"24" липня 2012 р. м. Київ К/9991/11917/12
Вищий адміністративний суд України колегією суддів у складі
Бим М.Є., Гашицького О.В. (суддя-доповідач), Горбатюка С.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до секретаря Кривоносівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Кравченко Валентини Іванівни про визнання дій протиправними, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 3 вересня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року,
встановив:
Звернувшись у березні 2008 року до суду з цим позовом, ОСОБА_4 оскаржив відмову секретаря Кривоносівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Кравченко В.І. зареєструвати і прийняти до розгляду подану його представником ОСОБА_6 в кінці липня 2006 року заяву про розгляд 9 серпня 2006 року сесією сільської ради питання про зобов'язання землевпорядника видати акт відводу земельної ділянки, виділеної позивачеві в установленому порядку.
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області ухвалою від 3 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року, передав цю справу на розгляд Драбівському районному суду Черкаської області.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їхні рішення.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Суд першої інстанції в ухвалі про передачу справи до іншого суду зазначив, що після задоволення відводів та самовідводів суддів неможливо утворити новий склад суддів, тому є підстави для застосування положень частини третьої статті 32 КАС, згідно з якою якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду, суд вирішує питання про передачу справи до іншого адміністративного суду в порядку, встановленому статтею 22 цього Кодексу.
Апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність доводів, наведених позивачем в апеляційній скарзі, та необхідність погодитися з рішенням суду першої інстанції передчасно.
Позивач в апеляційній скарзі (а.с. 79-80) зазначав, що п'ятеро суддів Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області почергово відкривали провадження в цій справі, однак в подальшому без будь-яких підстав відмовилися від подальшого розгляду справи (з посиланням на відводи суддям, заявлені ним), хоч відвід окремим із них не було заявлено, в інших заявах позивача та його представника містилася вимога про належний розгляд справи чи самовідвід; заяви частини суддів про самовідвід не були розглянуті судом в установленому КАС порядку.
Із матеріалів справи вбачається, що:
суддя-доповідач, відкривши ухвалою від 31 березня 2008 року провадження в цій справі (а.с. 22) і не вносячи питання про відвід відповідно до положень статті 31 КАС для розгляду в судове засідання, своєю ухвалою від 15 квітня 2008 року задовольнив заявлений йому позивачем відвід (а.с. 29);
відомості про передачу справи іншому судді-доповідачу та розгляд в порядку, встановленому статтею 31 КАС адресованої голові суду заяви цього судді (без зазначення дати) про самовідвід (а.с. 31) відсутні;
інший суддя-доповідач, повторно відкривши ухвалою від 8 травня 2008 року провадження в цій справі (а.с. 32), без внесення питання про відвід відповідно до положень статті 31 КАС в судове засідання, ухвалою від 22 травня 2008 року задовольнив заявлений йому представником позивача відвід і направив справу голові суду для її передачі іншому судді (а.с. 38);
відомості про передачу справи іншому судді-доповідачу та розгляд в порядку, встановленому статтею 31 КАС адресованої голові суду заяви цього судді (без зазначення дати) про самовідвід (а.с. 40) відсутні;
інший суддя-доповідач, повторно відкривши ухвалою від 13 червня 2008 року провадження в цій справі (а.с. 41), цією ж ухвалою призначив попереднє судове засідання, однак без його проведення своєю ухвалою від 10 липня 2008 року задовольнив заявлений йому представником позивача відвід із прийняттям рішення про передачу справи іншому судді (а.с. 45-46);
інший суддя-доповідач, повторно відкривши ухвалою від 15 липня 2008 року провадження в цій справі (а.с. 47), цією ж ухвалою призначив справу до розгляду в попередньому судовому засіданні. Суд ухвалою від 23 липня 2008 року заявлений головуючому судді представником позивача відвід задовольнив і направив справу голові суду для її передачі іншому судді (а.с. 56);
інший суддя-доповідач, також повторно відкривши ухвалою від 25 липня 2008 року провадження в цій справі (а.с. 61), цією ж ухвалою призначив справу до розгляду в попередньому судовому засіданні. Суд ухвалою від 13 серпня 2008 року заявлений головуючому судді представником позивача відвід задовольнив і направив справу голові суду для передачі іншому судді (а.с. 66). Однак 3 вересня 2008 року суд під головуванням цього ж судді розглянув матеріали справи і постановив ухвалу про передачу справи до іншого загального місцевого суду (а.с. 73).
В рішенні апеляційного суду відсутні відомості про дослідження матеріалів справи та правову оцінку судом зазначених обставин, про які йшлося в апеляційній скарзі позивача.
Наведене дає підстави для висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи про порушення судом першої інстанції положень КАС щодо порядку розгляду заяв про відводи і самовідводи, та безпідставність окремих із них та направлення справи до іншого суду судом апеляційної інстанції не досліджено і не враховано без достатнього обґрунтування.
Відповідно до вимог статті 220 КАС суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або/та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Отже, рішення апеляційного суду слід скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд в іншому складі суддів.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до секретаря Кривоносівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Кравченко Валентини Іванівни про визнання дій протиправними скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Чинним процесуальним законом не передбачено можливість оскарження цієї ухвали суду касаційної інстанції.
Судді