Справа № 22-ц-206/12 Головуючий у 1 інстанції: Бородійчук О. І.
Провадження № 22-ц/1390/206/12 Доповідач в 2-й інстанції: Мацей М. М.
Категорія: 42
30 липня 2012 року Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Мацея М.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Монастирецького Д.І.
при секретарі: Мариняк О.І.
з участю: ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3,
третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 12 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, за участю третіх осіб ОСОБА_4, органу опіки та піклування Бродівської районної державної адміністрації Львівської області, прокуратури Бродівського району Львівської області про усунення перешкод у користуванні майном, виселення з будинку, -
У грудні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з даним позовом, в якому з послідуючими уточненнями від 05 травня 2011 року просив зобов'язати відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_6 не чинити перешкоди у користуванні майном та виселитись з житлового будинку АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є власником зазначеного будинку, у ньому зареєстровані його дружина і дочка, відповідачі з трьома неповнолітніми дітьми і третя особа ОСОБА_4 Відповідачі коштів на утримання будинку не дають, на офіційне попередження про звільнення будинку не реагують, відповідачі не є членами його сім"ї, були членами сім"ї попереднього власника спірного будинку, який він успадкував, проживають без його згоди, чим порушують його право як власника будинку на користування власністю.
Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 12 травня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_5
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального права, зазначав, що відповідно до ст. 319 ЦК України він, як власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Вважає, що судом порушено норми матеріального права, оскільки не застосовано даної норми, яка гарантує власнику його право вимагати від осіб, які порушують це право, вчинення певних дій, в даному випадку, усунення перешкод в користуванні майном та виселитись.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкод у користуванні майном та виселитись із зазначеного жилого будинку.
Позивач ОСОБА_5 і його представник ОСОБА_7, відповідач ОСОБА_6, треті особи орган опіки і піклування Бродівської райдержадміністрації Львівської області і прокуратура Бродівського району Львівської області належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с.112, 114, 117,120-122), заяв про відкладення розгляду справи від них не поступило, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Проте, зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що власником житлового будинку АДРЕСА_1 була ОСОБА_8, яка 15 січня 1999 року заповіла його ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. За життя ОСОБА_8 відповідачі проживали у зазначеному будинку, а в подальшому стали проживати з трьома малолітніми дітьми. У 2009 році позивач оформив право власності на цей будинок на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.6-9).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, районний суд виходив з того, що ОСОБА_2 є зареєстрованою в будинку, постійно проживає в ньому з часу народження, її чоловік ОСОБА_6 переселився в будинок відразу після одруження і постійно в ньому проживав, хоч зареєстрований в сусідньому селі в будинку своєї матері, їх троє дітей народилися в цьому будинку, двоє з них зареєстровані в ньому, а третя не зареєстрована, так як позивач не дав на це згоди, виселення відповідачів з малолітніми дітьми буде суперечити інтересам останніх.
З висновками суду погодитись не можна, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки встановленим зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного спору, що привело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Із змісту ст.ст. 383, 386, 391 ЦК України вбачається, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім"ї. Власник права власності може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Висновки районного суду про відмову в задоволенні позову і право на проживання відповідачів у будинку, при даних правовідносинах, є помилковими, оскільки права відповідачів були похідними від прав власника, то з припиненням права власності на спірний будинок ОСОБА_8 припиняється право на житло й у відповідачів.
Власник сам визначає своє право володіння й розпорядження власністю.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені норми матеріального права при вирішенні спору не враховані, а відтак, відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції залишатися в силі не може і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304 ч.1п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 12 травня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_5 задовольнити, зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_5 в користуванні майном та виселитись з житлового будинку, що в АДРЕСА_1
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскарженим в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Мацей М.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Монастирецький Д.І.