Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0609/2-203/12
Категорія
30 травня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді - Заполовського В.Й.,
суддів : Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
при секретарі судового засідання Мартинюк І.М.,
з участю позивача ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов'язання користуватись кімнатою, що належить на праві приватної власності крім службових приміщень за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 квітня 2012 року, -
У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Після уточнення позовних вимог позивач просив постановити рішення суду, яким зобов'язати ОСОБА_3 користуватись кімнатою, що належить їй на праві приватної власності, крім службових приміщень.
На обгрунтування позову зазначав, що 10 липня 2007 року він подарував ОСОБА_4 36/100 ідеальної частки квартири. А саме одну житлову кімнату розміром 12,1 м. кв., яка знаходиться в квартирі АДРЕСА_1. За умовами договору ОСОБА_4 мав користуватися лише вказаною кімнатою та зробити окремий вхід через одне з вікон. В своєму особистому користуванні він залишив 64/100 ідеальної частки квартири, яка складається з іншої житлової кімнати розміром 15,4 м. кв. та службових приміщень. 26 березня 2010 року ОСОБА_4 свою частку квартири передарував ОСОБА_3
Останні постійно чинять йому перешкоди в користуванні його кімнатою, що унеможливлює його проживання у вказаній квартирі та це призвело до того, що протягом двох останніх років він змушений проживати у свого брата поза межами м. Житомира.
Справа № 0609/2-203/12 Головуючий в суді 1-ї інст.:Бондарчук В.В.
Категорія 41 Суддя-доповідач: Заполовський В.Й.
Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вважає, що рішення винесено упереджено та не об'єктивно. Зокрема вказує, що суд не врахував всіх обставин по справі та не звернув уваги на умови договору дарування, за яким він подарував лише житлову частину квартири.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.
Так, обгрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач по справі не має права користуватися службовими приміщеннями, які входять до складу квартири, оскільки він подарував лише житлову кімнату площею 12,1 м. кв.
Такі доводи є безпідставними, враховуючи наступне.
Як встановив суд та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до договору дарування від 10.07.20007 року подарував ОСОБА_4 36/100 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1. Як свідчить зміст вказаного договору дарування, ідеальна частка у праві спільної часткової власності, яка відчужена за цим договором, складається з однієї жилої кімнати та службових приміщень (а.с.5).
ОСОБА_4 в свою чергу зазначену частину квартири подарував ОСОБА_3 26.03.2010 року - відповідачці по справі (а.с.22).
Згідно технічного паспорта на квартиру та характеристики приміщень, спірна квартира складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 15,4 м.кв., двох підсобних приміщень площею 18,4 м.кв., загальна площа квартири становить 33,8 м.кв.(а.с.6).
Таким чином, з наявних матеріалів можливо зробити висновок, що позивачем за договором дарування відчужена не окрема житлова кімната, а 36/100 ідеальна частина житлової кімнати площею 15,4 м.кв. та така ж ідеальна частина підсобних приміщень, власником яких на момент розгляду справи є ОСОБА_3 - відповідачка по справі.
Тобто, позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 є співвласниками спірної квартири у розмірах відповідно 64/100 і 36/100 ідеальних частин (а.с.5, 6, 22).
Відтак, відповідно до вимог ст.ст.317, 319 ЦК України ОСОБА_3 як власник, має право володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном, зокрема 36/100 ідеальною часткою квартири (житлової площі та підсобних приміщень) на власний розсуд, як і позивач ОСОБА_1 належною йому часткою цієї ж квартири.
При цьому, факт створення відповідачкою перешкод у користуванні спірною квартирою ОСОБА_1, що тягне за собою порушення його прав, будь-яких доказів суду не надано. Зазначені обставини визнані стороною позивача в ході апеляційного розгляду справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про покладення на відповідача ОСОБА_3 зобов'язання користуватися лише кімнатою (приміщенням) площею 12,1 м. кв., яка розташована в квартирі АДРЕСА_1, окрім службових приміщень не є обгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Тому суд першої інстанції обгрунтовано постановив рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування рішення в ході апеляційного розгляду справи не встановлено, а тому рішення залишається без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді :