися за звернення до міліції. 8 червня 2012 року разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували в коридорі приміщення Компаніївського районного суду Кіровоградської області в очікування розгляду адміністративної справи відносно ОСОБА_1 Розмовляла з ОСОБА_5 про життєві проблеми, недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1 не розповсюджувала. Крім того, заперечила факт перебування того ж дня в магазині, розташованому по АДРЕСА_1 та розповсюдження в присутності ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 інформації щодо дітей позивача. Надала до суду письмові заперечення, в яких просила стягнути витрати на правову допомогу.
Свідок ОСОБА_4 суду показав, що 8 червня 2012 року разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували в коридорі приміщення Компаніївського районного суду Кіровоградської області в очікування розгляду адміністративної справи відносно ОСОБА_1 Оскільки сидів поблизу, чув розмову між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в якій відповідач повідомляла останній що діти ОСОБА_1 «нагуляні», «байстрюки», в зв'язку з чим вона виїхала з західної України на постійне місце проживання в с. Мар»ївка Компаніївського району Кіровоградської області.
Свідок ОСОБА_8 суду показала, що ОСОБА_2 після 10 червня 2012 року стоячи на зупинці в с. Мар»ївка, в очікуванні автобуса, який привозить дітей з дитячого садка, в розмові з ОСОБА_9 обзивала нецензурною лайкою ОСОБА_1 та казала, що її діти «нагуляні», «байстрюки». Крім того, показала, що не була присутня 8 червня 2012 року в магазині в АДРЕСА_1 де б чула, що ОСОБА_2 розповсюджувала інформацію про дітей ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_10 суду показала, що працює у СВК «Нива» обліковцем. Суду показала, що в червні 2012 року чула, що між механізаторами зазначеного підприємства ходили чутки, що діти ОСОБА_1 «нагуляні», «байстрюки»і що зазначену інформацію розповсюдила ОСОБА_2
Свідки ОСОБА_6, яка є приватним підприємцем та продавцем в магазині, розташованому в АДРЕСА_1 та ОСОБА_7 суду показали, що факту коли б ОСОБА_2 в магазині поширювала інформацію про дітей ОСОБА_2 ні 8 червня 2012 року, ні будь-якої іншої дати не було.
Свідок ОСОБА_5 суду показала, що 8 червня 2012 року перебувала разом із ОСОБА_2 в коридорі приміщення Компаніївського районного Кіровоградської області в очікування розгляду адміністративної справи відносно ОСОБА_1 Поблизу них сидів ОСОБА_4 Вела розмову з ОСОБА_2, в якій про позивача мова не йшла, будь якої інформації щодо її дітей відповідач не висловлювала. Крім того, заперечила факт, про який повідомила свідок ОСОБА_8, розповсюдження інформації щодо дітей позивача ОСОБА_2 на зупинці громадського транспорту.
Заслухавши пояснення сторін, представника позивача ОСОБА_3, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Разом з тим, згідно зі ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім»ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (стаття 32 Конституцій України).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій , які на думку позивача порушують його право на повагу до гідності, честі та ділової репутації.
Відповідно до ч. 4, 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, у такий же спосіб, в який вона була поширена.
Позивач, заявляючи позов, посилалася на такі норми матеріального права, як ст.ст. 270, 277 ЦК України, а також на те, що поширенням відповідачкою недостовірної інформації щодо неї, було порушено його право на повагу до гідності та честі, ділової репутації.
В позовній заяві та в судовому засіданні позивач наголошувала на тому, що негативну інформацію про неї відповідач поширила в приміщенні Компаніївського районного суду та магазині, розташованому в с. Мар»ївка, посилаючись на покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, яким безпосередньо зазначена інформація була поширена.
Допитані в судовому засіданні свідки, а саме ОСОБА_5, яка вела розмову з відповідачем у приміщенні Компаніївського районного суду Кіровоградської області та ОСОБА_6, ОСОБА_7 заперечили факт поширення інформації про дітей позивача відповідачем.
Свідок ОСОБА_8 також заперечила факт поширення негативної інформації відповідачем в приміщенні магазину, але показала, що після 10 червня 2012 року, на зупинці громадського транспорту ОСОБА_2 поширювала вищезгадану інформацію в присутності декількох осіб, в тому числі і ОСОБА_5
Зазначені свідчення спростовуються показами свідка ОСОБА_5, яка заперечила зазначений факт.
Покази свідка ОСОБА_4 про те, що він чув розмову між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, в якій остання поширювала інформацію про дітей позивача спростовуються показами свідка ОСОБА_5 та поясненнями ОСОБА_2
З показів свідка ОСОБА_11 вбачається, що особисто вона не була присутня при факті розповсюдження ОСОБА_2 інформації про дітей позивача, а чула тільки чутки про це від механізаторів СВК «Нива», де працює вона та позивач.
Відповідно статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На позивача покладається обов»язок довести лише факт поширення відомостей, які його ганьблять, особою, до якої пред»явлений позов. Проте, позивач має право подати докази невідповідності дійсності таких відомостей.
Відповідно доп.18 Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року, згідно з положеннями статті 277 ЦК України та статті 10 ЦПК України, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Інформація, про факт розповсюдження якої стверджує позивач перевірити на предмет її істинності можливо лише із застосуванням спеціальних знань у певній галузі.
Позивачем не надано доказів на підтвердження факту поширення інформації відповідачем та того, що внаслідок цього було порушені її особисті немайнові права та завдана моральна шкода.
Крім того, позивач не скористалась своїм правом довести, що дана інформація є недостовірною.
Оскільки позивач не надала суду безспірних доказів того, що відповідачка поширювала стосовно неї інформацію, що її діти «нагуляні», «байстрюки - позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Позивачу відмовлено у задоволенні позову повністю.
Відповідач надав копії квитанції про оплату послуг адвоката в розмірі 200 грн. за складання заперечень та консультацію.
Розмір витрат на правову допомогу не перевищує встановлених граничних розмірів компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, визначених Постановою КМУ № 590 від 27 квітня 2006 року і підлягає стягненню з позивача.
На підставі ст.ст. 277, 280, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, спростуванні недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати за надання правової допомоги в розмірі 200 грн.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Компаніївського
районного суду
Кіровоградської області Н.Б. Варакіна