18 липня 2012 р.Справа № 2а-1517/12/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Ральченка І.М.
Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ"янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної Податкової Служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012р. по справі № 2а-1517/12/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічна фірма "Полісток"
до Основ"янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної Податкової Служби України
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісток" звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000521520 від 01.02.2012 року.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 17.04.2012 року позов задовольнив.
Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про порушення при цьому норм податкового законодавства грунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.
Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судовим розглядом, Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Промспец Консалтинг» за березень 2011 року, що відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період квітень, травень, липень та серпень 2011 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 12.01.2012 року № 74/15-215/21198638, яким встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню робіт та ТМЦ; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185, ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за період березень 2011 року в сумі ПДВ 39 168,50 грн.; п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України занижена сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства в сумі 39169 грн., в т.ч. квітень 2011 року в сумі 3268 грн., за травень 2011 року -4884 грн., за липень 2011 року - 13 492 грн., за серпень 2011 року - 17525 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 0000521520, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 58753,5 грн., з яких за основним платежем - 39169 грн., за штрафними санкціями - 19 584,5 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження відповідача про порушення при цьому норм податкового законодавства грунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Як вбачається із матеріалів справи, 05.01.2011 року між позивачем - покупець та ТОВ «Промспец Консалтинг» - постачальник укладений договір № 111, відповідно до умов якого покупець доручає, а постачальник приймає на себе поставку сировини і матеріалів для виробництва стеклопластиків, вартість і кількість якої визначена п. 2 даного Договору, найменування і ціна сировини вказуються в рахунку і товарній накладній, які є підставою для розрахунку і відпуску сировини, сировина і матеріали постачаються на умовах самовивозу зі складупостачальника - Харківська область, м. Мерефа, Залізнодорожний тупік, 32 або попутної доставки.
У виконання умов договору ТОВ «Промспец Консалтинг» на адресу позивача виписані накладні № 10-03 від 10.03.2011 року на суму 29303,39 грн., № 24/2-03 від 24.03.2011року на суму 38010 грн., №24/3-03 від 24.03.2011 року на суму 34020 грн., № 24/4-03 від 24.03.2011 року на суму 33120 грн., № 24/5-03 від 24.03.2011 року на суму 19605,6 грн., № 04-04 від 04.04.2011 року на суму 23760 грн., № 04/1-04 від 04.04.2011 року на суму 24192 грн., податкові накладні № 197 від 10.03.2011 року на суму 29303,39 грн., № 436 від 24.03.2011 року на суму 38010 грн., № 439 від 24.03.2011 року на суму 34020 грн., № 437 від 24.03.2011 року на суму 33120 грн., № 438 від 24.03.2011 року на суму 19605,6 грн., № 613 від 31.03.2011 року на суму 23760 грн., № 614 від 31.03.2011 року на суму 24192 грн.
Розрахунки між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг» проведені у безготівковій формі у повному обсязі шляхом перерахуванням позивачем на рахунок ТОВ «Промспец Консалтинг»грошових коштів, що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень, що наявні в матеріалах справи.
У підтвердження транспортування придбаного товару позивачем надано копію договору № 1-Т від 01.01.2010 року, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1. на невизначений час, відповідно до умов якого експедитор від свого імені і за рахунок замовника зобов'язується за винагороду здійснити транспортно-експедиційне обслуговування вантажу, наданих ним до перевезення автомобільним транспортом, яке складається з забезпечення перевезення вантажу на території України, СНД, Європи.
Матеріали справи містять копії товарно-транспортних № 24-03 від 24.03.2011 року, № 10-03 від 10.03.2011 року, № 04-04 від 04.04.2011 року, з яких вбачається, що автопідприємство ФОП ОСОБА_1. на замовлення ТОВ «НТФ «Полісток» здійснення фактичне транспортування сітки поліефірної, отверджувача, склоровінга, водозлива зубчатого, болтів з гайок і шайб, шнурів ПТФЕ, смоли ЕД.
Зазначений в товарних накладних товар був отриманий уповноваженою позивача особою за довіреностями № 25 від 10.03.2011 року, № 27 від 24.03.2011 року, № 33 від 04.04.2011 року.
На виконання умов п. 2.3 Договору № 1-Т від 01.01.2010 року 01.07.2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1. підписаний Акт здачі-прийомки виконаних робіт з перевезення вантажу, вартість робіт складає 1000 грн.
