03 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/4566/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЄфанової О.В.
при секретаріТуранській С.О.
за участю:
представників позивача представників відповідача Білозерцева О.В., Білозерцевої К.О. Кравченко М.В., Бойко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства «Виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод ім..О.М.Макарова» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000188811 від 11.04.2012 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку Державного підприємства «Виробничого об'єднання «південний машинобудівний завод ім..О.М.Макарова» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року та листопад 2011 року, за результатами якої складено акт від 26.03.2012 року №5/14-0/14308368. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2012 року № 0000188811. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки помилковими та необґрунтованими, а винесене податкове повідомлення-рішення протиправним.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2012 року № 0000188811 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.
Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, у задоволенні позову просили відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку Державного підприємства «Виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод ім..О.М.Макарова» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року та листопад 2011 року.
Перевіркою встановлено порушення:
п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215. ч.2 ст.207. ч.1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України, .,ВО ПМЗ ім..О.М.Макарова" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту всього у сумі 33247,00 грн., в т.ч. за травень 2011 року 10443,00 грн., за червень 2011 року 8358,00 грн., за липень 2011 року 1234,00 грн., за серпень 2011 року на 13212,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду декларації за листопад 2011 року на загальну суму 33247,00 грн., в т.ч. за травень 2011 року 10443,00 грн., за червень 2011 року 8358,00 грн., за липень 2011 року 1234,00 грн., за серпень 2011 року на 13212,00 грн.
За результатами перевірки складено Акт від 26.03.2012 року №5/14-0/14308368 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000188811 від 11.04.2012 року яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 33247,00 грн.
Як вбачається з акту перевірки, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки ДПІ Ленінського району м.Харків від 28.12.2011 року №2454/23-304/22695445 відносно ТОВ фірми «Промпостачсервіс», яким встановлено, що на підтвердження факту транспортування товару від ТОВ «Авитек Груп ЛТД» до ТОВ фірма «Промпостачсервіс» не надано ніяких підтверджуючих документів.
Таким чином, угоди, що укладені ТОВ фірмою «Промпостачсервіс» з ТОВ «Авитек Груп ЛТД» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
Проте, ТОВ фірма «Промпостачсервіс» не було кінцевим споживачем, а ТМЦ отримані від ТОВ «Авитек Груп ЛТД» були в подальшому реалізовані Державному підприємству «Виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод ім..О.М.Макарова» на що виписано податкові накладні.
Актом перевірки Державного підприємства «Виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод ім..О.М.Макарова» від 26.03.2012 року №5/14-0/14308368 встановлено, що Державним підприємством «Виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод ім..О.М.Макарова» укладено договори поставки з ТОВ фірма «Промпостачсервіс» №0153 від 21.04.2011 року, №0154 від 22.04.2011 року, №0157 від 27.04.2011 року, №0200 від 25.05.2011 року, №0231 від 13.05.2011 року, №503/131 від 08.06.2010 року, №647/131 від 12.05.2010 року.
Також, актом перевірки отримання товару підтверджено видатковими накладними, а саме:
№П-05/057 від 05.05.2011 року, №П-05/245 від 16.05.2011 року, №П-05/246 від 16.05.2011 року, №П-06/242 від 16.05.2011 року, №П-06/244 від 16.05.2011 року, №П-05/546 від 30.05.2011 року, №П-05/848 від 30.05.2011 року, №П-05/545 від 30.05.2011 року, №П-06/101-1 від 03.06.2011 року, №П-06/101-2 від 03.06.2011 року, №П-06/408 від 22.06.2011 року, №П-06/388 від 21.06.2011 року, №П-06/389 від 21.06.2011 року, №П-06/390 від 21.06.2011 року, №П-06/409 від 22.06.2011 року, №П-07/216 від 13.07.2011 року, №П-07/217 від 13.07.2011 року, №П-07/432 від 26.07.2011 року, №П-08/258 від 15.08.2011 року, №П-08/257 від 15.08.2011 року, №П-02/255 від 15.08.2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто презумпція правомірності правочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
В постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:
правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Таким чином, визнання Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби правочинів між Державним підприємством «Виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод ім..О.М.Макарова» та ТОВ фірма «Промпостачсервіс» нікчемними - є необгрунтованим та безпідставним, а тому зазначені в акті перевірки твердження податкового органу не відповідають вимогам діючого законодавства, а винесене за висновками акту рішення є протиправним.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, при цьому суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на сукупність викладених обставин, з урахуванням вимог чинного законодавства, суд доходить висновку щодо задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську №0000188811 від 11.04.2012 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 09 липня 2012 року
Суддя О.В. Єфанова