Хотинський районний суд Чернівецької області
Справа № 2-357/12
18 липня 2012 року м. Хотин
Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Галичанського О.І.
при секретарі Трофа М.В.
сторони:
представник позивача ОСОБА_1
1 відповідач ОСОБА_2;
представник 2 відповідача ОСОБА_3
представник 3 відповідача ОСОБА_4
представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову, АТ «Укрексімбанк» - Тимощук Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ТОВ ВКТ «Арго», ОСОБА_7 про визнання удаваним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ ВКТ «Арго» від 17 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_7 та визнання недійсним договору застави майнових прав, що випливають із частки у статутному капіталі ТОВ ВКТ «Арго», укладення якого ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було приховане шляхом укладення удаваного договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ ВКТ «Арго» від 17 жовтня 2008 року,
У жовтні 2009 року, ОСОБА_8 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ТОВ ВКТ „Арго", треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ПАТ «Укрєксімбанк» та державний реєстратор Хотинської районної державної адміністрації Чернівецької області, в якому просила про визнання удаваним Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ ВКТ «АРГО» від 17.10.2008р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, визнання недійсним Договору застави майнових прав, що випливають з частки у статутному капіталі ТОВ ВКТ «АРГО», укладення якого ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було приховано шляхом укладення удаваного Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ ВКТ «АРГО» від 17.10.2008р., визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ ВКТ «АРГО», оформлене Протоколом б/н від 17.10.2008р., в частині погодження відступлення ОСОБА_2 своєї частки в розмірі 33,33% у статутному капіталі ТОВ ВКТ «АРГО» на користь ОСОБА_7, скасування державної реєстрації нової редакції Статуту ТОВ ВКТ «АРГО», яку зареєстровано Державним реєстратором Хотинської РДА Чернівецької області 27.05.2009р., зобов'язання Державного реєстратора Хотинської РДА Чернівецької області до вчинення дій зі скасування державної реєстрації нової редакції Статуту ТОВ ВКТ «АРГО», яка зареєстрована Державним реєстратором Хотинської РДА Чернівецької області 27.05.2009р.
В подальшому, від позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ ВКТ «АРГО», оформлене Протоколом б/н від 17.10.2008р., в частині погодження відступлення ОСОБА_2 своєї частки в розмірі 33,33% у статутному капіталі ТОВ ВКТ «АРГО» на користь ОСОБА_7, скасування державної реєстрації нової редакції Статуту ТОВ ВКТ «АРГО», яку зареєстровано Державним реєстратором Хотинської РДА Чернівецької області 27.05.2009р., зобов'язання Державного реєстратора Хотинської РДА Чернівецької області до вчинення дій зі скасування державної реєстрації нової редакції Статуту ТОВ ВКТ «АРГО», яка зареєстрована Державним реєстратором Хотинської РДА Чернівецької області 27.05.2009р., відмовилась.
Ухвалою суду відмову ОСОБА_6 від вказаної частини позовних вимог прийнято.
Відповідно до уточненої позовної заяви, від 13 червня 2012 року представник позивачки ОСОБА_6, ОСОБА_1 просив суд визнати удаваним договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ ВКТ «Арго» від 17.10.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, які насправді вчинили договір застави майнових прав, що випливають із частки у статутному капіталі ТОВ ВКТ «АРГО».
Також, представник позивачки просив визнати недійсним договір застави майнових прав, що випливають із частки у статутному капіталі ТОВ ВКТ «АРГО», укладення якого між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було приховане шляхом укладання удаваного договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ ВКТ «Арго» від 17.10.2008 року.
В процесі розгляду даної справи по суті, представник позивача позов підтримав, та просив його задовільнити у повному обсязі.
Зокрема, представник позивачки пояснив, що в листопаді 2008 року позивачці стало відомо про факт укладення між її чоловіком - відповідачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_7 договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ ВКТ «Арго» від 17.10.2008 року, за яким, ОСОБА_2 мав передати у власність ОСОБА_7 свою частку в розмірі 33,33% статуного капіталу ТОВ ВКТ «Арго».
Як пояснив представник, позивачка ОСОБА_6 вважає, що вказаний договір купівлі-продажу частки від 17.10.2008р. є удаваним в розумінні ст. 235 Цивільного кодексу України, оскільки його сторони, під час укладення договору не мали наміру фактично передати у власність ОСОБА_7 частку ОСОБА_2 в розмірі 33,33% статутного капіталу Товариства.
На думку позивачки, насправді, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 вчиненням правочину з купівлі-продажу частки, що належала ОСОБА_2, приховали інший правочин, а саме - договір застави тієї ж самої частки, відповідно до якого, майнові права, що випливають з належної ОСОБА_2 частки в розмірі 33,33% статутного капіталу Товарства та номінальною вартістю у 101'000'000,00 гривень, мали бути передані у заставу ОСОБА_7.
В свою чергу, Договір застави від 17.10.2008р., прихований укладенням ОСОБА_2 та ОСОБА_7 удаваного договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ ВКТ «Арго» від 17.10.2008р., на думку позивачки, є недійсним відповідно до ч. 1 ст. 588 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про заставу».
В обгрунтування позову позивачка посилається на наступні обставини:
Станом на жовтень 2008 року, між ТОВ ВКТ «Арго», де одним з учасників був її чоловік - відповідач по справі ОСОБА_2 та Комерційним банком «Українська фінансова група», де Головою правління був ОСОБА_7, існували відносини поруки.
Так, ТОВ ВКТ «Арго» та особисто ОСОБА_2 виступили в якості поручителів перед КБ «Українська фінансова група» за належне виконання боржниками їх зобов'язань за Договорами факторингу № 105-Ф від 24.09.2007р., № 131-Ф від 27.02.2008р., № 132-Ф від 28.02.2008р., № 135-Ф від 07.04.2008р. та № 145-Ф від 28.08.2008р.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за таким договорами поруки, ОСОБА_7, в листопаді 2008 року запропонував ОСОБА_2 передати ОСОБА_7 у заставу належні їм корпоративні права в статутному капіталі ТОВ ВКТ «Арго»;
Укладення запропонованого ОСОБА_7 договору застави корпоративних прав в статутному капіталі ТОВ ВКТ «Арго» було неможливим, оскільки такі корпоративні права, в тому числі ті, що випливали з належної ОСОБА_2 частки у розмірі 33,33% у статутному капіталі ТОВ ВКТ «Арго», вже були предметом застави за відповідним договором від 31 жовтня 2008 року, який був укладений учасниками ТОВ ВКТ «Арго» з Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України». На цій підставі, частка ОСОБА_2, не могла бути передана у наступну заставу або будь-яким чином бути відчужена без згоди заставодержателя;
У позові позивачка стверджує, що в листопаді 2008 року. ОСОБА_7 запропонував учасникам ТОВ ВКТ «Арго», в тому числі ОСОБА_2, оформити протокол загальних зборів, за яким майнові права, що випливають з належної ОСОБА_2 частки у розмірі 33,33% у статутному капіталі товариства, перейдуть у власність ОСОБА_7, а також укласти договори купівлі-продажу часток, які мали стати гарантією належного виконання зобов'язань ТОВ ВКТ «Арго» та особисто ОСОБА_2 перед КБ «Українська фінансова група» за договорами поруки. Вказані договори купівлі-продажу часток мали бути датовані 17 жовтня 2008 року;
За домовленістю сторін удаваного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства від 17 жовтня 2008 року відповідні зміни до статутних документів ТОВ ВКТ „Арго" не мали вноситися та реєструватися у встановленому законодавством порядку.
Не зважаючи на зміст удаваного договору купівлі-продажу частки від 17 жовтня 2008 року, ОСОБА_7 ніколи не сплачував та не мав наміру сплатити на користь ОСОБА_2 101'000'000,00 (сто один мільйон) гривень.
Відповідач ОСОБА_2 позов ОСОБА_6 визнав.
Допитаний як свідок по справі, ОСОБА_2 пояснив, що восени 2008 року, в зв'язку із фінансовою кризою, склалася ситуація, в який підприємства-боржники за договорами факторингу та ТОВ ВКТ „Арго" і особисто ОСОБА_2, як їх поручителі перед КБ „Українська фінансова група", не мали можливості виконати своїх зобов'язань перед банком.
В таких умовах, в листопаді 2008 року ОСОБА_7 запропонував укласти договір застави належної ОСОБА_2 частки в ТОВ ВКТ „Арго" на користь ОСОБА_7, для власного заспокоєння ОСОБА_7 щодо повернення у КБ „Українська фінансова група" запозичених коштів.
