02 серпня 2012 року м. Київ К-7027/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Муравйов О.В., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області (далі -Управління)
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2008
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2010
у справі № 2-а-9279/08/1570
за позовом ОСОБА_1
до Управління
про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії дитині війни.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив нарахувати та виплатити їй як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006 по теперішній час.
Постановою названого суду від 18.12.2008 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Управління, яка полягала у невиплаті позивачеві як дитині війни підвищення до пенсії з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 18.12.2008 та зобов'язано відповідача провести відповідні нарахування та виплати; в решті позову відмовлено за необґрунтованістю.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано, однак прийнято те саме рішення по суті спору.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Управління просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неврегульованість механізму розрахунку підвищення до пенсії, яке є предметом даного спору, з огляду на відсутність нормативного визначення поняття «мінімальна пенсія за віком».
Справу розглянуто у письмовому провадженні відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення у справі в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для зміни оскаржуваних рішень з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у розгляді справи було встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог статті 7 зазначеного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2006 рік.
Законом України від 19.01.2006 № 3367-IV внесені зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а статтю 110 викладено в іншій редакції, а саме - встановлено, що державна соціальна підтримка дітей війни, передбачена статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив порядку нарахування та виплати надбавки до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому вимоги позивача стосовно такої виплати у зазначеному році обґрунтовано було залишено судами без задоволення.
Водночас пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 названого Закону було зупинено на 2007 рік. При цьому статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону.
В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням наведених законодавчих приписів, як вірно зазначили суди, у 2007 році з 09.07.2007 доплата до пенсії громадянам, що мають статус дітей війни, повинна була здійснюватись за правилами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому непроведення Управлінням відповідних нарахувань є протиправною бездіяльністю цього суб'єкта владних повноважень.
З тих самих підстав слід визнати протиправною і відмову відповідача виплачувати щомісячне довічне грошове утримання позивачам в порядку статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2008 році з 22.05.2008, позаяк рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано неконституційним положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно з яким текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції:
"Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Таким чином, з 22.05.2008 вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни визначено мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому слід зазначити, що положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого механізму обчислення мінімальної пенсії за віком або її розміру.
Однак у розглядуваній справі суд першої інстанції безпідставно обмежив спірні виплати терміном до 31.12.2008 у той час, коли позивач наполягав на продовженні виплат і після цього періоду. Не було виправлено цієї помилки і апеляційним судом.
Водночас слід зазначити, що пенсія є періодичним платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена у часі.
Підвищення до пенсії як додаткова виплата особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має невизначений у часі граничний термін виплати.
Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі дітям війни, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.
Зміна правового регулювання вказаних виплат відбулася у зв'язку із прийняттям Закону України від 14.06.2011 № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (який набрав чинності 19.06.2011), частиною сьомою якого передбачено, що положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Проте станом на дату ухвалення судових рішень зі спору зазначені зміни внесені не були, що свідчить про відсутність підстав для обмеження таких виплат будь-яким строком.
За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2010 у справі № 2-а-9279/08/1570 змінити, виключивши з абзаців четвертого та п'ятого її резолютивної частини слова «по 18 грудня 2008 року».
3. В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2010 у справі № 2-а-9279/08/1570 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:О.В. Муравйов
І.В. Приходько