Придбаний позивачем товар постачався за адресою м. Харків, вул. Полтавська, 24-а. При цьому матеріали справи свідчать, що 01.01.2009 року між ТОВ «Компанія з водозабезпечення «Укрбурвод» та позивачем укладений договір № 19 оренди приміщення - загальною площею 121,7 м.кв. в будівлі ЛІТ. Б-1, прим. № 8, 8а, 7а за адресою м. Харків, вул. Полтавська, 24 а.
Крім того, матеріали справи містять копії специфікацій, сертифікатів якості, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей, банківських виписок, що свідчать про подальше використання позивачем придбаного овару у власній господарській діяльності, а саме реалізацію його ДПП «Кривбаспромводпостачання», ПП «Універсалгазбуд», ТОВ «Сокіл», ТОВ БК «Універсал», ТОВ «Корпорація Колійні ремонтні технології».
Також, 03.03.2011 року між ТОВ «Промспец Консталтинг» та позивачем укладений договір № 05-03, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт по проведенню іспитів стекло пластикових фільтрів-аераторів на установці замовника, яка знаходиться за адресою вул. Полтавська, 24а.
У виконання умов зазначеного договору складений акт виконаних робіт від 29.03.2011 року про те, що виконані роботи з проведення іспитів стекло пластикових фільтрів-аераторів на установці замовника, яка знаходиться по вул. Полтавській, 24а, договірна ціна складає 33000 грн., в т.ч. ПДВ - 5500 грн.; протокол погодження Договірної ціна до акту виконаних робіт від 29.03.2011 року, податкова накладна № 496 від 29.03.2011 року на суму 33000 грн., в т.ч. ПДВ - 5500 грн., платіжне доручення № 137 від 20.04.2011 року на суму 33000 грн., в т.ч. ПДВ - 5500 грн.
В ході судового розгляду встановлено, що позивач на момент здійснення перевірки мав належним чином оформлені податкові накладні, що підтверджують розмір податкового кредиту, відображений в декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, липень та серпень 2011 року на загальну суму ПДВ 39168,5 грн, отже сума податкового кредиту позивачем сформована правомірно.
Із акту перевірки вбачається, що під час перевірки податковим органом використаний акт позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг» від 01.06.2011 року № 1253/15-05-14/37091549 за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року, яким встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, фактична адреса платника податків не встановлена, згідно звіту 1ДФ чисельність працюючих складає 2 особи, а також за цивільно-правовими договорами - 6 осіб, які враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могли здійснювати такий обсяг робіт, згідно аналізу податкової звітності, наданої до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова у ТОВ «Промспец Консалтинг» не виявлено власних, орендованих, одержаних від лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання складських, торгівельних, виробничих та інших примішень, в яких проводилася господарська діяльність.
Однак, колегія суддів зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 року, позовні вимоги ТОВ «Промспец Консалтинг» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про скасування наказів та визнання дій неправомірними задоволено; скасовано наказ від 24.03.2011 року № 289 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг», виданий ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, скасовано наказ від 16.06.2011 року № 692 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг», виданий ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, скасовано наказ від 06.05.2011 року № 525 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг», виданий ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення перевірок, зазначених у перелічених наказах.
Отже, такі посилання податкового органу колегія суддів не приймає.
Одночасно, колегія суддів вказує, що межі юридичної відповідальності кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником, у зв'язку з чим питання сплати податків поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від сплати податкових зобов'язань інших осіб. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зазначене само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації підприємства і до моменту його виключення з державного реєстру.
Стосовно посилань податкового органу на нікчемність зазначених вище угод колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Також, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Ні акти перевірки контрагентів позивача, ні рішення податкових органів не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів Державною податковою інспекцією не надано.
Таким чином, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що по господарським операціям позивач свої зобов'язання за договорами виконав, розрахунки за надані послуги здійснені безготівковим шляхом, витрати з придбання товару (послуг) правомірно віднесені до складу податкового кредиту, що підтверджується наданими копіями відповідних договорів, накладних та інших підтверджуючих документів, документи по господарських операціях оформлені відповідно до вимог закону.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги ТовариствА з обмеженою відповідальністю "Полісток" обґрунтовані.
За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 року - без змін.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Основ"янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної Податкової Служби України залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012р. по справі № 2а-1517/12/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Ральченко І.М.
Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.