В обмін на отримання у заставу частки ОСОБА_2 в 33,33% статутного капіталу ТОВ ВКТ „Арго", ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_2 та ТОВ ВКТ „Арго" відтермінування у погашенні грошових зобов'язань перед банком.
Враховуючи, що ОСОБА_2 вже передав свою частку у заставу іншому кредитору ТОВ ВКТ „Арго" - ПАТ „Укрексімбанк", виконати таке прохання ОСОБА_7 було неможливо.
Тому, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 погодились укласти договір купівлі-продажу належної ОСОБА_2 частки на користь ОСОБА_7.
За згодою сторін, такий договір було датовано 17 жовтня 2008 року. Тією ж датою був датований й Протокол Загальних зборів учасників ТОВ ВКТ „Арго", яким відступлення частки у 33,33 % Товариства на користь ОСОБА_7 шляхом укладення спірного договору, було схвалено і затверджено іншими учасниками товариства.
При цьому, ОСОБА_2 зазначив, що ніяких коштів від ОСОБА_7 за спірним договором він не отримував.
Про інші документи, пов'язані із укладенням спірного договору купівлі-продажу частки від 17.10.2008р. ОСОБА_2 не пам»ятає.
ОСОБА_9 Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне товариство «Арго» ОСОБА_3 позов визнав та просив його задовільнити, підтвердив обставини, викладені у позові.
ОСОБА_9 відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_4 заперечив проти задоволення позову та просив суд у задоволенні позову відмовити.
В своїх поясненнях представники ОСОБА_7 вказували, що вважають позов ОСОБА_6 надуманим та не обгрунтованим, а аргументи, на які посилається позивачка - недоведеними.
Так, позивачкою не доведено зазначений у позові факт придбання частки у ТОВ ВКТ „Арго" за спільні кошти подружжя.
Позивачкою належним чином не обгрунтовано підстави її звернення до суду із заявленим позовом, оскільки аргументація позивачки щодо порушення її прав, як співласника частки у 33,33% статутного капіталу ТОВ ВКТ „Арго" укладенням спірного договору не підтверджується положеннями чинного законодавства, що регулює корпоративні відносини та нормами Статуту Товариства, який діяв на момент укладення спірного договору в редакції від 17.06.2008 року.
Позивачка взагалі не має підстав стверджувати про удаваність договору купівлі-продажу частки у ТОВ ВКТ „Арго" від 17.10.2008р., оскільки не є його стороною, не є учасником Товариства і про обставини укладання такого договору знає лише зі слів її чоловіка, відповідача по справі.
ОСОБА_9 Бабича вказує, що про факт укладення спірного договору купівлі-продажу від 17.10.2008р. позивачка була обізнана та не заперечувала проти його укладання, що підтверджується письмовими доказами, залученими до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник пояснив, що восени 2008 року до ОСОБА_7 звернувся ОСОБА_2 та запропонував придбати належну йому частку в розмірі 33,33% статутного капіталу ТОВ ВКТ „Арго".
Аналогічну пропозицію ОСОБА_7 отримав і від іншого учасника Товариства - ОСОБА_10, брата відповідача ОСОБА_2
Третій учасник Товариства - ОСОБА_11 проти відчуження на користь ОСОБА_7 часток, належних ОСОБА_2 та ОСОБА_10 не заперечував, про що свідчить його письмова заява про відмову від реалізації переважного права на придбання відчужуваної частки від 10.09.2008р., яка залучена до матеріалів справи.
ОСОБА_12 Бабича наголосив, що про намір сторін укласти саме договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю також свідчить інший письмовий доказ, залучений до матеріалів справи та передбачений чинним законодавством для випадків купівлі-продажу часток у товаристві з обмеженою відповідальністю - видане Товариством Свідоцтво про повне виконання ОСОБА_2 його зобов'язань перед ТОВ ВКТ „Арго" щодо внесення вкладу учасника від 07.10.2008 року.
Укладення спірного договору купівлі-продажу частки відбулося 17 жовтня 2008 року у повній відповідності до вимог чинного законодавства, яке регулювало зазначені відносини на той момент.
Відповідно до його змісту, усі розрахунки між сторонами проведено до моменту підписання данного договору.
Дійсні наміри сторін щодо укладення саме договору купівлі-продажу належної ОСОБА_2 частки в ТОВ ВКТ „Арго" на користь ОСОБА_7 та відсутність будь-яких взаємних претензій, були ще раз підтверджені сторонами такого договору 29 травня 2009р., під час загальних зборів учасників ТОВ ВКТ „Арго", про що свідчать нотаріально посвідчені підписи ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на Протоколі таких Зборів, що залучений до маткріалів справи.
