"01" серпня 2012 р. м. Київ К-25006/10
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько О.В.,
при секретарі Сватко А.О.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області (далі -ДПІ)
на постанову господарського суду Луганської області від 12.10.2007
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010
у справі № 2/491ад
за позовом спільного підприємства з іспанським інвестором "Інтерсплав" (далі -Підприємство)
до ДПІ,
за участю прокурора Луганської області,
про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача -не з'явились,
відповідача -Шевченка Т.М.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов (з урахуванням подальшого уточнення до нього) подано про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з ПДВ за жовтень 2006 року в сумі 2 494 729 грн.
Постановою господарського суду Луганської області від 12.10.2007 зазначені позовні вимоги задоволено з тих мотивів, що право платника на отримання бюджетного відшкодування не залежить від результатів зустрічних перевірок його постачальників за умови відсутності порушень податкової дисципліни з боку такого платника під час формування від'ємного значення ПДВ.
В апеляційному порядку справа переглядалася неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.03.2010 ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2007 зі спору було скасовано з направленням справи до цього ж суду на новий апеляційний розгляд з причин відсутності доказів повідомлення прокуратури Луганської області про дату, час і місце проведення судового засідання.
За наслідками повторного апеляційного розгляду ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 назване рішення суду першої інстанції було залишено без змін з тих самих підстав.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та неповне з'ясування ними обставин, що входять до предмета доказування у справі. Зокрема, скаржник зазначає, що судами не було дослідження реальності виконання операцій з поставки металобрухту позивачеві, за якими у Товариства виникло право на оспорювану податкову вигоду.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що підставою для відмови позивачеві у виплаті йому задекларованої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року у розмірі 2 494 729 грн. слугував висновок податкового органу про відсутність установленого факту надмірного надходження відповідних сум цього податку до бюджету за наслідками зустрічних перевірок постачальників позивача. При цьому в ході проведення контролюючим органом перевірки Підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за спірний період порушень податкової дисципліни з боку позивача у формуванні від'ємного значення ПДВ виявлено не було, що підтверджується змістом довідки від 19.12.2006 № 00180/1640/058272501 (складеної за результатами цієї перевірки).
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За змістом підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт «а»).
Таким чином, на підставі наведених законодавчих приписів за умови дотримання платником порядку формування податкового кредиту від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету. При цьому, як вірно зазначили попередні судові інстанції, чинне законодавство не передбачає такої передумови виникнення у платника права на отримання бюджетного відшкодування, як факт сплати податкових зобов'язань контрагентами платника. Адже з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника порушення іншими особами (зокрема, його постачальниками) податкового законодавства не може негативно впливати на результати діяльності такого платника за умови відсутності доказів його недобросовісності.
Відповідна правова позиція викладена і у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Отже, суди, встановивши факт виконання позивачем усіх передбачених законом умов отримання оспорюваної суми відшкодування та відсутність з боку Підприємства порушень податкового законодавства під час формування задекларованого від'ємного значення ПДВ в оспорюваній сумі, обґрунтовано задовольнили позов, а тому передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних рішень зі спору не вбачається.
Посилання ДПІ, викладені в касаційній скарзі, на необхідність дослідження реальності операцій, за якими у позивача виникло від'ємне значення ПДВ, в даному випадку не можуть бути взяті до уваги Вищим адміністративним судом України з огляду на те, що в ході вирішення спору відповідачем не було подано будь-яких доказів, які б викликали сумніви у реальності цих операцій.
З урахуванням викладеного суди цілком обґрунтовано задовольнили позовні вимоги Підприємства, а тому процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.
З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити ДПІ її правонаступником -державною податковою інспекцією у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Замінити державну податкову інспекцію у м. Свердловську Луганської області її правонаступником - державною податковою інспекцією у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби.
2. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
3. Постанову господарського суду Луганської області від 12.10.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 у справі № 2/491ад залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько
Суддя М.І. Костенко