копія
31 липня 2012 р. Справа № 2a-1870/5616/12
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/5616/12
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія"
до Сумського прикордонного загону Державної прикордонної служби України
про скасування постанови ,-
Відкрите акціонерне товариство "Федеральна пасажирська компанія" (далі по тексту -позивач, ВАТ "Федеральна пасажирська компанія") звернулася до суду з адміністративним позовом до Сумського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі по тексту -відповідач), в якому просить суд:
- скасувати постанову №132 від 18.05.2012 р. про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень Сумського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про накладення на ВАТ "Федеральна пасажирська компанія" штрафу в розмірі 8500,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ВАТ "Федеральна пасажирська компанія" не має статусу перевізника в розумінні Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", відповідно не може нести відповідальність за правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень. Крім того, позивач наполягав на тому, що відповідно до статті 38 Угоди про міжнародне пасажирське сполучення, стороною якого виступає Україна, перевізник не має права контролювати дотримання пасажирами паспортних правил, встановлених при проїзді залізничним транспортом в міжнародному сполученні.
Таким чином, позивач приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представником відповідача надане заперечення, в якому проти позову заперечує повністю, вважає постанову №132 від 18.05.2012 р. про накладення штрафу в розмірі 8500,00 грн. прийнятою у повній відповідності з чинним законодавством України та обставинам справи (а.с.46-51).
Відповідно до вимог ч.6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Таким чином, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 05.05.2012 р. о 08 год. 05 хв. під час здійснення прикордонного контролю потягу №15 сполученням "Москва - Ужгород" у вагоні №19 прикордонним нарядом було виявлено громадянина Таджикистану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який пред'явив на паспортний контроль внутрішній паспорт громадянина Таджикистану, який не дає право в'їзду в Україну та намагаючись при цьому здійснити незаконний перетин Державного кордону України в пункті контролю через державний кордон "Конотоп" Сумського прикордонного загону без документів, на право перетину державного кордону.
18.05.2012 р. відповідачем складено постанову №132 про правопорушення, пов'язане із здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень та накладено штраф у розмірі 8500 грн. на ВАТ "Федеральна пасажирська компанія"(а.с.14-15).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 1 Закону України "Про залізничний транспорт", залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо;
- залізниця - статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі;
- міжнародне залізничне сполучення - перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною та іноземними державами.
Відповідно до п. 4 Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 року № 751 пункти пропуску через державний кордон України класифікуються: 1) за категоріями - міжнародні (пропуск через державний кордон громадян, транспортних засобів та вантажів будь-яких держав, а також осіб без громадянства); міждержавні (пропуск через державний кордон громадян, транспортних засобів та вантажів України і суміжної держави); місцеві (пропуск через державний кордон громадян України і суміжної держави, які проживають у прикордонних областях (районах), і транспортних засобів, що їм належать, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 2) за видами сполучення - для автомобільного, залізничного, морського, пішохідного, повітряного, поромного і річкового; 3) за характером транспортних перевезень - пасажирські, вантажні, вантажно-пасажирські (з обмеженням або без обмеження вантажопідйомності транспортних засобів); для окремих видів транспортних засобів (військових кораблів, морських та річкових суден); для окремих видів операцій (перевалка вантажів, проведення ремонтних робіт тощо).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про залізничний транспорт" , постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Статуту залізниць України" від 06.04.1998 року N 457 - міжнародне залізничне сполучення - перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною та іноземними державами.
Згідно з п. 1.4. "Порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті", затвердженого наказом Міністерства транспорту України, Державною податковою адміністрацією від 24.10.2001року, № 712/431, міжнародне сполучення - перевезення пасажирів, вантажів, вантажобагажу, багажу та пошти між Україною та іншими державами.
Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка керує транспортним засобом, або представником перевізника, у присутності якого складено протокол про правопорушення, а за наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.
