02 серпня 2012 року м. Київ К-7281/10
головуючий, судді Муравйов О.В., Приходько І.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Радянському районі Автономної Республіки Крим (далі -Управління)
на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.03.2009
та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009
у справі № 2а-8406/08/1
за позовом ОСОБА_1
до Управління,
Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим,
Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим та
Міністерства праці та соціальної політики України
про зобов'язання нарахувати щомісячну соціальну державну допомогу.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просила зобов'язати відповідача нарахувати їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% пенсії за віком за 2006-2008 роки.
Постановою названого суду від 10.03.2009 позов задоволено частково; визнано незаконною бездіяльність Управління, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті позивачеві як дитині війни підвищення до пенсії з травня по грудень 2008 року та зобов'язано відповідача провести відповідні нарахування та виплати; в решті позову відмовлено за необґрунтованістю.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 назване рішення суду першої інстанції змінено шляхом виключення з цього рішення відмови у задоволенні позову щодо визнання незаконною бездіяльності Управління, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті позивачеві як дитині війни підвищення до пенсії з травня по грудень 2008 року; в решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Управління просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що зазначена державна соціальна допомога виплачувалася позивачеві у спірний період відповідно до вимог чинного на той час законодавства.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення у справі в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Управління з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у розгляді справи було встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Причиною виникнення спору зі справи стала відмова Управління здійснити перерахунок розміру пенсії позивачеві відповідно до вимог статті 6 названого Закону у 2006-2008 роках.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог статті 7 зазначеного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2006 рік.
Законом України від 19.01.2006 № 3367-IV внесені зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а статтю 110 викладено в іншій редакції, а саме - встановлено, що державна соціальна підтримка дітей війни, передбачена статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив порядку нарахування та виплати надбавки до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому вимоги позивача стосовно такої виплати у зазначеному році обґрунтовано було залишено без задоволення.
Водночас пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 названого Закону було зупинено на 2007 рік. При цьому статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону.
В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням наведених законодавчих приписів, як вірно зазначили суди, у 2007 році з 09.07.2007 доплата до пенсії громадянам, що мають статус дітей війни, повинна була здійснюватись за правилами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому непроведення Управлінням відповідних нарахувань є протиправною бездіяльністю цього суб'єкта владних повноважень.
З тих самих підстав слід визнати протиправною і відмову відповідача виплачувати щомісячне довічне грошове утримання позивачам в порядку статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2008 році з 22.05.2008, позаяк рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано неконституційним положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно з яким текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції:
"Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Таким чином, з 22.05.2008 вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни визначено мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого механізму обчислення мінімальної пенсії за віком або її розміру.
З огляду на те, що на час подання ОСОБА_1 цього позову статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачався річний строк звернення до адміністративного суду з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, то суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог щодо нарахування спірної допомоги поза межами річного строку з моменту подання даного позову.
А відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Радянському районі Автономної Республіки Крим відхилити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2009 у справі № 2а-8406/08/1 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:О.В. Муравйов
І.В. Приходько