Справа № 2а/1770/679/2012
04 квітня 2012 року 11год. 15хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі філії ПАТ "КБ "Надра" Рівненське РУ
до Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції
про визнання дій незаконними , -
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі філії ПАТ "КБ "Надра" Рівненське РУ-звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, в якому просить:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Лавор Н.П. відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 14169112 від 18.08.2009 року;
- визнати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 14169112 від 18.08.2009 року відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції такою, що не підлягає виконанню;
- скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 14169112 від 18.08.2009 року відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що 06 червня 2011 року філією ПАТ "КБ "Надра" Рівненське РУ було отримано постанову Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції від 18.08.2009 року № 14169112 про стягнення з боржника виконавчого збору. Вказує, що факт винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не утворює бази для нарахування виконавчого збору, оскільки відсутні докази примусового виконання судового рішення і оскаржувана постанова про стягнення з боржника виконавчого збору є незаконною. Крім того, вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься державним виконавцем лише у разі фактичного стягнення боргу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника. Крім того, надав письмові заперечення по справі, в яких зазначив, що дії державного виконавця ВДВС Рівненського міського управління юстиції Лавор Н.П. щодо винесення оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору є законними, а вимога позивача про визнання її такою, що не підлягає виконанню та її скасування- безпідставною. Зазначає, що державний виконавець діяв в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у порядку письмового провадження подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
18.08.2009 року головним державним виконавцем Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 14169112, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-3923 від 02.07.2009 року про стягнення ВАТ КБ "Надра" в особі Рівненського обласного управління на користь ОСОБА_2 за договором банківського вкладу № 740987 від 06.01.2009 року -165330,59 грн. та 43102,13 грн. згідно поточного карткового рахунку 78643552, проценти в сумі 1025,40 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 30,00 грн., а всього 209488,12 грн. та надано термін для добровільного виконання до 17.08.2009 року. Вищезазначена постанова була надіслана божнику простим листом, що підтверджується копією журналу вихідної кореспонденції.
18.08.2009 року головним державним виконавцем Лавор Н.П. винесено Постанову ВП № 14169112 про стягнення з боржника виконавчого збору.
18.08.2009 року головним державним виконавцем Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції Лавор Н.П. при примусовому виконанні обумовленого виконавчого листа було приєднано до зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованостей з ВАТ КБ "Надра", по якому державним виконавцем вчинялися дії з метою примусового стягнення заборгованостей, зокрема 27.07.2009 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт все майно, що належить філії Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" Рівненське Регіональне управління, направлено запити до реєструючи органів щодо перевірки майнового стану боржника.
Внаслідок укладення між стягувачем та боржником мирової угоди від 04.08.2009 року, затвердженої ухвалою Рівненського міського суду від 05.10.2009 року у справі № 6-282/09, державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.12.2009 року № 14169112.
30.12.2009 року державним виконавцем постановою було виділено постанову про стягнення виконавчого збору в окреме провадження.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року (станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 24 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 6 ст. 30 Закону якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Частиною 1 ст. 46 Закону передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Крім того, суд зауважує, що ЗУ "Про виконавче провадження" не передбачено, що при поданні заяви про затвердження мирової угоди до суду виконавчий збір з боржника не стягується, оскільки в ст.ст. 34, 35 ЗУ "Про виконавче провадження" (який був чинний на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору) не вказано, що при поданні заяви про затвердження мирової угоди до суду виконавче провадження зупиняється. Оскільки виконавче провадження по виконанню вищевказаного виконавчого документу не було зупинено, а до відділу станом на 18.08.2009 року ухвалу Рівненського міського суду про затвердження мирової угоди не пред'явлено, то державним виконавцем правомірно 18.08.2009 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Таким чином, аналізуючи вищезазначені правові норми суд дійшов висновку, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Лавор Н.П. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-3923 від 02.07.2009 року про стягнення боргу з філії Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" Рівненське Регіональне управління на користь стягувача правомірно винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 14169112 від 18.08.2009 року.
Твердження позивача, що відповідачем оскаржувану постанову винесено до фактичного стягнення боргу, а також без вчинення дій щодо примусового виконання виконавчого документу, є безпідставним з огляду на таке.
За умови, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання та виносить постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований.
Таким чином, суд зазначає, що законодавець передбачає винесення постанови про стягнення виконавчого збору у разі не виконання боржником у встановлений добровільний строк рішення, тобто постанова про стягнення з боржника виконавчого збору за своєю правовою природою є санкцією держави за невиконання рішення добровільно у встановлений строк.
Разом з тим, винесення постанови про стягнення виконавчого збору не пов'язане із стягненням виконавчого збору, оскільки виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми, тобто за наслідком стягнення боргу на користь стягувача.
Як встановлено судом, борг згідно виконавчого листа погашено повністю, а тому виконавчий збір по вищевказаному виконавчому документу підлягає стягненню, оскільки виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми.
А тому, дії відповідача щодо винесення спірної постанови та стягнення виконавчого збору вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, то в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки суб'єктом владних повноважень не надано суду жодного доказу щодо понесення витрат пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, то судові витрати із позивача не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Щербаков В. В.