Справа № 205/1157/2012 Провадження № 22-ц/0290/1883/2012Головуючий в суді першої інстанції:Камінський В.П.
Категорія: 37 Доповідач: Матківська М. В.
Апеляційного суду Вінницької області
від 30 липня 2012 року
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів: Сопруна В.В., Денишенко Т.О.
При секретарі: Сніжко О.А.
За участю: позивача ОСОБА_2 і представника -адвоката Чоловського О.М.; відповідача ОСОБА_4 і представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 травня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Жмеринської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Комунального підприємства «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», про визнання права власності на спадкове майно, що складається з житлового будинку з господарськими будівлями, -
В квітні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Жмеринської міської ради, ОСОБА_6, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору -КП «Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації», про зміну часток у спільній власності та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, в якому просив визначити, що частка ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у будинку АДРЕСА_1 станом на 30.05.1990 року склала 75/100 частин, а частка ОСОБА_8 станом на 30.05.1990 року склала 25/100 частин, а також просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на 75/100 частин будинку АДРЕСА_1 із господарськими будівлями, який рахується за ОСОБА_7, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на: житловий будинок літера «Г», загальною площею 76,8 м2, 1990 року побудови; прибудову літера «г», загальною площею 25,7 м2, 1990 року побудови; підвал літера «П/Г», загальною площею 50,4 м2, 1990 року побудови; цокольний поверх літера «п/г», загальною площею 25,9 м2, 1990 року побудови; веранду літера «г1», загальною площею 12,4 м2, 2000 року побудови; ганок літера «к», загальною площею 3,1 м2, 2000 року побудови; сарай літера «п/к», загальною площею 2 м2, 2000 року побудови; літню кухню літера «Д», загальною площею 25 м2, 1910 року побудови; прибудову літера «д», загальною площею 8,3 м2, 1969 року побудови; погреб літера «п/д», загальною площею 2,9 м2, 1969 року побудови; сарай із убиральнею літера «К», загальною площею 15,4 м2, 1991 року побудови; огорожу № 2, ворота № 4 та хвіртку № 5, загальною площею 24 м2, 1991 року побудови, що відображено у технічному паспорті, виданому Жмеринським районним структурним підрозділом КП «Вінницьке ООБТІ»06.04.2011 року зі змінами станом на 28.03.2012 року.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 квітня 2012 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 -ОСОБА_9 та замінено відповідача ОСОБА_6 на ОСОБА_4.
10 травня 2012 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на житловий будинок із господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та рахується за ОСОБА_7, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на: житловий будинок літера «Г», загальною площею 76,8 м2, 1990 року побудови; прибудову літера «г», загальною площею 25,7 м2, 1990 року побудови; підвал літера «П/Г», загальною площею 50,4 м2, 1990 року побудови; цокольний поверх літера «п/г», загальною площею 25,9 м2, 1990 року побудови; веранду літера «г1», загальною площею 12,4 м2, 2000 року побудови; ганок літера «к», загальною площею 3,1 м2, 2000 року побудови; сарай літера «п/к», загальною площею 2 м2, 2000 року побудови; літню кухню літера «Д», загальною площею 25 м2, 1910 року побудови; прибудову літера «д», загальною площею 8,3 м2, 1969 року побудови; погреб літера «п/д», загальною площею 2,9 м2, 1969 року побудови; сарай із убиральнею літера «К», загальною площею 15,4 м2, 1991 року побудови; огорожу № 2, ворота № 4 та хвіртку № 5, загальною площею 24 м2, 1991 року побудови, що відображено у технічному паспорті, виданому Жмеринським районним структурним підрозділом КП «Вінницьке ООБТІ»06.04.2011 року зі змінами станом на 28.03.2012 року, та просив змінити розмір часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1, визначивши за ним частку у розмірі 61/100 частин, а за ОСОБА_4 39/100 частин, або ж припинити право спільної часткової власності на вказаний житловий будинок.
15 травня 2012 року адвокат позивача ОСОБА_3 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд пункт 3 заяви про уточнення позовних вимог прийняти в наступній редакції: «Припинити право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1, що станом на 24.07.1981 року позначений на плані літерою «А».
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 травня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2500 грн. за надання правової допомоги фахівця в галузі права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його уточнені позовні вимоги.
Зазначив, що рішення суду першої інстанції вважає незаконним через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
В судовому засіданні позивач і його представник підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 і її представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просять її відхилити. Рішення суду вважають законним та просять його залишити без змін.
Представник відповідача -Жмеринської міської ради, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився і не надав письмових заперечень.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, письмових заперечень не надав.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 жовтня 1982 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого остання придбала 27/100 частин житлового будинку житловою площею 12,3 м2 з відповідною часткою господарських будівель в АДРЕСА_1, до якої ввійшли кімната 2-3, кухня 2-2, сіни 2-1, ? частина сараю Б та ? частина сараю В (а. с. 11-12).
Право власності на вказану частину будинку за ОСОБА_7 було зареєстровано 09.11.1982 року, про що свідчить відмітка Вінницького обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації на договорі купівлі-продажу (а. с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (а. с. 8).
Із заявою про прийняття спадщини до Жмеринської міської державної нотаріальної контори 06 грудня 2004 року звернувся син померлої -ОСОБА_2 (а. с. 43).
15 березня 2012 року державним нотаріусом Жмеринської міської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_7 на 37/100 частин житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а. с. 28).
