29 листопада 2011 р. Справа № 2а-12348/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Потолової Г.В.
при секретарі -Козачок К.О.
за участю: представників позивача -Добровольського А.Т., Земляного О.Ю.
представника відповідача -Крейси Л.О.
представник третьої особи -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Дніпропетровської митниці митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування картки відмови,
Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів»звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Криворізької митниці про скасування рішення, оформленого листом від 06.08.2010р. №45-10-1/4749, щодо повернення мита, надміру сплаченого до бюджету; стягнення з Державного бюджету України суму мита у розмірі 49044грн. 04коп., надміру сплаченого на підставі ВМД №113020000/8/002379 від 03.04.2008р., та суми сплаченого судового збору в розмірі 490грн.
01.09.2011 р. на виконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху з наданням строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви, позивачем, зокрема надано докази зміни найменування позивача на Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів».
Ухвалами суду від 09.11.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області та здійснено заміну відповідача по справі -Криворізької митниці на її правонаступника -Дніпропетровську митницю.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить суд задовольнити позов за викладених у ньому підстав та наданих у судовому засіданні доказів.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Третя особа не забезпечила участь у судовому засіданні повноваженого представника, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце його проведення, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення та розпискою суду, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталася, пояснення щодо позовних вимог чи заперечень по справі не надавалися.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, з метою митного оформлення товарів, які надійшли позивачу від його контрагента за зовнішньоекономічним контрактом №050308№1 від 05.03.2008 р., 31.03.2008 року позивачем було подано до Криворізької митниці вантажну митну декларацію №113020000/8/002283, у якій позивачем визначено митну вартість товару за ціною договору.
Відповідачем рішенням №МВ090 від 02.04.2008 року визначено митну вартість товарів на підставі цінової інформації ЦБД ІАМУ ДМСУ на ідентичні товари у розмірі 3191908,78 доларів США, замість задекларованої вартості 2706324,28 доларів США.
03.04.2008 року ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»подано до Криворізької митниці вантажну митну декларацію №113020000/8/002379, у якій позивачем визначено митну вартість товару на підставі рішення (довідки) Криворізької митниці №МВ090 від 02.04.2008 р. в розмірі 16119139,34грн. (3191908,78 доларів США).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2009 року у справі №2а-6599/08/0470 задоволено позов ВАТ «Нікопольський завод феросплавів». Визнано протиправними та скасовані рішення Криворізької митниці № МВ090 від 02.04.2008р. про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000720 від 03.04.2008р., винесеної Криворізькою митницею. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»суму надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) у розмірі 49044,04 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010 р. у справі №2а-6599/08/0470 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2009р. в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених зборів (обов'язкових платежів) у розмірі 49044,04 грн. У задоволенні позову за цією вимогою відмовлено, в іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2009р. у справі № 2-а-6599/08/0470 залишено без змін.
Щодо позовних вимог у справі №2а-6599/08/0470 про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплачених зборів (обов'язкових платежів) у розмірі 49044,04 грн., Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом зазначено, що відповідно до «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007р. №618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
Позивачем не надано доказів того, що він звертався до митниці у встановленому нормативно порядку із заявою про повернення з Державного бюджету України митних платежів, надмірно сплачених до бюджету, у зв'язку з чим митницею і не приймалось рішення з цього питання.
За викладених обставин, 14.07.2010 року ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»звернувся до Криворізької митниці зі заявою про повернення суми надміру сплачених податків і зборів (обовязкових платежів), сплачених за ВМД №113020000/8/002379 від 03.04.2008 року у розмірі 49044грн. 04коп.
Криворізькою митницею відмовлено у прийнятті рішення про повернення суми мита за поданою заявою, про що повідомлено листом від 06.08.2010 року №45-10-1/4749. Відмова мотивована тим, що податкове зобовязання самостійно нараховане позивачем, постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2009 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010 року, оскаржуються в касаційному порядку, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2010 року зупинено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010 р., а також зазначено, що позивач пропустив строк для звернення із заявою про повернення митних платежів.
Не погоджуючись з діями та рішенням відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був чинний на момент виникнення правовідносин (далі -Закон № 2181), податкове зобов'язання, самостіно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Проте, позивач зазначає, що відповідно п.6 декларації митної вартості (ДМВ-2) № 113020000/8/002379, митна вартість, яка є основною для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), визначена не самостійно декларантом, а на підставі рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів (Здійснення митної оцінки) № МВ090 від 02.04.2008 р., що було вимогою для митного оформлення товару згідно картки відмови Криворізької митниці № 113020000/2008/000720 від 03.04.2008 року.
Також, позивач зазначає, що згідно ч.6 ст.264 Митного кодексу України передбачено повернення декларанту суми надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів), які були сплачені згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, у разі прийняття рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом.
Позивач вважає, що судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлена протиправність визначення митної вартості Криворізькою митницею та правильність застосування митної вартості, заявленої декларантом.
При цьому, позивач вважає безпідставним посилання в рішенні Криворізької митниці на ухвалу Вищого адміністративного суду від 18.06.2010 року, якою зупинено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010 року по справі № 2а-6599/08/0470, оскільки така ухвала не пред'явлена ВАТ «Нікопольський завод феросплавів». А тому вважає, що вказана постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набрала законної сили і повинна враховуватись при прийнятті відповідних рішень Криворізькою митницею, незалежно від зупинення її виконання.
Одночасно, позивач вважає помилковим посилання відповідача на можливість повернення суми надміру сплаченого мита лише протягом року з моменту митного оформлення, при цьому посилаючись на наступне.
Пунктом 2 розділу І Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або нармірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженому наказом Державної митної служби від 20.07.2007 р. № 618, встановлено, що цей Порядок розроблено відповідно до ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України та пункту 15.3 ст.15 Закону № 2181.
А п. 15.3 ст.15 Закону № 2181 визначено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на правомірність відмови у прийнятті рішення про повернення суми мита за заявою позивача. Письмові заперечення, які підтримані представником у судовому засіданні, долучені до матеріалів справи.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що постановами Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009 року та 05.05.2010 року, відповідно, крім іншого, вже розглядалося питання про стягнення з Державного бюджету України на користь ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»суми надміру сплаченого мита у розмірі 49044грн. 04коп.
Також, ухвалою Вищого адміністративного суду від 18.06.2010 року зупинено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010 року по справі № 2а-6599/08/0470.
Одночасно, відповідач зазначає, що податкове зобов'язання на суму ввізного мита ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»(позивачем по справі) самостійно нараховане та визначене згідно з ВМД № 113020000/8/002379 від 03.04.2008 року, вважається узгодженим з дня подання цієї декларації для здійснення митного оформлення товару, а тому, з урахуванням п.5.1 ст.5 Закону № 2181 не може бути оскаржене платником в адміністративному або судовому порядку.
Крім того, відповідач вважає безпідставними посилання позивача на положення ч.6 ст.264 Митного кодексу України, оскільки митне оформлення товару за ВМД №113020000/8/002379 від 03.04.2008 р. не здійснювалось під гарантійні зобов'язання, про що свідчать дані, зазначені в графі 47 та 48 даної ВМД.
Також, відповідач спростовує посилання позивача на термін 1095 днів для подачі заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, оскільки згідно зі ст.25 Закону України «Про Єдиний митний тариф», який є спеціальним з питань справляння та повернення мита, сума надміру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення.
Дослідивши матеріали справи, надані представниками сторін докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача у судовому засіданні, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 259 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Частиною 1 статті 261 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно приписів статті 265 МК України митий орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього кодексу.
Згідно з пунктом 12 статті 1 МК України митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.
Як встановлено статтею 86 МК України, митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.
З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.
Згідно з вимогами п 4.1.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, платник податків самостійно нараховує суму податкового зобовязання, крім випадків, передбачених підпунктом "г" п.4.2.2 п.4.2., а також п.4.3 цієї статті. Податкове зобовязання, самостійне визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Тому, податкове зобовязання, визначене позивачем у ВМД від 03.04.2008 року №113020000/8/002379, вважається узгодженим.
Судом встановлено, що відповідач не відмовляв у прийнятті митної декларації від 03.04.2008 року №113020000/8/002379, про що не заперечував представник позивача у судовому засіданні.
Слід зазначити, що це рішення про визначення митної вартості товару у декларації №113020000/8/002379 позивачем застосовано самостійно, і, як наслідок, самостійно визначено суму платежів, які підлягають сплаті. Митне оформлення товару за ВМД №113020000/8/002379 від 03.04.2008 р. не здійснювалось під гарантійні зобов'язання, що підтверджується даними, зазначеними в графі 47 та 48 даної ВМД. Позивачем фактично оскаржуються оформлені ним же декларації.
Така правова позиція підтримується також практикою Вищого адміністративного суду України (справа №К-21316/07).
Спори про стягнення надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є публічно-правовими спорами за субєктним складом та характером спірних правовідносин, і тому повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимога позивача обґрунтовується протиправним рішенням відповідача, протиправність якого визнана судом, а також відмовою відповідача повернути суми надміру сплачених податків згідно заяви позивача від 14.07.2010 року.
Враховуючи, що Криворізькою митницею рішення про визначення митної вартості товарів за ВМД №113020000/8/002379 не приймалось, позивачем самостійно застосовано рішення Криворізької митниці від 02.04.2008 року, і, самостійно визначено суму платежів, тому, відсутні підстави для стягнення з Державного бюджету України сплачених митних платежів.
Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду від 18.06.2010 року зупинено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2010 року по справі № 2а-6599/08/0470.
З урахуванням викладеного, у судовому засіданні повністю знайшли підтвердження доводи та обґрунтування відповідача, а посилання позивача спростовані матеріалами адміністративної справи та наданими у судовому засіданні поясненнями представників сторін.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»до Дніпропетровської митниці митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування картки відмови -відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Текст постанови у повному обсязі виготовлений 04.12.2011 р.
Суддя Г.В. Потолова