"26" липня 2012 р. м. Київ К-26907/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
на постанову господарського суду Київської області від 24 березня 2009р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010р.
у справі №А20/143-07/6
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Васильківський шкірзавод»(надалі -ВАТ «Васильківський шкірзавод»)
до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі -Васильківська ОДПІ Київської області)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Позивач звернувся до господарського суду Київської області з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ Київської області від 15.09.2006р. №000542340/2.
Постановою господарського суду Київської області від 24 березня 2009р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010р., позов було задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ Київської області від 15.09.2006р. №000542340/2; судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.
Не погодившись з висновками судів попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р., про що складено акт від 16.05.2006р. №1126-23-1-12/00307862.
Висновками зазначеного акта встановлено, що в перевірений період позивачем порушено вимоги п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, вказано, що фактична сума витрат підприємства за І квартал 2004р.у у розмірі 2232,40 тис. грн. (яка вже була включена до складу валових витрат за І квартал 2004р.) була повторно включена частинами до складу валових витрат за ІІІ квартали 2004р., річну декларацію за 2004р. та І квартал 2005р., чим занижено податок на прибуток за перевірений період на 167525,00грн. У зв'язку з викладеним, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення №000542340/2 від 15.09.2006р.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що фактично понесені позивачем у І-му кварталі 2004р. валові витрати підтверджуються первинними бухгалтерськими документами на суму 5761236,51грн. і відхилення від задекларованих витрат згідно декларації за І-й квартал 2004р. становить сума 2232,40 тис. грн. Таким чином, оскільки видатки на придбання товарно-матеріальних цінностей, фактично сплачених у І-му кварталі 2004р., не враховано позивачем у відповідному періоді, підприємством на підставі приписів п.5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відображено такі витрати у складі податкової декларації за наступні податкові періоди.
Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).
П.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Таким чином, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. У протилежному випадку відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.
При чому, згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Податковим органом не було вказано на невідповідність зазначених вище витрат в сумі 2232,40 тис. грн. господарській діяльності позивача.
Відповідно п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до п. 6.1 ст.6 цього Закону.
Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Однак, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, або не подавати такий розрахунок, якщо уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Такі самі визначення права платника податку були встановлені п. 2.1 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143: якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.
Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість заявленого адміністративного позову.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області -залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Київської області від 24 березня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ М.І. Костенко
___________________ С.Е. Острович
Суддя Н.Є. Маринчак