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Жмеринської міської ради народних депутатів від 22.09.1988 року № 186 ОСОБА_7 надано дозвіл на будівництво житлового будинку взамін частини старого будинку по провулку Вишневому, 5, згідно письмової згоди співвласників та зобов'язано ОСОБА_7 після закінчення будівництва нового будинку частину старого переобладнати під сарай (а. с. 14).
22 вересня 1991 року відділом комунального господарства Жмеринської міської ради народних депутатів ОСОБА_7 видано дозвіл №43 на виконання будівельних робіт, позначених на генеральному плані та погоджених із головним архітектором міста (а. с. 15).
Із матеріалів справи вбачається, що спадкодавцем ОСОБА_7 37/100 частин належного їй на праві власності житлового будинку було переобладнано у літню кухню літера «Д», а також на цій же земельній ділянці в 1990 році було побудовано новий житловий будинок літера «Г», прибудову літера «г», підвал літера «П/Г», цокольний поверх літера «п/г», в 2000 році -веранду літера «г1», ганок літера «к», сарай літера «п/к», в 1969 році -прибудову літера «д», погреб літера «п/д», в 1991 році - сарай із убиральнею літера «К», огорожу № 2, ворота № 4 та хвіртку № 5 (довідка КП «Вінницьке ООБТІ»від 03.04.2012 року № 109 - а. с. 27; копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 - а. с. 21-26).
Проте спірний будинок із господарськими побудовами є самочинним будівництвом в розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України, оскільки не був прийнятий в експлуатацію, правовстановлюючі документи, які підтверджують належність спадкодавцеві права власності на спірне майно, відсутні.
Відповідно до наданого роз'яснення Пленумом Верховного Суду України у п. 1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування»№ 7 від 30 травня 2008 року відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
По справі спадщина відкрилася після 1 січня 2004 року -ІНФОРМАЦІЯ_1, отже відносини спадкування регулюються правилами Цивільного Кодексу України, 2003 року.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту звершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 6 постанови «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва»від 30 березня 2012 року № 6 право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК та з урахування роз'яснень, наданих у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування». Це майно не є об'єктом права власності.
У пункті 7 постанови «Про судову практику у справах про спадкування»від 30 травня 2008 року № 7 Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що якщо спадкодавцем було здійснено самочинне будівництво (ч. 1 ст. 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Згідно зі ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 26.10.1982 року ОСОБА_7 на праві власності належало 37/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, до якої ввійшли кімната 2-3, кухня 2-2, сіни 2-1, ? частина сараю Б та ? частина сараю В.
Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, визначених статтями 57-59, 64 ЦПК України, на підтвердження права власності ОСОБА_7 на спірне майно -житловий будинок з господарськими побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а саме на: житловий будинок літера «Г», прибудову літера «г», підвал літера «П/Г», цокольний поверх літера «п/г», веранду літера «г1», ганок літера «к», сарай літера «п/к», літню кухню літера «Д», прибудову літера «д», погреб літера «п/д», сарай із убиральнею літера «К», огорожу № 2, ворота № 4 та хвіртку № 5.
За таких обставин, оскільки правовстановлюючі документи, які підтверджують належність ОСОБА_7 права власності на спірне майно, відсутні, тому таке майно не є об'єктом права власності, а відтак і не входить до складу спадщини, в зв'язку з чим колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування на зазначений житловий будинок із господарськими будівлями є такими, що не підлягають до задоволення.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про припинення права спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1, який станом на 24.07.1981 року позначений на плані літерою «А», виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Отже, припинення права власності на житловий будинок можливе лише за заявою власника такого будинку.
Позивач, не будучи власником будинку АДРЕСА_1, не має підстав заявляти вимоги про припинення права спільної часткової власності на цей будинок.
Таким чином, враховуючи вимоги частин 2, 3 ст. 303 ЦПК України апеляційним судом не встановлено підстав для скасування рішення суду.
Доводи апеляційної скарги рішення суду не спростовують.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення заявлених вимог, відповідає нормам матеріального і процесуального права, а отже є законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні.
Крім того доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом помилково стягнуто із позивача на користь відповідача ОСОБА_4 судові витрати за надання правової допомоги є безпідставними, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу (п. 2 ч. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Із матеріалів справи вбачається, що правову допомогу відповідачу ОСОБА_4 під час розгляду справи в суді першої інстанції надавав ОСОБА_5, який діяв в інтересах відповідача на підставі довіреності від 15.11.2011 року (а. с. 37) та відповідно до договору про надання правової допомоги від 04.04.2012 року (а. с. 82).
Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт від 15.05.2012 року ОСОБА_4 сплатила ОСОБА_5 1500 грн. за підготовку заперечень на позовну заяву ОСОБА_2 та 1000 грн. за надання правової допомоги (а. с. 83).
Із копії диплома НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_5 у 2006 році закінчив Київський національний університет ім. Тараса Шевченка і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство»та здобув кваліфікацію спеціаліст права.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 28.10.2011 року зареєстрований як фізична особа-підприємець за видом діяльності -69.10. діяльність у сфері права.
Вищенаведене свідчить про те, що ОСОБА_5 є фахівцем у галузі права і має право на надання правової допомоги.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення із позивача на користь відповідача ОСОБА_4 2500 грн. за надання правової допомоги фахівця в галузі права, з урахуванням положень Закону України «Про граничний розмір компенсації на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 79, 84, 88, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 травня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Копія вірна :