Відповідно до вимог ст.1 "Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Таджикистан про взаємні поїзди громадян" від 06.07.2001 року , затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 року громадяни держави однієї Сторони, незалежно від місця постійного проживання, можуть в'їжджати, виїжджати, прямувати транзитом і перебувати на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють у цій державі, по документах, зазначених у Додатку до цієї Угоди. Згідно п.2 Додатку до "Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Таджикистан про взаємні поїзди громадян" - дійсними документами для в'їзду та виїзду за кордон для громадян Республіки Таджикистан є наступні документи: дипломатичний паспорт Республіки Таджикистан, службовий паспорт Республіки Таджикистан, загальногромадянський закордонний паспорт Республіки Таджикистан, паспорт громадянина Республіки Таджикистан.
Пунктом 3 Додатку до Угоди передбачено, що документи, зазначені в пунктах 1.8. 2.4 і 2.5 цього Додатка, будуть застосовуватися для в'їзду-виїзду, прямування транзитом і перебування на території держави іншої Сторони до 31 грудня 2001 року.
Враховуючи відсутність документів, необхідних для в'їзду до держави прямування під час проходження прикордонного контролю на в'їзд в Україну, відносно громадянина Республіки Таджикистану ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, тобто за спробу здійснення незаконного перетинання державного кордону України без відповідних документів (а.с.62).
В порушення вимог Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", залізниця не виконала обов'язку щодо перевірки перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявності у пасажира - громадянина Республіки Таджикистану ОСОБА_1, документів, необхідних для в'їзду до держави прямування.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на неможливість застосування вимог Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", враховуючи наступне.
У відповідності до преамбули Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" цей Закон відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.
Зазначений Закон прийнятий на підставі міжнародно-правових актів, а саме: Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми.
Стаття 7 ("Прикордонні заходи") Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми передбачає наступне: без шкоди для міжнародних зобов'язань стосовно вільного пересування осіб Сторони будуть посилювати, наскільки це можливо, такий прикордонний контроль, який може бути необхідним для запобігання й виявлення торгівлі людьми; кожна Сторона вживає законодавчих або інших відповідних заходів для запобігання, наскільки це можливо, використанню транспортних засобів, які експлуатуються комерційними перевізниками, для вчинення правопорушень, визначених згідно із цією Конвенцією; де це доцільно й без шкоди для відповідних міжнародних конвенцій такі заходи включають запровадження обов'язку комерційних перевізників, зокрема будь-якої транспортної компанії або власника чи оператора будь-якого транспортного засобу, упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, які вимагаються для в'їзду до приймаючої держави; кожна Сторона вживає необхідних заходів згідно зі своїм внутрішнім законодавством для забезпечення санкцій у випадках порушення обов'язку, викладеного в пункті 3 цієї статті; кожна Сторона вживає таких законодавчих або інших заходів, які можуть бути необхідними згідно з внутрішнім законодавством Сторони для відмови у в'їзді або анулюванні віз особам, причетним до здійснення правопорушень, визначених згідно із цією Конвенцією.
За таких обставин, будь-яка транспортна компанія зобов'язана упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, необхідні для в'їзду до приймаючої держави.
Аналогічна норма передбачена статтею 11 ("Заходи прикордонного контролю") Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та статтею 11 Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми.
Отже, вказані норми передбачають, що відповідальність перевізника не обмежується національними ліцензіями, не залежить від країни, по території якій здійснюється перевезення. Крім того, комерційний перевізник, у тому числі будь-яка транспортна компанія або власник чи водій будь-якого транспортного засобу, де це потрібно і без шкоди для відповідних міжнародних конвенцій, зобов'язаний упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, необхідні для в'їзду до приймаючої держави.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем оскаржувана постанова №132 від 18.05.2012 року прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та чинним законодавствам, а тому суд не вбачає підстав для його скасування та задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Федеральна пасажирська компанія" до Сумського прикордонного загону про скасування постанови -відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) О.А. Прилипчук
З оригіналом згідно
Суддя О.А. Прилипчук