ОСОБА_9 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - ПАТ «Український експортно-імпортний банк» Тимощук Р.М. проти позову не заперечила та пояснила суду, що вважає оспорюваний Договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ ВКТ «Арго» від 17.10.2008р. слід визнати недійсним.
Державний реєстратор Хотинської РДА Чернівецької області, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання по справі, до суду не з'явився, письмових пояснень не направляв.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників та вивчивши матеріали справи суд встановив наступне.
Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19 квітня 1991 року, позивачка перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2.
В 1993 році ОСОБА_2 став засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне товариство «Арго», код ЄДРПОУ- 22836526.
17 жовтня 2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ ВКТ „Арго", за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_7 прийняв у власність частку в розмірі 33,33 процента у статутному капіталі товариства, сплативши 101 000 000 грн до укладення договору (п.4.1 договору).
Укладення спірного100 договору та відчуження частки на користь ОСОБА_7 затверджено загальними зборами учасників ТОВ ВКТ „Арго", що підтверджується протоколом загальних зборів учасників від 17 жовтня 2008 року.
На виконання зазначеного рішення загальних зборів генеральних директор товариства ОСОБА_2 у той же день видав представнику ОСОБА_7 довіреність на право вчинення дій з державної реєстрації новорї редакції статуту.
Із дослідженої судом письмової заяви ОСОБА_11 від 10.09.2008 року, учасника товариства, вбачається, що від відмовився від свого переважного права на придбання відчужуваної за договором частки.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 підтвердив факт складання і підписання такої заяви у вказаний час.
На підтвердження наміру сторін укласти договір купівлі-продажу свідчить досліджене судом свідоцтво про внесення ОСОБА_2 свого вкладу до статутного капіталу ТОВ ВКТ „Арго" у повному обсязі, видане товариством 07.10.08 року, за підписом генерального директора ОСОБА_2 та головного бухгалтера товариства.
З дослідженого судом протоколу загальних зборів учасників товариства від 29.05.2009 року вбачається, що ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_2 та ОСОБА_10 підтвердили дійсність всіх укладених між ними угод щодо відчуження часток і відсутності будь-яких претензій з цього приводу.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає, або зобов'язується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає, або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Ч. 2 ст. 656 ЦКУкраїни вказує, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Судом втсановлено, що відповідно до статуту ТОВ ВКТ „Арго" учасниками товариства станом на початок жовтня 2008 року були ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, частка кожного з яких у статутному капіталі складала по 33,33 % .
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ ВКТ „Арго" від 17 жовтня 2008 року за результатами розгляду пропозиції ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників товариства погоджено відступлення його частки на користь ОСОБА_7 шляхом укладення договору купівлі-продажу.
10.09.2008 року ОСОБА_11, як учасник товариства, склав письмову заяву про відмову від свого переважного права на придбання частки у статутному капіталі товариства, що належить ОСОБА_2
17 жовтня 2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ ВКТ „Арго", за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_7 прийняв у власність частку в розмірі 33,33 % у статутному капіталі товариства, сплативши 101 000 000 грн до укладення договору (п.4.1 договору).
На виконання зазначеного рішення загальних зборів генеральних директор товариства ОСОБА_2 у той же день видав представнику ОСОБА_7 довіреність на право вчинення дій з державної реєстрації новорї редакції статуту.
З наведених вище обставин, що встановлені судом на підставі всебічно, повно, обєктивно і безпосередньо досліджених у судовому засіданні наявних у справі доказів, вбачається укладення 17.10.2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 саме договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправіді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Пояснення відповідача ОСОБА_2, допитаного як свідка, про його домовленість з ОСОБА_7 щодо відсутності наміру набуття останнім права власності на частку, досягнуту при укладенні договору купівлі-продажу, спростовуються діями сторін оспорюваного договору, вчиненими ними як до укладення договору, так і після цього.
Так, відповідно до ч.4 ст.53 Закону України „Про господарські товариства" необхідною умовою відчуження частки у статутному капіталі є внесення учасником товариства з обмеженою відповідальністю свого внеску до статутного капіталу товариства у повному обсязі.
