"02" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/67024/11
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Васильченко Н.В., Розваляєвої Т.С., Смоковича М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Васильківського міськрайонного центру зайнятості на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі №2-а-9584/10/1070 за позовом Васильківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
У листопаді 2010 року Васильківський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 24669,30 грн. допомоги по безробіттю.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості грошові кошти у розмірі 1743,04 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Васильківський міськрайонний центр зайнятості подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі з мотивів невірного застосування судами норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав до її задоволення.
Судами встановлено, що 03.06.2009р. ОСОБА_1 звернувся до центру зайнятості з письмовою заявою про надання статусу безробітного, до вирішення питання його працевлаштування, відповідно до законів України «Про зайнятість населення»та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», у якій зазначив, що на час подачі заяви він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, не займається трудовою діяльністю та не отримує пенсію.
Наказом Васильківського міськрайонного центру зайнятості від 03.06.2009р. № НТ090603 відповідачу з 03.06.2009р. надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
За результатами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення позивачем складено Акт перевірки №34 від 15.09.2010р., яким на підставі довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців встановлено, що 03.04.2009р. стосовно відповідача внесені дані про реєстрацію його фізичною особою-підприємцем, про що зроблено запис за № 2333006 0002 003270.
Водночас, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 03.04.2009р. внесено також запис про рішення відповідача про припинення підприємницької діяльності за власним бажанням № 2333005 0001 003270, а стосовно державної реєстрації припинення підприємницької діяльності відповідача зазначено, що вона проведена 30.06.2009р. за № 2333006 0002 003270.
На підставі даних документів посадовими особами позивача було складено претензію, адресовану відповідачу на суму 24669,30 грн. від 22.09.2010р. № 673, яка була отримана відповідачем 28.09.2010р., про що свідчить його підпис у відповідній графі про отримання у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Частиною 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Стаття 1 Закону України «Про зайнятість населення»року дає визначення поняття «зайнятість», як діяльності, пов'язаної із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
За змістом п. «б»ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача необґрунтовано виплачених коштів як допомоги по безробіттю за період з 03.06.2009р. по 30.06.2009р., суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що реєстрація відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності свідчить про його зайнятість як особи, що самостійно забезпечує себе, а отже про безпідставність виплаченої допомоги по безробіттю у вказаний період.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, вірно встановив фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин і обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону при цьому не допущено.
Як вбачається із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі наведеного , керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів
Касаційну скаргу Васильківського міськрайонного центру зайнятості залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі №2-а-9584/10/1070 залишити без змін.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, в порядку та у строки, встановлені КАС України.
Суддя Н.В. Васильченко