31 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/6765/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.,
при секретарі Литвин Ю.Ю.,
за участю
представників позивача - Ушакової Н.П.,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль»до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому району м. Кривого Рогу про визнання неправомірним та скасування рішення від 24.05.12 №626, -
Позивач, Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль», звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому району м. Кривого Рогу про визнання неправомірним та скасування рішення від 24.05.12 №626. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване рішення прийнято управління пенсійного фонду з порушенням строку для застосування штрафних санкцій, а саме після спливу шести місяці перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з пропуском строку сплати, а також протягом дії мораторію, що є недопустимими відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також з огляду на постанову Пленуму Верховного Суду України від 18.12.09 №15. В судове засідання представник позивача з'явився та просив позов задовольнити з підстав, наведених в ньому.
Відповідач, Управління пенсійного фонду України в Жовтневому району м. Кривого Рогу, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, наведених в запереченнях проти нього, які зводяться до наступного. Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Враховуючи те, що позивачем порушений встановлений порядок сплати єдиного внеску за жовтень 2011р. за період з 21.11.11 по 29.11.11, тобто за зобов'язання, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство та введення в дію мораторію, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється. В судове засідання представник відповідача не з'явився, направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
З огляду на приписи ст.128 КАС України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи за відсутністю відповідача, від якого надійшла заява про розгляд справи без його участі, за наявними у справі доказами, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.
Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши за правилами ст. 86 КАС України докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за реєстраційним номером юридичної особи ЄДР 10002759258. В розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон про збір), відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Як платник зазначеного внеску позивач зареєстрований в Управлінні Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу.
31.05.12 позивачем отримано Рішення відповідача від 24.05.12 №626 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.11.11 по 29.11.11 застосовані штраф в розмірі 151 884,82 грн. та пеня в розмірі 6 368,49 грн.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість винесеного спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону про збір платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений ч. 8 ст.9 Закону про збір, а саме: платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону про збір єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску (ст. 12 Закону про збір). Відповідно до ст.25 Закону про збір у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Положеннями пп.2 п.11 ст.25 Закону про збір визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Матеріалами справи, що позивачем порушений встановлений законодавством порядок сплати суми єдиного внеску в розмірі 1 370 932 грн. за жовтень 2011р., граничний строк сплати якої припадає на 20.11.11. Факт сплати означеної суми в період після 20.11.11: 22.11.11 - 600 000 грн., 24.11.11 - 100 000 грн. 25.11.11 - 141 127 грн., 28.11.11 - 501 651 грн., 29.11.11 - 28 153,64 грн. вбачається з даних картки по особовому рахунку позивача (а.с.15-19) та не заперечується самим представником позивача.
Факт несвоєчасної сплати позивачем сум єдиного внеску за жовтень 2010р., з огляду на наведені вище законодавчі положення, беззаперечно має своїм наслідком накладення відповідачем штрафу на позивача в розмірі 10 відсутність своєчасно несплачених сум із нарахуванням пені з розрахунку 0,1 відсоток суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Доводи позивача щодо порушення шестимісячних строків для застосування штрафних санкцій до уваги судом не приймаються, оскільки положеннями ч.16 ст. 25 Закону про збір, який є спеціальним законодавчі актом, що регулює спірні правовідносини, чітко та безумовно передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Щодо посилань позивача про неправомірне застосування штрафних санкцій під час дії мораторію суд зважує на таке. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.05 відносно позивача порушено провадження у справі про банкрутство, та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Згідно з положеннями ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», нарахування неустойки (штрафу, пеня), інших санкції за невиконання і неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдине ні внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настанні встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлена платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щепі задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Однак з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується припинення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього. Аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, що вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. За поточними зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), тобто мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення, і нарахування штрафних санкцій, застосування заходів забезпечення у разі невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на їх виконання і штрафних санкцій ґрунтуються на законі.
Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд України про розгляді справи № 21-113а11 за позовом державного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» до управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаиси про визнання противоправним та скасування рішення (постанова від 25.06.11).
Частиною 2 ст.161 КАС України визначено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу. Приписи наведеної норми процесуального закону прямо кореспондуються з положеннями ст.244-2 КАС України, відповідно до ч.1 якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Враховуючи наведені приписи процесуального закону суд вважає, що викладені в зазначеному судовому рішенні висновки Верховного Суду України мають бути обов'язково взяті до уваги при розв'язанні даного спору по суті. Отже, враховуючи, що зобов'язання позивача сплатити суму єдиного внеску за жовтень 2011р., виникли після введення в дію мораторію, перебування позивача в стані мораторію не може бути підставою для незастосування штрафних санкцій у разі порушення ним строків сплати означених сум єдиного внеску.
Доводи позивача в обґрунтування своєї позиції щодо визначення п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.09 №15 «Про судову практику в справах про банкрутством» незастосування під час дії мораторію пені та штрафу, інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ґрунтуються на помилковому розумінні змісту вказаного пункту Пленуму. Адже положеннями п.17 Пленуму Верховного Суду України роз'яснено питання застосування пені, штрафу та інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) в розумінні Закону України «Про систему оподаткування», до яких страхові внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не відносяться.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що спірне рішення УПУ прийнято останнім відповідно до вимог Закону про збір, права та інтереси позивача оскаржуваним рішенням не порушуються, факту невірного розрахунку розміру штрафу та пені за таким рішенням не встановлено. Відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 01.08.12.
Суддя А.О. Коренев