Свідоцтво про внесення учасником товариства свого вкладу до статутного капіталу товариства за підписом генерального директора ОСОБА_2 та головного бухгалтера товариства ОСОБА_2 отримав 07.10.2008 року, передав його ОСОБА_7 для підтвердження своїх прав на укладення договору купівлі-продажу та після погодження Загальними зборами відступлення частки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7, уклав із останнім оспорюваний договір. Такі дії свідчать про намір ОСОБА_2 передати належну йому частку у статутному капіталі товариства ОСОБА_7
Покази ОСОБА_2 про те, що він не повідомляв інших учасників про намір відчужити свою частку у статутному капіталі товариства, спростовується письмовою заявою ОСОБА_11 від 10.09.2008 року та змістом протоколу загальних зборів учасників товариства від 17.10.2008 року.
З дослідженого судом протоколу загальних зборів учасників товариства від 29.05.2009 року вбачається, що ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_2 та ОСОБА_10 підтвердили дійсність всіх укладених між ними угод щодо відчуження часток і відсутності будь-яких претензій з цього приводу між ними.
Враховуючи перебування у провадженні господарського суду позову ОСОБА_2 про визнання недійсним цього ж договору купівлі-продажу, та наведену вище оцінку його показів у судовому засіданні, суд дійшов висновку про необхідність критичноїх оцінки показів цього свідка.
Підтвердженням наміру сторін укласти саме договір купівлі-продажу є також довіреність від ТОВ ВКТ „Арго" від 17.10.2008 року.
Зі змісту повноважень представника, обумовлених довіреністю, підписаною ОСОБА_2 як генеральним директором ТОВ ВКТ „Арго" на виконання рішень загальних зборів від 17.10.2008р., вбачається надання представнику повноважень на вчинення дій щодо реєстрації нової редакції статуту, повязаної зі зміною учасників товариства, що відбулася внаслідок відступлення часток, у тому числі, частки ОСОБА_2
Твердження позивача ОСОБА_6 про те, що згоди на укладення договору купівлі-продажу вона не давала і про факт укладення такого договору дізналася у листопаді 2008 року, спростовується заявами останньої, долученими до справи, складеними 28 та 31 травня 2009 року, посвідченими нотаріально. Зі змісту заяв вбачається, що про укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу частки від 17.10.2008 року позивач знала, не заперечувала щодо укладення і давала відповідну письмову згоду.
Посилання на встановлення постановою від 23.09.2011 року про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_10 за їх обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.222 ч.1, 358 ч.2 КК України, факту удаваності оспорюваного договору купівлі-продажу суд вважає безпідставним.
Частина четверта ст.61 ЦПК України визначає, що обовязковими для суду є вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення і тільки з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Крім того, питання удаваності договору не є таким, що підлягає вирішенню і доведенню в порядку кримінального судочинства.
ОСОБА_6 обгрунтовувала свій позов, у тому числі, порушенням її прав як співвласника частки у статутному капіталі ТОВ ВКТ „Арго", вважаючи частку спільною сумісною власністю подружжя.
Стаття 3 ЦПК України надає особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У засіданні сторони підтвердили, що ОСОБА_2 набув право на частку у статутному капіталі товариства під час перебування у шлюбі з ОСОБА_6
Пленум Верховного Суду України у п.28 постанови від 21.12.2007 року № 11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" розяснив: статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 року „Про господарські товариства" встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, тому ОСОБА_6 права власності на частку у статутному капіталі товариства не набула.
Договір про відступлення частки у статутному капіталі товариства з відкладальною умовою, укладений 29.05.09 року, не свідчить про удаваність договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 17.10.08 року.
Навпаки, ОСОБА_2 своїм підписом, вчиненим на договорі відступлення частки від 29.05.09 року, підтвердив належність ОСОБА_7 на праві власності частки у статутному капіталі товариства.
Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 60 ЦПК України обовязок довести ті обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, покладено на відповідну сторону.
Доказами, наданими позивачем і дослідженими судом, не доведено намір ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укласти договір застави частки у статутному капіталі товариства ВКТ „Арго", а не договір купівлі-продажу; належними і допустимими доказами не спростовано укладення договору купівлі-продажу 17 жовтня 2008 року.
Обставини, встановлені судом і підтверджені дослідженими судом доказами, дають підстави для висновку про необгрунтованість заявлених позовних вимог і відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.215, 235, 655, 656 ЦК України, ч.4 ст.53 Закону України „Про господарські товариства", ст.ст.212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Хотинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О. І. Галичанський